Ухвала суду № 35941493, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р.Справа № 820/7367/13-а

Головуючий 1 інстанції: Мельников Р.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Сервіс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/7367/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Сервіс»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Бастіон-Сервіс» на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 13780,07 грн. та пеню в розмірі 160,08 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.13 р. по справі № 820/7367/13-а адміністративний позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.13 р. по справі № 820/7367/13-а і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити в повному обсязі посилаючись а порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно звіту ТОВ «Бастіон-Сервіс» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 р., який був поданий у лютому 2013 р. (а.с.8), середньооблікова кількість штатних працівників складає 306 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 11 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 12 осіб.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач звернувся до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів із заявою № 111 від 12.04.13 р. (а.с.7), в якій повідомив про недійсність звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 р. ТОВ «Бастіон-Сервіс», зареєстрованого Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за №7079 від 27.02.13 р., оскільки є охоронним агентством та діє на підставі ліцензійних умов щодо надання послуг з охоронної діяльності.

Подану заяву ТОВ «Бастіон-Сервіс» обґрунтовує тим, що вищезазначений звіт наданий помилково, без урахування останніх змін у законодавстві України, а саме Закону України від 22.03.12р. «Про охоронну діяльність», який набрав чинності з 18.10.12 р., а п. 6 ст. 11 якого встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Відповідач зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового особового складу ТОВ «Бастіон-Сервіс» за 2012 р. складала 306 осіб, а кількість штатних працівників, які не задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони - 18 осіб. На підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, за 2012 рік становить 11 осіб. У звіті кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, помилково визначена із загальної кількості осіб, тобто із 306 осіб за весь рік. Не було враховано, що з 18.10.12 р. (після набрання чинності Закону України «Про охоронну діяльність») кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, повинно вираховуватись із кількості 18 осіб. Таким чином, на думку відповідача, середньооблікова кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, для ТОВ «Бастіон-Сервіс» за 2012 рік становить 10 осіб, а не 12 осіб, як зазначено у звіті.

Також в ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Бастіон-Сервіс» надав інший звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 р. (а.с.34), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 306 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 11 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 10 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2012 р. становила 13780,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач, помилково посилаючись на приписи Закону України «Про охоронну діяльність», неправильно розрахував кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з урахуванням приписів якої норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 р. становив 12 осіб, що підтверджується розрахунком (а.с.4), а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 11 осіб.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13780,07 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на суму заборгованості за 58 днів прострочення (з 16.04.13 р. по 12.06.13 р. включно) була нарахована пеня у розмірі 160,08 грн. Тобто загальна сума заборгованості ТОВ «Бастіон-Сервіс» перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 13940,15 грн., що підтверджується розрахунком адміністративно-господарських санкцій (а.с.4). Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи, суду не подано.

Крім того, при вирішенні даного спору судом першої інстанції взято до уваги те, що відповідно листа Харківського міського центру зайнятості № ХМЦЗ-03-799122/13 від 22.04.13 р. (а.с.5) ТОВ «Бастіон-Сервіс» протягом 2012 р. до Харківського міського центру зайнятості не надавало звіти про наявність вільних робочих місць для інвалідів (гр. 15 Форми 3-ПН) із зазначенням потреби у працівниках за категорією громадян за шифром 11 - інваліди. Протягом 2012 р. на ТОВ «Бастіон-Сервіс» не були направлені та працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями.

Суд першої інстанції зазначив, що неподання ТОВ «Бастіон-Сервіс» до Центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць для інвалідів свідчить про неналежне виконання відповідачем приписів ст. 18, ст. 19, ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Апелянт в своїй скарзі стверджує, що даний спір повинен регулюватися Законом України «Про охоронну діяльність», а не Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки останній не є спеціальним законом в спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про охоронну діяльність» дія цього Закону поширюється на правовідносини правоохоронних органів та військових формувань у процесі надання ними послуг з охорони власності та громадян у частині, що не регулюється законодавчими актами, які регламентують їх діяльність. Таким чином, сфера дії Закону України «Про охоронну діяльність» не стосується предмету спору, а тому він не є спеціальним законом для даних правовідносин.

Між тим, на думку апелянта має місце колізія у законодавстві, тому застосуванню підлягає норма закону, прийнятого пізніше (тобто Закону України «Про охоронну діяльність»). Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо наявності колізії, тому як вказані закони мають різний предмет правового регулювання.

В ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Згідно ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і не взяв до уваги норми Закону України «Про охоронну діяльність».

Крім того, в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, законодавством передбачена обов'язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Таким чином, підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому дана норма встановлює, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.05 р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

В ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковим для підприємств, крім створення робочих місць для людей з обмеженими фізичними можливостями, є також подання звітів до Центру зайнятості про наявність вакансій по формі 3-ПН. Як зазначалося вище, відповідач протягом 2012 р. не надавав до Центру зайнятості звіти про наявність робочих місць для інвалідів.

Пункт 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 70 від 31.01.07 р., передбачає, що суми адміністративно-господарських санкцій перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 13780,07 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на суму заборгованості за 58 днів прострочення з 16.04.13 р. по 12.06.2013 р. у розмірі 160,08 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.13 р. по справі № 820/7367/13-а прийнята з дотриманням норм матеріального права та з урахуванням приписів процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Бастіон-Сервіс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.13 р. по справі № 820/7367/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.13 р. по справі № 820/7367/13-а за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Бастіон-Сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.