Постанова № 35939490, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 922/3049/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Іванов П.О. (дов. №274/10 від 14.12.2012 р.)

відповідача - Рожкова С.Г. (дов. №2621/090 від 02.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3153Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2013 року у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 814121,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Харківгаз" основний борг за поставлений природний газ в сумі 101566,83 грн., пеню 403805,16 грн., інфляційні втрати 226391,52 грн., 3% річних 82357,98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2013 року по справі № 922/3049/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківгаз" на користь позивача 82357,98 грн. 3% річних, 226391,52 грн. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 16283,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 403805,16 грн. відмовлено. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 101566,83 грн. провадження у справі припинено.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені та припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Харківгаз" (покупець) був укладений договір поставки природного газу №06/10-2037 (т.1 а.с.19-24).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3) (т.1 а.с.27-30).

Строк дії договору у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3).

Протягом строку січня-вересня 2011 року позивачем в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором з постачання природного газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (т.1 а.с.33-36, 53-57).

Відповідач, в порушення умов договору здійснив оплату за спожитий природний газ частково у розмірі 48290388,28 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 101 566,83 грн.

Відповідач існування заборгованості заперечує, вважаючи вказане зобов'язання припиненим шляхом заліку.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Харківгаз" суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 101566,83 грн., пені у розмірі 403805,16 грн., інфляційних втрату розмірі 226391,52 грн., 3% річних у розмірі 82357,98 грн.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 101566,83 грн. господарський суд, визнавши лист відповідача №1291 від 18.04.2012 р. заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 203 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за січень-вересень 2011 року згідно договору у сумі 101566,83 грн. припинилось 19.04.2012 р. в порядку ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Харківгаз" направило ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" лист №1291 від 18.04.2012 р., в якому просило переплату по договору №06/10-2118 від 20.12.2010 р. зарахувати в погашення заборгованості по договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р. (т.1 а.с.63).

Колегія суддів не приймає лист №1291 від 18.04.2013 р. в якості належного доказу в підтвердження виконання зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Аналогічні положення встановлені і статтею 203 Господарського кодексу України, яка встановлює, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім того, заява про зарахування зустрічних вимог, повинна відповідати вимогам, які ставляться Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 27.03.2008 у справі № 3/418-6/443.

З тексту листа відповідача №1291 від 18.04.2013 р. вбачається, що даний документ не відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: не містить назву первинного документа; не містить змісту господарської операції, який характерний для заяв про зарахування зустрічних вимог - вимогу про зарахування; в листі відсутні посилання на положення ст. 601 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2013 р. між сторонами по справі укладено договір про припинення зобов'язання №308-14/13-46 (т.1 а.с.92), відповідно до вказаного правочину ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зменшує дебіторську заборгованість ПАТ "Харківгаз" за договором від 28.05.2012 р. за №14/12-116 на суму 105196,93 грн., та відображає суму 105 196,93 грн. у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Харківгаз" за договором № 06/10-2118 від 20.12.2010 р.; ПАТ "Харківгаз" зменшує дебіторську заборгованість за договором №06/10-2118 від 20.12.2010 р. на суму 105196,93 грн., та відображає суму 105196,93 грн. у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором №14/12-116 від 28.05.2012 р.

Отже, ПАТ "Харківгаз" підписанням договору №308-14/13-46 від 09.04.2013 р., визнало, що погашення заборгованості по договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р. в сумі 101566,83 грн. шляхом зарахування переплати по договору №06/10-2118 від 20.12.2010 р., не відбулось.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що визнання господарським судом припиненим зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за січень-вересень 2011 року згідно договору №06/10-2037 у сумі 101566,83 грн. є неправомірним, оскільки погашення суми кредиторської заборгованості по двох правочинах однією і тою ж сумою дебіторської заборгованості не можливо.

Таким чином, лист відповідача №1291 від 18.04.2012 р. не припиняє зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати 101566,83 грн. основного боргу, що свідчить про існування заборгованості ПАТ "Харківгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по сплаті основного боргу в розмірі 101566,83 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про визнання позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 101566,83 грн. законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції зазначив, що погашення суми основного боргу шляхом проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог та нарахування позивачем пені за період, який не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів щодо наведеного висновку господарського суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р. (п.7.3.1 - в редакції, що діяла до підписання додаткової угоди №3 від 12.04.2011 р.) за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідача зобов'язано сплатити на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україна, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів зазначає про безпідставність та необґрунтованість тверджень апелянта про застосування при розрахунку пені строку позовної давності тривалістю в три роки, оскільки вказаний строк був передбачений п. 9.3 договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р., який виключено зі змісту договору при підписанні 12.04.2011 р. додаткової угоди №3.

Отже, період нарахування пені повинен обчислюватись з моменту прострочення виконання зобов'язання з лютого 2011 року до дати укладення додаткової угоди №3 - квітня 2011 року.

З урахуванням вищевказаних обставин, розмір пені, що підлягає сплаті ПАТ "Харківгаз" за прострочення виконання зобов'язання по договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р. становить 48311,39 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "Харківгаз" 48311,39 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по договору №06/10-2037 від 20.12.2010 р. підтвердженими матеріалами справи та рахунком і є такими, що підлягають задоволеню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 82357,98 грн. 3% річних, 226391,52 грн. інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки 3% річних, нарахованих на суму заборгованості та інфляційні втрати є вірними та не суперечать вимогам чинного законодавства.

З даним висновком місцевого господарського суд колегія суддів погоджується з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 82357,98 грн. 3% річних та 226391,52 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 02 жовтня 2013 року по справі № 922/3049/13 господарський суд Харківської області в частині припинення провадження у справі та відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102 п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2013 року по справі № 922/3049/13 в частині припинення провадження у справі та відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 48311,39 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, п/р №26005124944001 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р №26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 101566,83 грн. основного боргу та 48311,39 грн. пені та1498,78 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області на виконання постанови видати наказ.

Повна постанова складена 09.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.