Постанова № 35937893, 10.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 920/883/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Романюка А.В., дов.б/н від 17.07.2013 (у справі)

відповідач - Іванової О.С., дов.б/н від 01.10.2013 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект» (вх. №2913С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 у справі № 920/883/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект», м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Орбіта», м. Суми

про стягнення 33 037,22 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Техноінвесткомплект», звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 33 037,22 грн. заборгованості за надані ним відповідачеві у січні, лютому та березні 2013 року маркетингові послуги згідно договору про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.08.2013 у справі № 920/883/13 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ фірми «Орбіта» на користь ТОВ «Техноінвесткомплект» - 1 837,22 грн. заборгованості за надані послуги, 95,68 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Техноінвесткомплект» про стягнення з ТОВ фірми «Орбіта» - 31200,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Техноінвесткомплект» про стягнення з ТОВ фірми «Орбіта» - 31200,00 грн. заборгованості. Стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач надав письмові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що у спірному періоді позивач отримував товар від відповідача, який був розміщений у його торгівельних точках. Товар, отриманий від відповідача, позивач розміщував у спірному періоді у холодильному обладнанні відповідача, яке знаходилось у визначених місцях - торгових точках позивача. Крім того, даний товар реалізовувався у працюючих торгових точках, кількість яких визначалась за даними податкової звітності до органів державної податкової служби щодо використання реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідач, в свою чергу, надав довідку по справі, в якій зазначив, що ним було проведено службове розслідування щодо підстав сплати позивачеві 400 грн. за одну одиницю холодильного обладнання та встановлено, що жодних домовленостей між сторонами щодо зміни істотних умов договору № М2/16 від 01.07.2011 досягнуто не було, у зв'язку з чим комісія, яка проводила службове розслідування за даним фактом, дійшла висновку про безпідставність сплати вищезазначеної суми позивачу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2010 між ТОВ «Техноінвесткомплект» (позивач по справі) та ТОВ Фірма «Орбіта» (відповідач по справі) було укладено договір поставки №2/16-10, відповідно до якого позивач придбавав у відповідача товар (пиво різних виробників) та брав на себе зобов'язання розрахуватись за придбаний товар відповідно до умов договору. Термін дії даного договору був визначений сторонами до 31.12.2011 із правом пролонгації на один рік, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання.

В подальшому між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011, відповідно до якого ТОВ «Техноінвесткомплект» (виконавець - позивач по справі) взяло на себе зобов'язання надати ТОВ Фірма «Орбіта» (замовник - відповідач по справі) маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару, поставленого замовником у торговій мережі виконавця за напрямками, погодженими сторонами у цьому договорі, а замовник зобов'язався своєчасно приймати такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

За твердженнями позивача на виконання умов даного договору, відповідач передав йому 37 одиниць холодильників, які були розміщені у торгівельних точках ТОВ «Техноінвесткомплект». В подальшому кількість холодильних одиниць, яка розміщувалась у торгівельних точках відповідача, періодично змінювалась, так у січні 2013 року в торгівельній мережі відповідача розміщувалось 27 одиниць холодильного обладнання, одержаного від позивача, у лютому 2013 року - 29 одиниць і в березні 2013 року - 22 одиниці холодильного обладнання.

Строк дії даного договору був встановлений до 01.07.2012, з подальшою його пролонгацією на один рік до 01.07.2013.

Розділом 4 договору надання послуг сторони визначили порядок надання послуг та передачі результатів. Так, надання послуг проводиться виконавцем у відповідності до умов даного договору та (у випадку укладення) додаткових угод, підписаних сторонами, в яких повинні міститися дані щодо назви, виду та торгового знаку товару, щодо якого надаються послуги; порядок, умови, строки надання послуг, та вартість наданих послуг і умови розрахунків (п. 4.1). У разі надання додаткових послуг, не передбачених даним договором, сторони підписують відповідну додаткову угоду (п. 4.2). При здачі результатів виконання послуг виконавець та замовник підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.3). Виконавець надає замовнику щомісячно рахунок-фактуру, акт виконаних робіт та податкову накладну за надані ним послуги до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги. Замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від виконавця. В разі наявності будь-яких претензій замовника щодо строків, кількості та якості наданих виконавцем послуг, строк підписання акту виконаних робіт відкладається до моменту врегулювання розбіжностей між сторонами (п. 4.4).

