Постанова № 35939442, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 917/1933/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Рубан Н.Б. - дов. № 3053 від 22.11.2013р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3414П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 р. у справі № 917/1933/13,

за позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ, Полтавської обл.,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Комсомольськ, Полтавської обл.,

про стягнення 16 952,34 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 482 про постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 16952,34 грн., з яких: 8738,09 грн. - сума основного боргу, 7907,71 грн. - пеня, 40,21 грн. - інфляційних нарахувань, 266,30 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 р. у справі № 917/1933/13 (суддя Киричук О.А.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

В судовому засіданні 25.11.2013р. було оголошено перерву до 04.12.2013р. об 10:30 год.

Після перерви в судове засідання 04.12.2013р. відповідач не з'явився, 02.12.2013р. від нього надійшло клопотання (вх. № 11509) з проханням розглянути справу за його відсутності у зв'язку з неможливістю його прибуття в дане судове засідання.

Розглянувши надане клопотання та враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України і не з'явився в судове засідання 04.12.2013р., а також виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути справу без його участі за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом Полтавської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 05.12.2002 року між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 482 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію щомісячно за нормами і тарифами встановленими обласною державною адміністрацією з розрахунку на 1 кв. м. опалювальної площі і 1 куб. м. гарячої води або за показаннями засобів обліку води і теплової енергії, встановленими на вводі, в терміни передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, ним виконувались зобов'язання за договором постачання теплової енергії, а відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію, тому в період з січня 2012 року по квітень 2013 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію склала 8738,09 грн.

Відповідно до п.10.1 даного договору, цей договір складено на період: опалення з моменту прийняття вузла комерційного обліку по 31.12.2003р.

Пунктом 10.4. договору, сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не було письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з п. 10.2. цього ж договору, договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на якій він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом.

Припинення дії цього договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3. договору).

Заявою від 05.10.2011р. відповідач повідомив позивача про неготовність до опалювального сезону об'єкту нежитлового приміщення - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", про неможливість постачання теплової енергії на зазначений об'єкт, а також звернулась з проханням не розпочинати постачання теплової енергії на об'єкт з початком опалювального сезону 2011-2012р.р.

25.11.2011р. комісією комунального житлово-експлуатаційного підприємства №4 було складено акт огляду приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_2 на предмет відключення приладів опалення, якою встановлено, що переобладнання системи опалення в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" виконано самовільно, без належної проектної документації та не погоджено з КЖЕП №4, про що складено відповідний акт (а.с.60).

Питання відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630.

Права власника квартири на інженерні системи будівлі визначаються Цивільним кодексом України, відповідно до ч. 2 ст. 382 зазначеного Кодексу власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.

До інженерного обладнання будинку належать інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Власник квартири (за аналогією і власник нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку) не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців.

Таким чином, з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків, правилами передбачено відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання не окремих квартир, а будинку загалом за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. При чому відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання будинку може проводитися тільки у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону "Про теплопостачання" схемою теплопостачання. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2011 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення договору № 482 від 05.12.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді на наступний рік.

Листом від 14.11.2011р. позивачем було повідомлено відповідача про те, що для розірвання договору немає правових підстав, оскільки приміщення знаходиться в житловому будинку з централізованою системою опалення та обладнаному приладом обліку теплової енергії, а також про те, що дані питання регулюються ст.188 ГК України.

28.02.2012р. позивач знов надав письмову відповідь на звернення відповідача стосовно розірвання договору на надання послуг з централізованого опалення та самовільного демонтування опалювальних приладів в приміщенні магазину по АДРЕСА_2 та запропонував отримати технічні умови на влаштування індивідуального теплового вводу з встановленням лічильника теплової енергії та індивідуальної системи опалення від централізованої системи теплопостачання.

Статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи викладене та те, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про те, що договір № 482 від 05.12.2002р. припинив свою дію 31.12.2011р., а матеріалами справи підтверджено постачання відповідачеві теплової енергії, тому, судова колегія вважає, що між сторонами наявні договірні відносини та обов'язковість відповідача сплатити заборгованість за вищезазначеним договором за період з січня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 8738,09 грн.

П. 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше ставки, встановленої законом.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-XI від 20.05.99р. встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, він зроблений з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",тому, стягненню з відповідача за шість місяців підлягає пеня в сумі 7907,71 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Наявні в матеріалах справи розрахунок річних за період з 23.01.2012р. по 17.09.2013р. на суму 266,33 грн. та розрахунок інфляційних на суму 40,21 грн. також відповідають чинному законодавству та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що під час прийняття апеляційної скарги до провадження судом апеляційної інстанції було встановлено, що на зворотній стороні наданого позивачем платіжного доручення № 2094 від 30.10.2013р. (в якості сплати судового збору) був відсутній напис: "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)", який повинен бути скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення (п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, і яка є чинною).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. у справі № 917/1933/13 було прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та зобов'язано позивача надати суду довідку банку про зарахування судового збору до державного бюджету.

У відповідності до статті 124 Конституції України та частини першої статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Проте, позивач не виконав умови вищевказаної ухвали та не надав суду довідку банку про зарахування судового збору до державного бюджету, яка б свідчила про сплату судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судовий збір в сумі 860,25 грн. слід стягнути з позивача на користь державного бюджету.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу КВП "Комсомольськтеплоенерго" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 р. у справі № 917/1933/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, код НОМЕР_1) на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (39801, вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська обл., р/р 26008003919601 а АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, ЗКПО 13940851) 8738,09 грн. суми основного боргу, 7907,71 грн. пені, 40,21 грн. інфляційних нарахувань, 266,30 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (39801, вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська обл., р/р 26008003919601 а АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, ЗКПО 13940851) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 09.12.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.