Рішення № 35940602, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19147/13 26.11.13

За позовом публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь"

про стягнення 43 965,38 грн. та розірвання договору

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Козачук М.П. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" про стягнення 43 965,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг № Е-198/04-20, укладеного 17.04.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Київгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19147/13, розгляд справи призначено на 31.10.2013 р.

У судовому засіданні представником позивача надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач додатково просить розірвати договір про надання послу7 № Т-198/04-20 від 17.04.2012 р. До заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем додано платіжне доручення № 1050482 від 29.10.2013 р. про сплату судового збору.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Вимоги ухвали суду від 31.10.2013 р. не виконав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2013 р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвали про відкладення відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), тому вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

17.04.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Київгаз" (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (виконавцем) було укладено договір про надання послуг за № Т-198/04-20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим Договором послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Виконавець згідно з п. 1.1. даного Договору надає замовнику послуги, спрямовані на отримання дозвільної, погоджувальної документації, необхідної для проведення робіт по реконструкції фасадів будівлі - надалі капітальний ремонт, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, яка є власністю замовника.

Згідно з п.3.1.1. Договору виконавець зобов'язується своєчасно та якісно надавати послуги, вказані в п. 2 цього Договору, або згідно з вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору у випадку виникнення обставин, які перешкоджають або унеможливлюють належному та своєчасному виконанню своїх зобов'язань за цим Договором, обов'язком виконавця є повідомлення про це замовника протягом 3 календарних днів з моменту виникнення таких обставин для спільного прийняття рішень.

Виконавець зобов'язується виконати послуги, вказані в п. 2.1., не пізніше 17.08.2012 р. (п. 3.1.4.)

Згідно з п. 3.2.5. Договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги виконавця на умовах та в порядку, вказаному в п. 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору загальна вартість робіт за цим Договором складає 85 000,00 грн.

Після підписання даного Договору замовник сплачує 50% вартості послуг виконавця в триденний термін. Наступну суму 25% вартості послуг замовник сплачує в триденний термін після подання для затвердження Декларації про початок будівельних робіт до Управління державного архітектурно будівельного контролю м. Києва. Остаточну суму 25% вартості послуг замовник сплачує в триденний термін після надання послуг за даним Договором, тобто після видачі замовнику дозвільної (погоджувальної) документації, що дає йому право на проведення робіт, вказаних в п. 2.1. цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1. Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами умов цього Договору, якщо інше не буде передбачене додатковими угодами до цього Договору.

На виконання умов Договору замовник сплатив виконавцю 50% вартості послуг, а саме грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 28211 від 18.04.2013 р. та копією банківської виписки по рахунку замовника.

У порушення умов Договору, отримавши попередню оплату вартості послуг в розмірі 42 000,00 грн., виконавець послуг щодо отримання дозвільної, погоджувальної документації, необхідної для проведення робіт по переплануванню будівлі, не надав. Таким чином, у виконавця перед замовником виникла заборгованість в розмірі 42 000,00 грн.

Під час розгляду справи позивач окрім стягнення заборгованості в розмірі 42 000,00 грн. по Договору, просить розірвати останній у зв'язку з його невиконанням.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується, що відповідачем не виконано зобов'язання визначеного Договором.

Таким чином, виконавцем належним чином та у передбачені Договором строки зобов'язання за Договором не виконані.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору , допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач роботи не виконав, тобто у замовника виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за Договором.

21.02.2013 р. позивач направив відповідачу лист № 372/05 з вимогою підписати додаткову угоду № 1 від 21.02.2013 р. про розірвання договору № Т-198/04-20 від 17.04.2012 р. в порядку, передбаченому п. 8.5 Договору.

Відповідач вимогу підписати додаткову угоду № 1 від 21.02.2013 р. про розірвання договору № Т-198/04-20 від 17.04.2012 р. проігнорував, відповіді на лист № 372/05 від 21.02.2013 р. не надав, отримані грошові кошти в розмірі 42 500,00 грн. не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про розірвання договору № Т-198/04-20 позивач направив відповідачу 21.02.2013 р., тобто зобов'язання про повернення грошових коштів є простроченим з 04.03.2013 р. (21.02.2013 р. + 10 днів з урахуванням перебігу поштового відправлення - 3 дні по м. Києву).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42 500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення також є правомірною.

Крім того за невиконання умов Договору Позивач просить стягнути з відповідача 127,50 грн. інфляційних та 1 337,88 грн. 3% річних.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зробив власний перерахунок, відповідно до якого до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 646,23 грн. (за період 04.03.2013 р. по 04.09.2013 р.).

У задоволенні вимог про стягнення 691,65 грн. 3% річних судом відмовлено.

Щодо розрахунку збитків від інфляції, суд зазначає наступне.

У постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 р. та № 15/065-11 від 01.02.2012 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.2012 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період-індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, становить -297,54 грн. (від'ємне значення) (за період 04.03.2013 р. по 04.09.2013 р.). Таким чином, в частині стягнення з відповідача 127,50 грн. збитків від інфляції судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42 500,00 грн., 3% річних в розмірі 691,65 грн. та розірвання договору підлягають задоволенню. В іншій частин позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № Т-198/04-20, укладений 17.04.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, код 03346331) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А, код 37889322).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А, код 37889322) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, код 03346331) 42 500 (сорок дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 691 (шістсот дев'яносто одну) грн. 65 коп. трьох процентів річних, 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 22 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова