Постанова № 35938085, 04.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року 12:10Справа № 808/7032/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Вільнянської виправної колонії №20,

м. Вільнянськ Запорізької області,

відповідача-2: Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя,

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся із адміністративним позовом до Вільнянської виправної колонії №20 (далі ВК №20, відповідач-1), прокуратури Запорізької області (далі - відповідач-2), в якому просить суд на підставі ст. 22 КВК України зобов'язати відповідача-2 провести перевірку по факту порушень ст.ст. 1, 6, 7, 8, 93, 102, 107, 110 п.5, 113 п.4, 115 п.2, 118, 129, 312 КВК України адміністрацією ВК №20.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при проведенні перевірки 23.04.2013р. прокурор Вільнянської районної прокуратури Козуб О.Н. склав пояснення, що порушення з боку адміністрації ВК щодо режиму утримання відсутні, при цьому ігнорував коментарі і факти порушень низки статей КВК України адміністрацією ВК №20. Повідомити позивача про результати проведеної перевірки прокуратура Запорізької області ігнорує. Також в позові позивач посилається на факти: етапування його 15.10.2012 до Вільнянської ВК №20, неналежного поводження з позивачем - не видання постільної білизни, несвоєчасну видачу бандеролі від матері, проведення обшуків камери з метою спровокувати інцидент, пошкодження майна позивача, не відправлення адміністрацією ВК листів позивача до Європейського суду з прав людини, заяв в СБУ, адміністративних позовів до Запорізького окружного адміністративного суду, уповноваженого ВР України з прав людини, Генеральну прокуратуру України; не надання можливості для телефонних розмов. Позивач у позові окремо зазначає, про те, що його ознайомили з повідомленням СБУ від 02.04.2013 №22/4/А-1756/5 згідно якого, як вважає позивач, СБУ зобов'язали прокуратуру Запорізької області провести перевірку за фактом його звернення. Також позивач зазначає про виклик його 23.04.2013 до прокурора Вільнянської прокуратури Козуб О.Н., з яким позивач спілкувався зокрема з приводу не відправлення кореспонденції, на що прокурор зробив зауваження адміністрації ВК, але скласти документи відмовився і написав пояснення, що порушення з приводу утримання підсудного на території БВК-99 і ВВК-20 відсутні. Після зазначених обставин позивач також у позові наводить низку фактів: 19.07.2013 начальник відділення Руденко В.В. забрав у позивача сумку з документами, оскільки все повинно зберігатися у кладовці; заяви позивача, подані ним 29.05.2013 і 13.06.2013, начальник установи ігнорує; 25.07 начальник відділення Руденко В.В. предоставив позивача на дисциплінарну комісію, де позивачеві дали три доби ДІЗО через те, що він о 14.45 спав у своєму ліжку; адміністрація установи ігнорує заяву позивача від 29.07.2013 про працевлаштування його у промислову зону колонії з оплатою згідно Законів України для відправлення кореспонденції до Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду від 27.08.2013 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення позивачем недоліків, а саме: зазначення позовних вимог до відповідача-1, доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, оскільки це передбачено приписами ч.2 ст. 106 КАС України, пояснень та доказів в обґрунтування щодо дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у тому числі з боку відповідача-2. Однак, замість усунення недоліків позовної заяви позивач оскаржив вищезазначену ухвалу суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013р. ухвала про залишення позовної заяви без руху була скасована, суд апеляційної інстанції зазначив, що в позовній заяві зазначені позовні вимоги, які позивач вважає достатніми для захисту порушених прав та викладено обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, позов містить в собі усі необхідні вимоги, які пред'являються до адміністративного позову.

З урахуванням викладеного в ухвалі апеляційного суду від 22.10.2013, судом було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, та в ухвалі про відкриття провадження по справі суд з метою з'ясування і конкретизації підстав та предмету позовних вимог зобов'язав позивача надати суду письмові пояснення стосовно яких саме фактів порушень позивач просить суд зобов'язати прокурора провести перевірку та чи звертався позивач до прокуратури Запорізької області із заявами про проведення перевірки по вказаних у позові фактам порушень.