Оплата послуг та порядок розрахунків між сторонами урегульовано у розділі 5 договору про надання послуг. Згідно з п. 5.1 договору за надання послуг замовник сплачує виконавцю: 3% від вартості поставленого замовником виконавцю за місяць товару; щомісячно винагороду в розмірі 300,00 грн. (з ПДВ) за пріоритетне розміщення кожної окремої одиниці холодильного обладнання та за наявність асортиментного переліку товару замовника в ньому. За кожен місяць вартість оплати за розміщення холодильного обладнання, за наявність асортиментного переліку товару замовника в ньому та за надання інших маркетингових послуг підлягає коригуванню в залежності від кількості місць під зазначеним обладнанням, місць, зайнятих товаром, та в залежності від фактичного обсягу маркетингових послуг. Крім того, виконавець (як складову частину маркетингових послуг) забезпечує виконання наступних умов: - наявність холодильного обладнання замовника біля кіосків виконавця в кількості не менш, ніж 50% від всіх вітчизняних виробників пива; - розміщення холодильного обладнання замовника в павільйонах виконавця в кількості не менше, ніж 33 % від всіх вітчизняних виробників пива; - розміщення холодильного обладнання замовника в пріоритетних місцях. Вибір порядку та умов розрахунку здійснюється замовником за погодженням з виконавцем (п. 5.1.1). Замовник зобов'язаний оплачувати надані послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі оригіналу рахунку-фактури та за умови відсутності простроченої заборгованості виконавця за попередньо отриманий товар від замовника на підставі укладеного між сторонами договору поставки (п. 5.2). Оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування відповідних сум з банківського рахунку замовника на банківський рахунок виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому Договорі або згідно з письмовими інструкціями виконавця (п. 5.3).

Розділ 6 договору містить положення про відповідальність сторін за цим договором, у відповідності з якими за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором, сторона, яка не виконує або виконує неналежним чином такі обов'язки несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1). За несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день затримки оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості (п. 6.2). За несвоєчасне виконання послуг згідно умов цього договору, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,5 % за кожний день затримки виконання послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення прострочення з виконання послуг (п. 6.3). В разі порушення умов надання послуг згідно цього договору чи за наявності простроченої заборгованості виконавця за попередньо отриманий товар від замовника, замовник має право зменшити розмір винагороди або відмовитись від сплати винагороди, вказаної в п. 5.1. цього договору, письмово повідомивши про це виконавця (п. 6.4).

Відповідач достроково відмовився від виконання умов договору про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011, про що повідомив позивача своїм листом № 90/1 від 11.03.2013.

В свою чергу, позивач повернув відповідачу усе холодильне устаткування, що підтверджується відповідними накладними від 07.03.2013, від 16.03.2013, від 19.03.2013, від 20.03.2013, від 22.03.2013, від 23.03.2013, від 25.03.2013, від 04.04.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою позивач зазначив, що за січень, лютий та березень 2013 року (до 11.03.2013) відповідач не сплатив йому загальну суму заборгованості за договором про надання послуг, яка становить 33 037,22 грн., що була розрахована, виходячи з положень п. 5.1 договору № М2/16 та складається:

- за січень 2013 року - розміщення 27 одиниць холодильного обладнання (за ціною 400,00 грн. за розміщення однієї одиниці такого обладнання) - 10 800,00 грн., 3 % вартості поставленого товару - 546,52 грн.;

- за лютий 2013 року - розміщення 29 одиниць холодильного обладнання - 11 600,00 грн., 3 % вартості поставленого товару - 1290,70 грн.;

- за березень 2013 року - розміщення 22 одиниць холодильного обладнання - 8 800,00 грн.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що між сторонами була досягнута домовленість щодо підвищення суми винагороди за пріоритетне розміщення холодильного обладнання до 400,00 грн. В зв'язку з чим, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги лише в частині стягнення з підприємства відповідача за надані маркетингові послуги 1 837,22 грн. у якості сплати 3% від вартості поставленого за січень-лютий місяць товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як це передбачено ст. 627 ЦК України.

Спірний договір про надання послуг підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств, що є сторонами по даній справі.

Отже, підписуючи даний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов даного договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Як і в ході розгляду справі в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді позивач наголошує на тому, що сума заборгованості була розрахована ним, виходячи з положень п. 5.1 договору про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011, згідно якого, за текстом апеляційної скарги, відповідач (замовник) брав на себе зобов'язання сплатити позивачу (виконавцю) 3% від вартості поставленого замовником виконавцю за місяць товару та сплатити 400,00 грн. (з ПДВ) за пріоритетне розміщення кожної окремої одиниці

Проте, у відповідності до вказаних норм чинного законодавства позивач та відповідач в договорі про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011 досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і про порядок надання послуг та розрахунків за надані виконавцем (позивачем) послуги, а також відповідальність сторін за невиконання умов укладеного договору.

