Рішення № 35940616, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13575/13 09.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"до про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" внесення змін до договору

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Сіндряков О.В. - представник за довіреністю.

Рішення прийняте 09.12.2013, у зв'язку з оголошеною перервою 02.12.2013 на 09.12.2013.

У судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору купівлі-продажу природного газу №13-320-Б від 04.01.2013.

Ухвалою від 18.07.2013 порушено провадження у справі №910/13575/13 та призначено справу до розгляду на 14.08.2013.

В судовому засіданні 14.08.2013 оголошено перерву на 02.09.2013 та на 16.09.2013 відповідно, про що повідомлено сторони належним чином.

27.08.2013 через відділ діловодства суду надійшло клопотання від позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, враховуючи, що саме розпорядженням комісії від 23.05.2013 №39-р, попереджено про необхідність усунення порушення п. 3.8 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства України, нормативно-технічних документів якості надання послуг, а саме Постанови від 05.07.2012 №849 у частині приведення договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору.

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тому клопотання позивача суд визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

27.08.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення на усні заперечення відповідача.

У відзиві на позов від 02.09.2013 та поясненнях від 02.12.2013 відповідач заперечив проти позову та зазначив, що спірний договір був укладений сторонами без зміни істотних його умов, але сторони дійшли згоди щодо необхідності конкретизувати окремі умови типового договору. Окрім того, відповідач звернув увагу суду, що на час укладення договору постанова НКРЕ №849 від 05.07.2012 була чинною, а після укладення договору до зазначеної постанови не було внесено жодних змін.

У зв'язку з перебуванням судду Літвінової М.Є. у відпустці, в.о.Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справа № 910/13575/13 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 16.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справа № 910/13575/13 передана на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справа № 910/13575/13 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, розгляд справи призначений на 16.10.2013.

В судовому засіданні 16.10.2013 оголошено перерву на 11.11.2013 та на 02.12.2013 відповідно, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, про що повідомлено сторони належним чином.

Представники позивача в судове засідання не з'явились.

В судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (покупець за договором) було укладено договір № 13-320-Б на купівлю-продаж природного газу (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 року році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 24 805,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

У відповідності до пункту 3.3. Договору приймання - передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%.

До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 3 509,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 701,80 грн., всього з ПДВ - 4 210,80 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.05.2013 року за № 39-р Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" попереджено про необхідність усунення порушення пункту 3.8 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства України, нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг, а саме постанови від 05.07.2012 року №849 в частині приведення договірних відносин у відповідність до вимог Типових договорів.

29.05.2013 позивачем, було направлено відповідачу лист № 2289/16 та Додаткову угоду для підписання, змінити Договір в частині його найменування та приведення пунктів 2.1.1, 3.1, 3.4, 4.1, 6.1, 6.2., 7.2, 9.1, 9.2, 10.2, 10.4 Договору у відповідність до Типового договору на купівлю-продаж природного газу між власниками та постачальниками природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 05.07.2012 року № 849 року та виключення з Договору пункти 10.5.

Вищевказані пункти Договору запропоновано викласти у наступній редакції:

"2.1.1.Обсяги газу, що планується передати за Договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу.

3.1. Продавець передає Покупцю газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у газотранспортну систему; у разі передачі імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

3.4. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

4.1. Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників.

6.1. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів після отримання покупцем підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

6.2. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.

9.1. Спори (розбіжності) за Договором вирішуються за домовленістю сторін.

9.2. У разі невладнання спорів (розбіжностей) за Договором за домовленістю сторін спір передається на вирішення до суду і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України.

10.2 Усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

10.4. Сторони Договору є платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства України. У разі будь-яких змін у статусі платника податків сторони зобов'язані повідомити про це одна одну протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення.

Пункт 10.5 Договору виключено".

Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та підпис на ньому уповноваженого представника відповідача, останнім отримано лист від 29.05.2013 №2289/16 - 03.06.2013, однак відповідь на пропозицію, відповідач не надав.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що сторонами при укладені Договору було конкретизовано умови Типового договору на купівлю-продаж природного газу між власниками та постачальниками природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 05.07.2012 року № 849 року, без зміни істотних умов Договору.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положеннями абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Зокрема, частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25 липня 2012 року позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Судом встановлено, що Договір № 13-320-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року укладений у відповідності до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, у відповідності до статті 4 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема затвердження типових договорів на розподіл природного газу (стаття 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").

Постановою № 849 від 05.07.2012 року "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (надалі по тексту - Постанова № 849) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики затвердила Типовий договір на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 849 власникам природного газу та суб'єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору для приведення пунктів 2.1.1, 3.1, 3.4, 4.1, 6.1, 6.2., 7.2, 9.1, 9.2, 10.2, 10.4 Договору у відповідність до Типового договору та виключення з Договору пункту 10.5.

Проте, відповідач відповіді на пропозицію позивача не надіслав, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись приписами статей 179, 181, 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з проханням врегулювати розбіжності, які виникли при зміні спірного договору шляхом викладення пунктів 2.1.1, 3.1, 3.4, 4.1, 6.1, 6.2., 7.2, 9.1, 9.2, 10.2, 10.4 вказаного Договору в редакції позивача.

Згідно умов частини 2 статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вбачається з тексту спірного Договору зміст запропонованих до зміни умов договору відповідає вимогам типового договору на розподіл природного газу. Викладаючи умови Договору в цій частині у власній редакції, сторони у справі лише конкретизували умови типового договору, що відповідає вимогам статті 179 Господарського кодексу України.

За змістом вимог частин 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано доказів наявності обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону дають підстави для зміни договору № 13-320-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірний Договір № 13-320-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 було укладено після набрання чинності Постановою № 849 від 05.07.2012, таким чином сторони були обізнані зі змістом вказаної постанови та умовами типового договору, на який посилається позивач.

Приймаючи до уваги те, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні спірного Договору не змінилися за умов, зазначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про відмову в позові Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про внесення змін до договору № 13-320-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова