Ухвала суду № 35941176, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/5237/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 816/5237/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Добре слово"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р. позов ТОВ "Торговий дім "Добре Слово" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23.08.2013 р. № 0005452202/263.

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міністерства доходів у Полтавській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне врахування судом першої інстанції обставин та доказів по справі, доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій, акту податкової перевірки по контрагенту позивача, відсутності належних доказів транспортування ТМЦ, що призвело до невірного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив їх відхилити, оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін, надав письмові заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Добре слово" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Радіалгруп" за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.08.2013 р. № 1043/16-03-22/38052741 (т.1, а.с. 8-17).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.1 та 201.6 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість всього у сумі 838 352,00 грн. , завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 125 766,00 грн. за липень 2012 року.

23.08.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005452202/263, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 205 147,50 грн. (964 118,00 грн. - основний платіж, 241 029,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с. 18-19).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ (штрафних санкцій) є висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції за угодою позивача з ТОВ "Радіалгруп", господарська діяльність якого носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано об'єкт оподаткування.

Єдиною підставою в підтвердження доводів податкового органу про безтоварність господарської операції слугував акт податкової перевірки ТОВ "Радіалгруп" від 28.12.2012 р. № 4824/22-2/37238075 в якому зазначено про відсутність у цього підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності.(т.2, а.с. 220-228).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, реальність здійснення господарської операції підтверджена належними доказами, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по цим операціям, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між 06.07.2012 р. позивачем (покупець) та ТОВ "Радіалгруп" (продавець) укладено договір № 32/12, за умовами якого позивач придбав бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 загальної вартістю 9 995 929,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1 665 988,17 грн. (т.1, а.с. 25-28).

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем як до перевірки, так і до суду надано копії договору, специфікації ТМЦ, податкові накладні, накладні на відпуск товару зі складу постачальника з відмітками уповноважених осіб позивача та контрагента, рахунки-фактури (т. 1, а.с. 28- 224).

Податкові накладні, інші первинні документи по операціям поставки ТМЦ підписані та скріплені печатками контрагента, зауважень до первинних документів податковим органом не висловлено.

Якість постановлено позивачу бітуму підтверджено паспортами якості (т.1, а.с. 35- 225).

Розрахунок з контрагентом за поставлений товар позивачем проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку позивача (т.2, а.с. 1-13).

На момент укладення угоди від 06.07.2012 р. № 32/12, проведення операцій і розрахунків за товар, позивач і ТОВ «Раділгруп» мали повний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, були платниками ПДВ.

Зміст та характер господарських операцій за угодою від 06.07.2012 р. № 32/12 не суперечить видам діяльності позивача за КВЕД та діючому законодавсту.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент є посередниками в ланцюгу реалізації бітуму нафтового дорожнього, виробленого ПАТ «Укртатнафта».

Також враховуючи властивості товару (бітуму дорожнього нафтового) виробник товару ПАТ «Укртатнафта» не має технічних можливостей для забезпечення підігріву готового бітуму та його тривалого зберігання, а тому виробництво і реалізація бітуму відбувається в межах однієї доби без надання покупцям послуг по зберіганню, що підтверджується листом ПАТ « Укртатнафта» від 18.11.2013р.

Факт отримання товару позивачем від ТОВ «Радіалгруп » відбувся безпосередньо на ПАТ «Укртатнафта» (естакада м. Кременчук, вул. Свіштовська,3), та підтверджується накладними на відпуск нафтопродуктів (бітуму БНД 60/90), журналом видачі довіреностей, товарно-транспортними накладними.

Придбаний бітум позивачем використано в межах своєї господарської діяльності шляхом подальшої реалізації ТОВ "Рубін Компанія", ФОП Юрченку С.А, ТОВ "Східний ресурс", ТОВ "Альянс", ПП "Крембітпостач", ТОВ "Вєлєна-торг", ПП "Тихоход", ТОВ "Кайбот" (т.2, а.с.14-108, 135-169).

Транспортування товару від позивача до кінцевих споживачів здійснено власними та залученими силами вище вказаних отримувачів товару в місці відвантаження , що підтверджується товарно-транспортними накладними форми № 1-ТТН (нафтопродукт, довіреностями на отримання товару. (т.1 а.с. 32-169).

Доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Радіалгруп» до позивача, та не відповідність форми товарно-транспортних накладних в частині відсутності відомостей про автоперевізника та вантажоотримувача, пункту розвантаження, колегія суддів вважає такими , що не спростовують висновків суду про реальність вчиненої угоди.

Так , судом встановлено, що під час податкової перевірки позивачем були надані всі первинні документи на підтвердження реальності угоди, в акті перевірки від 12.08.2013р. не зазначено про наявність недоліків в наданих документах.

Посилання на наявність недоліків в ТТН , виданих ТОВ « Радіалгруп» міститься лише в акті перевірки при цитуванні іншого акту перевірки, зокрема ДПІ у м. Полтаві від 28.12.2912р. про перевірку ТОВ «Радіалгруп» ( т.1 а.с.12)

Колегія суддів зазначає, що ні в акті перевірки позивача, ні в акті перевірки ТОВ «Радіалгруп» , ні в апеляційній скарзі, податковим органом не зазначено які саме товарно-транспортні накладні, не відповідають Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Радіалгруп" за угодою від 06.07.2012 р. № 32/12 мали реальний характер, та мали наслідком зміни в структурі активів позивача та його контрагента.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні товару, правомірно віднесені ним до податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом акту податкової перевірки ТОВ "Радіалгруп" від 28.12.2012 р. № 4824/22-2/37238075, колегія суддів вважає помилковими, тому як зазначений акт не є належним та достатнім доказом в підтвердження висновків податкового органу про безтоварність господарських відносин між ним та позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З зазначеного акту не вбачається, що податковим органом досліджувалися первинні документи по взаємовідносинам з позивачем.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не підтверджені належними доказами.

В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових, транспортних та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Також відповідачем не надано належних доказів відсутності у позивача умов (власних або залучених) для виконання робіт за угодою, дослідженою в межах податкової перевірки позивача.

Таким чином, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Достатніх і належних доказів безтоварності господарської операції, недостовірності або суперечливості відомостей, в наданих позивачем первинних документах, податковим органом не наведено. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника-позивача, зокрема, на формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 816/5237/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.