02.12.2013 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд адміністративного позову в письмовому провадженні. Також у зазначеному клопотанні позивач зазначив наступне: лише після звернення його матері на урядову лінію адміністрація ВВК-20 імітувала відправку кореспонденції до Європейського суду з прав людини і національні органи України за фактами порушень законів України; повідомлення, з яким позивача ознайомлювали №6/4-1231 від 01.02.2013 адміністративний позов Запорізький окружний адміністративний суд не отримав, повторно поданий позов суд отримав справа №808/4475/13-а, з результатами розгляду апеляційним судом по цій справі позивача не ознайомлюють; повідомлення на відправку кореспонденції від 01.02.2013 № 6/4-1232, заяву в СБУ, копію скарги до Генеральної прокуратури України від 28.12.2012, відправлену 04.02.2013 №6/4-1233 прокуратура ігнорує; копію заяви до Генеральної прокуратури України від 22.03.2013, лист із заявою і лист до Європейського суду з прав людини від 23.03.2013 Європейський суд з прав людини отримання не підтверджує; листи, направлені позивачем до Європейського суду з прав людини, перелік яких наведений на стр. 2-3 клопотання, суд не підтверджує отримання; представник уповноваженого з прав людини Верховної Ради України позивачеві пояснив, що на 13.02.2013 уповноважений листів, відправлених 04.02.2013 №6/4-1244 не отримав, присутній під час прийому прокурор Бахумт С.І. пояснив, що винувата Укрпошта; перевірку, проведену прокурором Вільнянського району Козуб О.Н. 23.04.2013 викладено в адміністративному позові, з результатами перевірки прокуратура Вільнянського району не повідомляє позивача; на повідомлення від 25.06.2013 №16 №16-4517-09 ніяких перевірок не проводилось і про результати позивача не повідомляли. Інших пояснень позивачем суду не надано.

Від прокуратури Запорізької області до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач-2 зазначив, що позовні вимоги до прокуратури області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав: жодних фактів порушення прокуратурою Запорізької області його прав позивачем у позові не наведено, з викладених порушень, допущених Вільнянською ВК №20 позивач до прокуратури Запорізької області не звертався; щодо фактів заборони засудженому взяти постільну білизну до ПКТ засуджений до органів прокуратури не звертався, у зв'язку з чим відповідне доручення по проведення перевірки 03.12.2013 надано до прокуратури Вільнянського району; щодо фактів несвоєчасного вручення посилки засудженому під час перебування в ПКТ відповідно до п. 88 ПВР під час тримання в ПКТ засудженим забороняються одержання посилок (передач) і бандеролей; щодо безпідставного проведення обшуків у ПКТ та житлових приміщеннях відділень, то згідно п. 54 ПВР засуджені, їх одяг, а також приміщення та територія колоній підлягають обшуку і огляду, проведеними прокуратурою Вільнянського району перевірками з цього приводу порушень не встановлено (відповідь прокуратури району №109-71-13 від 08.11.2013); щодо заборони телефонних розмов, прокуратурою Вільнянського району проводились перевірки з цього приводу, за їх результатами заходи прокурорського реагування не вживались (відповідь прокуратури району від 26.07.2013, 08.11.2013 за №1-0-71-13); щодо вилучення працівниками установи у засудженого ОСОБА_1 сумки з документами, відповідно до додатку 7 ПВР засудженим дозволяється зберігати копії вироків та ухвал судів, а також кореспонденцію з питань їх звернення до Європейського суду з прав людини, прокуратурою області 03.12.2013 надано доручення про перевірку зазначених у позові тверджень; щодо безпідставного поміщення 25.07.2013 засудженого до дисциплінарного ізолятору, постановою начальника Вільнянської ВК №20 від 25.07.2013 засудженого ОСОБА_1 поміщено до ДІЗО строком на 3 доби, зазначене дисциплінарне стягнення до органів прокуратури засуджений не оскаржував, проте прокуратурою області 03.12.2013 надано доручення прокуратурі Вільнянського району про проведення перевірки за вказаним фактом; щодо не працевлаштування засудженого ОСОБА_1, прокуратурою Вільнянського району проведено перевірку з цього приводу, встановлено, що факт не працевлаштування адміністрацією установи засудженого ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, оскілки він до адміністрації установи з відповідною письмовою заявою з цього приводу не звертався (відповідь прокуратури району від 08.11.2013 №109-71-13), проте прокуратурою області 03.12.2013 надано доручення до прокуратури району щодо повторної перевірки з цих питань та відібрання відповідної заяви.

