Постанова № 35939516, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 922/1486/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Сердюка А.К., дов.№13090501 від 07.10.2013 (у справі), Прикорень Т.А., дов.№13090507 від 05.09.2013 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вх. № 2127Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі № 922/1486/13

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Страхової компанії «Лемма», м. Харків

про стягнення 404 763,75 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ СК «Лемма» про стягнення грошей за нікчемним договором добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04.04.2008 №3309504 в розмірі 404 763,75 грн., обґрунтовуючи свій позов тим, що відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» договір страхування є нікчемним, оскільки був укладений всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю, а також порушено вимоги ч. 3 ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013 у справі №922/1486/13 (суддя Ковальчук Л.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення від 17.06.2013 у справі №922/1486/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідач, надав відзив на апеляційну скаргу та пояснення по справі, в яких просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 залишити без змін, як законне, обґрунтоване та таке, що прийнято у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу позивача - залишити без змін.

Позивач, заявник апеляційної скарги, не скористався своїм процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, крім того, позиція позивача була заслухана в попередніх судових засіданнях, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 13.03.2008 Державною інноваційною фінансово-кредитною установою було проведено торги (тендер) на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя.

Згідно листа голови тендерного комітету ДІФКУ №02-520 від 19.03.2008 тендерна пропозиція відповідача була визнана найкращою за результатом оцінки тендерних пропозицій учасників торгів на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя від 13.03.2008.

04.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №3309504 добровільного майнового страхування фінансових ризиків.

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, звернувся до господарського суду із позовною заявою за захистом своїх порушених прав та зазначив, що на його думку договір №3309504 є нікчемним, так як відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» договір страхування є нікчемним, оскільки був укладений всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю, а також відповідачем було порушено вимоги ч. 3 ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Вказані порушення були зафіксовані установою позивача та відображені в акті позапланової ревізії №06-21/24 від 12.04.2001.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що дослідивши умови договору №3309504 добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04.04.2008 року, умови тендерної документації позивача на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя, не виявив укладення його всупереч вимогам тендерної документації і тому не може погодитись з висновками акту ГоловКРУ від 12.04.2011 №06-21/24 щодо визначених порушень.

Колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення п. 3 ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», строк для подання тендерних пропозицій ДІФКУ було безпідставно скорочено на 14 календарних днів. Крім того, у розділі «Основні умови договору» тендерної документації ДІФКУ не було зазначено повного переліку страхових випадків в порушення п. 2 ст. 21 ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». В порушення п. 1 ст. 27 вказаного Закону та п. 24 тендерної документації, ДІФКУ не було відхилено тендерну пропозицію відповідача по лоту №1, як таку, що не відповідає умовам тендерної документації.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначив, що судом першої інстанції було відхилено належний доказ - акт позапланової ревізії ГоловКРУ №06-21/24 від 12.04.2011, в якому було детально встановлено порушення законодавства про державні закупівлі. В той час, в порушення норм права судом було взято до уваги неналежний доказ, а саме копію акту висновку позапланової інспекції Державної комісії з регулювання ринків фінансів і послуг України від 09.09.2009, що не стосується предмету доказування у вказаній справі та не може слугувати належним доказом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України від 20.03.2008 №150-VI «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» визначено, що він набирає чинності з дня його опублікування. Даний Закон було опубліковано в газеті Верховної Ради України «Голос України» (№63) та газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр»(№61) 02.04.2008.

Отже, зазначений вище Закон набрав чинності 02.04.2008 року, а відтак Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» втратив чинність, в той час як спірний договір було укладено 04.04.2008.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти на основі тексту Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції, що діяла станом на 17.11.2004, за виключенням його положень, які суперечать вимогам СОТ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 №274 встановлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», завершуються відповідно до Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Згідно з ст. 84 Тимчасового положення договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також: передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії, як це визначено у ст. 640 ЦК України встановлено:

Згідно зі ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Так, у п.10.1. спірного договору страхування зазначено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення періоду страхування. Цей пункт договору цілком відповідає вимогам ст. 983 ЦК України.

Стосовно твердження позивача щодо нікчемності договору добровільного майнового страхування, колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорі) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зважаючи на те, що договір добровільного майнового страхування фінансових ризиків №3309504 було укладено 04.04.2008 року, і в момент укладення зазначеного договору Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» вже був нечинним, то будь-які посилання позивача на порушення положень зазначеного закону в момент укладення договору №3309504, а відтак і на його нікчемність, - є безпідставними та не ґрунтуються на чинному на момент укладенні договору страхування законодавстві України.

Крім того, ані Тимчасове положення, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не містить положень щодо недійсності (нікчемності) договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 3309504 від 04.04.2008.

Результати здійснення процедури торгів на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя на підставі яких укладено договір добровільного майнового страхування фінансових ризиків №3309504, позивачем не оскаржувались, упродовж строку дії договору страхування не оспорювалась його дійсність, належним чином виконувались зобов'язання щодо перерахування страхових платежів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення з ПАТ СК «Лемма» грошових коштів за нікчемним договором добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04.04.2008 р. №3309504 в розмірі 404 763,75 грн.

Щодо посилань позивача на порушення ч. 3. ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», відповідно до якої строк для подання тендерних пропозицій має становити 30 календарних днів від дати опублікування оголошення про проведення торгів в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України, чи відправлення запрошення до участі в них, то слід зазначити, що в окремих випадках цей строк може бути скорочено до 15 календарних днів (до 10 календарних днів - у разі проведення процедури торгів з обмеженою участю). Причини скорочення строку викладаються у звіті; вони не повинні свідчити про наміри замовника послабити конкуренцію між учасниками.

