Постанова № 35940478, 05.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року 15:03 810/5980/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області (далі-відповідач) про скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв рішення без врахування тих обставин, що позивачем певний період не здійснювалася підприємницька діяльність, тому не сплачувалися внески, а за період, коли ним здійснювалася підприємницька діяльність, було частково сплачено суму заборгованості в розмірі 1169,40 грн. Позивач стверджує, що вимогу прийнято без урахування цих обставин, тому вона підлягає скасуванню.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, до суду подав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржену вимогу винесено у зв'язку з наявною сумою заборгованості за 2012 рік, яка фактично складає 3403,02 грн, а не 4572,42 грн, оскільки позивачем сплачено суму заборгованості в розмірі 1169,40 грн, що не було враховано органом ПФУ при формуванні вимоги. Відповідач просить суд відмовити в позові про скасування вимоги №Ф-164 від 12.08.2013 в повному обсязі та залишити її в силі із зменшеною сумою недоїмки у розмірі 3403,02 грн, оскільки суму внеску в розмірі 1169,40 грн позивачем сплачено.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 26.07.2006 виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_1 позивач з 01 січня 2012 року обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку за ставкою 5%.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 17.01.2013 позивачем здійснено платіж на суму 1169,40 грн по сплаті єдиного соціального внеску за 4 кв. 2012 року.

Відповідачем надіслано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-164 від 12.08.2013, згідно з якою він вимагав сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 4572,42 грн.

Згідно з розрахунком органу ПФУ станом на 16.09.2013 ОСОБА_1 за 2012 рік має сплатити страховий внесок в сумі 4572,42 грн, з них сплачено внесків на суму 1169,40 грн, а сума, яка ще підлягає сплаті, складає 3403,02 грн.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за вимогою №Ф-164 від 12.08.2013 становить 3403,02 грн, що підтверджується повідомленням від 26.11.2013 №4194/08.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Згідно з вимогами до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно з частиною 7 цієї ж статті єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку. Відповідно до частини 8 цієї ж статті Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Судом встановлено, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено позивачу за 2012 рік в розмірі 4572,42 грн, ним здійснено платіж на суму 1169,40 грн за 4 кв. 2012 року, отже заборгованість позивача складає суму 3403,02 грн, яку ним не погашено.

Що стосується твердження позивача про те, що упродовж I-III кварталів 2012 р. ним не здійснювалася підприємницька діяльність, тому він не повинен за цей період сплачувати суми вказаного внеску, то суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч.2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це така господарська діяльність, яка здійснюється самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач, як фізична особа-підприємець, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок і виконання ним цього обов'язку не залежить від фактичного здійснення ним у ті чи інші періоди підприємницької діяльності чи її результатів за той чи інший період.

З урахуванням здійснення позивачем сплати єдиного соціального внеску в сумі 1169,40 грн та наявності суми заборгованості в розмірі 3403,02 грн суд дійшов висновку, що вимога №Ф-164 від 12.08.2013 підлягає скасування в частині визначення суми заборгованості у розмірі 1169,40 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до ч.3 цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та їх розміру на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України частина сплаченого ним судового збору у розмірі 44 (сорок чотири) грн 73 коп.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 12.08.2013 №Ф-164 в частині визначення суми заборгованості у розмірі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 44 (сорок чотири) грн 73 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 грудня 2013 р.