Від представника відповідача-1 до суду надійшло клопотання вх.№47389 від 04.12.2013 про заперечення проти позовних вимог та розгляд справи без участі відповідача-1.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 та ч.6 ст. 128 КАС України, суд скористався своїм правом розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведену норму Конституції України зобов'язати можна здійснити лише ті дії, обов'язок здійснення яких виник та існує у конкретної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України, прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Згідно п. 4 ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ст.123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1789), прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1789, на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону №1789, втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №1789, Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону №1789, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону №1789, перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Главою 4 закону №1789 визначено засади та порядок здійснення прокуратурою нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Стаття 44 Закону №1789 передбачає, що предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ та в разі їх невідповідності законодавству зупиняти виконання таких актів або скасовувати їх, вимагати від посадових чи службових осіб усунення порушень або надання пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Таким чином, Законом передбачено обов'язок прокурора проводити перевірки виконання законів згідно ст. 19 Закону №1789 за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування або за наявності приводів - з власної ініціативи прокурора. Разом з цим, у статті 44 Закону №1789 зазначено, що є предметом прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян та передбачені права прокурора при здійсненні такого нагляду. При цьому сам порядок, в якому повинен здійснюватися такий нагляд, та обов'язки прокурора у зв'язку із здійсненням такого нагляду Законом №1789 не передбачені.

Організація прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян визначена наказом Генеральної прокуратури України № 7-гн від 12.04.2013 (далі - Наказ №7-гн).

Пунктом 6 зазначеного наказу міським, районним, міжрайонним, районним у містах прокурорам наказано зокрема наглядову діяльність здійснювати у межах компетенції у виправних та виховних колоніях, виправних центрах, арештних домах та дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, багатопрофільних лікарнях для засуджених, у т.ч. розташованих у межах СІЗО.

Пунктом 10 зазначеного наказу зокрема передбачено щоквартально проводити перевірки додержання законодавства щодо виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів зокрема в в установах виконання покарань Державної пенітенціарної служби України.

Підпунктом 10.4 зазначеного наказу передбачено в установах попереднього ув'язнення та виконання покарань Державної пенітенціарної служби України щомісячно перевіряти додержання вимог законодавства при розгляді звернень затриманих та засуджених, стан обліку інформації про злочини та події, законність накладення дисциплінарних стягнень та поміщення ув'язнених і засуджених до карцерів, дисциплінарних ізоляторів, переведення до приміщень камерного типу (одиночних камер).

Відповідно до пп. 7.3 п. 7 регламенту прокуратури Запорізької області, затвердженого наказом прокурора Запорізької області №49 від 14.05.2012, звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до прокуратури області вперше і за ними не приймалося рішення прокурорами районного рівня (первинні звернення), працівниками зазначеного відділу надсилаються до підпорядкованих прокуратур або відповідних відомств для вирішення.

Позивачем не надано суду пояснень та доказів у їх обґрунтування щодо того, чи звертався позивач безпосередньо до прокуратури Запорізької області з заявами та іншими повідомленнями про порушення, за фактами яких позивач просить суд зобов'язати прокуратуру Запорізької області провести перевірку.

Разом з тим, відповідачем-2 надані суду копії звернень ОСОБА_1, які надходили до прокуратури Запорізької області від інших державних органів

Заява ОСОБА_1 від 19.03.2013, яка надійшла з Генеральної прокуратури України, до якої в свою чергу така заява була направлена Службою безпеки України згідно супровідного листа вих. №22/4/А-1756/5 від 02.04.2013. У зазначеній заяві ОСОБА_1 повідомив про те, що суди не бажають розглядати його позовні заяви та наведений перелік справ. Також у зазначеній заяві вказано, що з 22.08.2012 лист з території табору до Європейського суду з прав людини №283-70/09 відправляти відмовляються.

Згідно супровідного вих. №16-4517-09 від 11.04.2013, зазначене звернення ОСОБА_1 було направлено за належністю для уточнення доводів, організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог законодавства до прокуратури Вільнянського району.

Згідно довідки від 24.04.2013 про результати розгляду звернення ОСОБА_1, складеної старшим прокурором прокуратури Вільнянського району Козуб О.М., у якій викладено результати проведеної прокурором перевірки за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 була надана відповідь за наслідками такої перевірки вих. №109-71-13 від 24.04.2013.

Скарга ОСОБА_1 від 04.06.2013 надійшла до прокуратури Запорізької області від Генеральної прокуратури України і супровідним листом вих. №16-4517-09 від 25.06.2013 була направлена в.о. прокурора Вільнянського району Турченку А.В. за належністю. У зазначеній скарзі ОСОБА_1 скаржиться на дії прокурора Козуб О.Н. щодо відмови розгляду порушень щодо Токмакського районного суду і судді Селиверстова С.М., на дії зазначеного прокурора щодо складання пояснювальної про відсутність порушень з боку адміністрації БВК-99 і ВВК-20, на дії адміністрації Вільнянської ВК №20 щодо не надання можливості позивачеві спілкуватися по телефону.