Як свідчать матеріали справи, оголошення про проведення відкритих торгів із зменшенням ціни на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя (2008-2012 р, розкриття тендерних пропозицій 29.01.2008 р.) оприлюднена в інформаційному бюлетені Тендерної палати України №2 (126) 14.01.2008 №02005308, в «Спеціалізованому друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що публікує інформацію виключно з питань державних закупівель» №2 (92) 14.01.2008 №91234792 та в міжнародному виданні № (78) 14.01.2008 №02-073-08. Зміни в оголошені №02005308 було оприлюднено в Інформаційному бюлетені Тендерної палати України № 5 (129) 04.02.2008.

Відповідно до Тендерної документації ДІФКУ кінцевий строк тендерних пропозицій: 13.03.2008 року до 10-00 год., розкриття тендерних пропозицій: 13.03.2008 року об 11-00 год.

Отже, строк для подання тендерних пропозицій складає більше ніж 30 календарних днів від дати опублікування оголошення про проведення торгів в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України.

Таким чином, порушення ч. З ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в даному випадку відсутнє.

В обґрунтування нікчемності правочину позивач посилався на порушення п. 2 ст. 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», що полягає у відсутності детального опису послуг зі страхування, крім страхування життя в «Технічних вимогах» Тендерної документації.

Проте, п. 2 ст. 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» не передбачає обов'язку застосування критеріїв, які зазначає позивач для опису послуг зі страхування.

Яким саме має бути «Детальний опис послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик» не конкретизується і не роз'яснюється у правовій нормі законодавцем. «Детальний опис послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик» конкретизується у процесі правозастосування у кожному конкретному випадку та створює замовнику можливість індивідуального підходу. Отже, замовник, що готує тендерну документацію має можливість самостійно оцінювати критерії для опису послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик.

В технічних вимогах «Детальний опис послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик» містить визначення предмету договору страхування, страхових випадків (ризиків), загальну страхову суму та страхову суму за кожним лотом окремо.

Критерії, зазначені позивачем, є умовами договору страхування, але аж ніяк не описом самої послуги.

Відповідно до ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Отже, послугою є захист майнових інтересів страхувальника у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків). Технічні вимоги містять визначення того, які саме майнові інтереси страхувальника підлягають страховому захисту. Технічні вимоги також містять поняття страхові випадки (ризики).

Таким чином, вимога п. 2. ст. 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» про «Детальний опис послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик» була належним чином виконана.

Також, в обґрунтування нікчемності правочину позивач посилається на порушення п. 1 ст. 27 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та п. 24 тендерної документації.

Пунктом 24. Тендерної документації передбачено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію у випадках, визначених ч. 1 ст. 27 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» замовник відхиляє тендерну пропозицію у разі, якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Але, в даному випадку тендерна пропозиція не суперечить тендерній документації, а лише конкретизує умови страхування.

Так, актом позапланової інспекції ПАТ СК «Лемма», складеного Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, яка відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, від 09.09.2009 №775/42/42-п встановлено, що страховиком договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків із страхувальником ДІФКУ укладалися відповідно до умов Правил добровільного страхування фінансових ризиків, зареєстрованих Держфінпослуг та чинного на той час законодавства.

Таким чином, позивачем та відповідачем були виконані всі умови Порядку, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», Закону України «Про страхування» та інших нормативно-правових актів України, що стосуються укладення договорів страхування фінансових ризиків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Тендерний комітет створюється для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти на засадах колегіальності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тендерного комітету та їх неупередженості. Склад тендерного комітету, положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. До складу тендерного комітету замовника не можуть входити посадові особи та представники учасників, їх близькі родичі, посадові особи об'єднань підприємств, їх представники та близькі родичі. Членами тендерного комітету є представники замовника в кількості не менше 5 осіб. Керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який призначається рішенням замовника у вигляді відповідного розпорядчого акта та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю. Голова тендерного комітету організовує його роботу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.

Відповідно до п. п. 5 ст. 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» рішення з питань, що розглядаються на засіданнях тендерного комітету приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше двох третин членів тендерного комітету. У разі рівного розподілу голосів голос голови є ухвальним.

Тендерна пропозиція ПАТ СК «Лемма» була визнана найкращою за результатом оцінки тендерних пропозицій учасників торгів на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя від 13.03.2008 та акцептована листом голови тендерного комітету ДІФКУ №02-520 від 19.03.2008.

Оскільки, відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» тендерну документацію не було відхилено тендерним комітетом, отже можна зробити висновок про відповідність тендерної пропозиції тендерній документації.

Дотримання вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Головою Тендерного комітету, діючого на той момент (Макаровим М.О.) підтверджується судовим рішенням Вищого адміністративного суду України за позовом Макарова М.О. до ДІФКУ про скасування вимоги від 30.05.2011 №06-14/901, складеної на підставі Акту Головного контрольно-ревізійного управління України №06-21/24, яким адміністративний позов було задоволено.

Натомість, згідно з актом позапланової інспекції від 09.09.2009 р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, яка відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, договори страхування на протязі 2008-2009 між: ПАТ СК «Лемма» та ДІФКУ укладались у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Таким чином, ані Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», ані іншими нормативно-правовими актами нікчемність договору страхування не встановлена

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ані позивач, ні будь-яка інша заінтересована особа не зверталася до суду з вимогою визнати вчинений правочин недійсними. Таким чином, правочин є правомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Державною інноваційною фінансово-кредитної установи не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 по справі №922/1486/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 по справі №922/1486/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09.12.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.