Як вже зазначалось, пунктом 5.1 спірного договору про надання послуг сторонами була узгоджена сума щомісячної винагороди за пріоритетне розміщення кожної окремої одиниці холодильного обладнання та за наявність асортиментного переліку товару відповідача у ньому у розмірі 300,00 грн.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст. 654 названого кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Жодних змін до договору про надання послуг №М12/16 від 01.07.2011 згідно вищевказаних вимог чинного законодавства України не укладалось, жодних листів або заяв з приводу зміни істотної умови договору в частині вартості послуг будь-якою із сторін отримано не було.

Отже, твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що копії актів про надання послуг за період з травня 2012 по грудень 2012 та копії податкових накладних за цей же період, наданих позивачем відповідачу, є достатнім доказом вважати, що між сторонами цієї справи була досягнута домовленість про оплату відповідачем вартості маркетингових послуг з розрахунку 400,00 грн. за кожну окрему одиницю холодильного обладнання, спростовуються досягнутими умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг.

Таким чином, позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не було доведено, що між сторонами була досягнута домовленість підвищення суми винагороди за пріоритетне розміщення кожної окремої одиниці холодильного обладнання до 400,00 грн. (з ПДВ).

Крім того, як вже було встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, акти надання послуг за січень, лютий, березень 2013 року були направлені позивачем відповідачу для підпису та подальшої оплати лише 26.04.2013, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом позивача №47 від 26.04.2013, тобто вже після розірвання відповідачем договору про надання послуг з 11.03.2013 згідно листа №90/1 від 11.03.2013.

Тобто, позивач не заперечує, що систематично порушував вимоги п. 4.4. договору про надання послуг, не надавши відповідачу в період з січня по березень 2013 акти виконаних робіт та податкові накладні за надані ним послуги до 5 числа що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги.

В своїй апеляційній скарзі позивач тлумачить умови п. 5.1. договору про надання послуг, вказуючи, що маркетингові послуги полягали у дотриманні двох умов: перша - розміщення холодильного обладнання відповідача у торгових точках позивача; друга - розміщення у цьому ходильному обладнані відповідача товару, отриманого від останнього.

Але, слід зазначити, що п. 5.1 зазначеного договору містить чітке визначення складових маркетингових послуг, а саме: за кожен місяць вартість оплати за розміщення холодильного обладнання, за наявність асортиментного переліку товару замовника в ньому та за надання інших маркетингових послуг; підлягає корегуванню в залежності від кількості місць під зазначеним обладнанням, місць, зайнятих товаром, та в залежності від фактичного обсягу маркетингових послуг.

Позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції не було надано жодних доказів та документальних підтверджень надання складових маркетингових послуг згідно з п. 5.1. та п. 1.4. договору про надання послуг №М2/16 від 01.07.2011.

Також в апеляційній скарзі позивач зазначає, що в матеріалах справи є докази, які підтверджують, що товар відповідача знаходився у торгових точках позивача до кінця дії терміну договору, на підтвердження чого позивач надає копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на поставку відповідачем товару відповідно до договору поставки, взаєморозрахунків між сторонами, відомість взаєморозрахунків між сторонами по тарі за період з 01.01.2013 по 11.04.2013, дані звітів, поданих до ДПІ в м. Суми щодо реєстраторів розрахункових операцій, копію накладної на повернення товару від ТОВ «Техноінвесткомплект» до ТОВ фірми «Орбіта» № ВН-00000000000000008 від 07.03.2013.

Відповідач не заперечує здійснення поставок товару позивачу в січні та лютому 2013 р. Згідно згаданих вище накладних та товарно-транспортних накладних за договором поставки №2/16-10 від 01.12.2010. Позивач в суді першої інстанції та в апеляційний скарзі обґрунтовує факт того, що торговельні точки позивача були працюючими. Проте, суть спору полягає в тому, що позивач не довів та не надав жодних підтверджуючих документів про надання маркетингових послуг за договором, які в сукупності полягали не в наявності порожньої та відключеної холодильної шафи, а в пріоритетності розміщення цього холодильного обладнання, наявності в ньому асортиментного переліку товару (пива), отриманого від відповідача.

Таким чином, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з підприємства відповідача заборгованості за надані маркетингові послуги у якості сплати 3% від вартості поставленого за січень-лютий місяць товару.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 у справі №920/883/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08 серпня 2013 року у справі № 920/883/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.