За результатами розгляду вищезазначеного звернення ОСОБА_1 та проведеної за ним перевірки, прокурором прокуратури Вільнянського району Левченко В.Ю. було складено довідку від 26.07.2013, згідно якої в ході перевірки зокрема встановлено, що факти ненадання ОСОБА_1 адміністрацією установи можливості здійснення телефонних дзвінків з телефону автомату, який розташований в установі, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до журналу обліку засуджених, яким надаються платні телефоні розмови, вбачається, що йому адміністрацією установи телефоні розмови надавалися, про що свідчать відповідні відмітки у зазначеному журналі. Таким чином, порушень чинного законодавства у діях посадових осіб Вільнянської ВК №20 прокурорською перевіркою не було встановлено, підстави для вжиття заходів реагування відсутні.

За наслідками зазначеної перевірки ОСОБА_1 прокуратурою Вільнянського району була надана відповідь вих. №109-71-13 від 26.07.2013.

Супровідним листом вих. № 16-4517-09 від 04.10.2013 прокуратурою Запорізької області до прокуратури Вільнянського району було надіслано за належністю для розгляду (в межах компетенції) звернення ОСОБА_1 щодо дій посадових осіб Вільнянської ВК №20 від 16.09.2013, яке в свою чергу надійшло до прокуратури Запорізької області з Генеральної прокуратури України. У зазначеному зверненні (скарзі) позивач зокрема зазначає, що на його неодноразово подані зави і скарги до Генеральної прокуратури України по факту не відправлення кореспонденції до Європейського суду з прав людини і фактам порушення статей КВК України адміністраціями таборів №99 та №20 прокуратура Запорізької області порушень законів не бачить.

За результатами проведеної за наслідками розгляду зазначеної скарги перевірки, прокурором прокуратури Вільнянського району Левченко В.Ю, складено довідку від 08.11.2013, згідно якої в ході перевірки установлено, що упродовж поточного року адміністрацією установи ті звернення, які він віддавав на реєстрацію та відправку були зареєстровані у канцелярії установи (28 звернень) та відправлені тим адресатам, які зазначені на конверті. Крім того, вивченням журналу обліку телефонних розмов, наданих засудженим, вбачається, що йому адміністрацією установи телефоні розмови надавалися, про що свідчать відповідні відмітки у зазначеному журналі (10 разів, останній 07.11.2013). Також порушень чинного законодавства з боку службових осіб Вільнянської ВК №20 щодо проведення обшуків у відділенні в якому він відбуває покарання не виявлено, оскільки ч.5 ст. 102 КВК України передбачено проведення обшуків засуджених, їх речей, а також приміщень та території колонії. Порядок проведення обшуків визначається нормативно-правовими актами Державної пенітенціарної служби України. Крім того, перевіркою установлено, що під час проведення обшуків у відділенні адміністрація установи псування майна не допускає. Також в ході перевірки факт не працевлаштування адміністрацією установи ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, оскільки він до адміністрації установи з письмовою заявою про працевлаштування не звертався, що необхідно для працевлаштування на підприємстві.

За наслідками зазначеної перевірки ОСОБА_1 прокуратурою Вільнянського району була надана відповідь вих. №109-71-13 від 08.11.2013.

Зазначені обставини свідчать про проведення прокурорських перевірок за зверненнями позивача, але позивач не згоден з їх результатами. У зв'язку з наведеним, відсутні підстави для зобов'язання відповідача провести перевірку, натомість позивач не позбавлений права оскаржити результати вже проведених перевірок та самостійно звернутися до відповідача-2 із заявами про необхідність проведення таких перевірок.

Крім того, згідно листа від 03.12.2013р. вих. №16-4517-09 прокуратурою Запорізької області доручено прокуратурі Вільнянського району провести ретельну перевірку викладених у позові ОСОБА_1 по адміністративній справі №808/7032/13-а доводів. У листі також зазначено про необхідність повідомлення засудженого ОСОБА_1 і прокуратури області про результати проведеної перевірки за кожним зазначеним заявником твердженням та вжиті заходи реагування не пізніше 26.12.2013. Таким чином, на час судового розгляду справи, відповідачем-2 фактично здійснені дії, направлені на виконання позовних вимог позивача, з огляду на що, у суду наразі відсутні підстави для зобов'язання відповідча-2 вчинити відповідні дії.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що з підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вільнянської виправної колонії №20, прокуратури Запорізької області про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Стрельнікова