Постанова № 35937888, 03.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 907/669/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале", с.Минай № 01\29.08.13 від 29.08.2013р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013р.

у справі № 907/669/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „І.В.", м.Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале", с.Минай,

про розірвання договору оренди та стягнення 258 234,36 грн. заборгованості

за участі представників:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Стецяк Т.І. - представник.

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст..ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013р. у справі № 907/669/13 (суддя О. Йосипчук) позовні вимоги задоволено частково: стягнено з ТОВ "Фрале" на користь ТОВ "І.В." суму 241 549,10 грн. заборгованості по орендній платі та суму 4 830, 98 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Фрале" подано апеляційну скаргу № 01/29.08.13 від 29.08.2013р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що строк оренди було продовжено на підставі волевиявлення орендаря в листі №103 від 03.08.2012р. та мовчазної згоди орендодавця, відтак датою закінчення строку оренди є 01.10.2012 року. Також скаржник вважає, що орендодавець умисно не підписував акт приймання-передачі приміщення, чим створив ситуацію, при якій орендар не міг повернути орендодавцю орендоване приміщення.

Окрім того, скаржник вважає, що строк дії договору оренди №1 від 01.10.2008р. закінчився 01.09.2011р., у відповідності до п.10.2 договору. В подальшому договір оренди №1 від 01.09.2008р., який було укладено строком до трьох років з 01.10.2008 року до 01.09.2011 року, додатком №1 від 27.07.2011р. пролонговано на четвертий рік, що є порушенням п.2 ст.793 ЦК України.

ТОВ „І.В." у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «Фрале» та ТОВ „І.В." укладено договір оренди нерухомого майна від 01.10.2007р. Згідно з даним договором, ТОВ "Фрале" (орендар) отримав від ТОВ „І.В." (орендодавця) у строкове оплатне користування майно - приміщення взуттєвого комплексу, яке складається з літери „А" площею 728,9 кв.м. та розташоване по вул..Мала, 107 в с.Есень, Ужгородського району. Факт передачі нерухомого майна орендарю у користування за наведеним договором підтверджено Актом приймання-передачі від 01.10.2007р. (а.с.13-17).

Надалі, після закінчення строку дії договору оренди від 01.10.2007р. позивач та відповідач, на той же предмет оренди, уклали новий договір оренди №1 від 01.10.2008р. (а.с.18-21) з терміном дії до 01.09.2011р., який Додатком до договору №1 від 27.07.2011р. було продовжено на один рік до 01.09.2012р. (а.с. 24).

Передача майна за договором оренди №1 від 01.10.2008р. також оформлено Актом приймання - передачі від 01.10.2008р. (а.с.22), однак після припинення договору оренди від 01.10.2007р. орендоване приміщення, за правилами ст.785 ЦК України, позивачу, належним чином не поверталось (в матеріалах справи відсутній зворотній акт приймання передачі орендованого майна).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що правовідносини оренди у спірній ситуації засновані на строковому договорі оренди №1 від 01.10.2008р., який, внаслідок внесення до нього додатком №1 від 27.07.2011р. змін обумовив термін дії правовідносин між позивачем та відповідачем у один рік до 01.09.2012р.

За загальним правилом, засновані на договорі правові відносини припиняються на підставі факту закінчення строку на який його укладено.

Згідно із ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, ЦК України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором. При цьому він зобов'язаний буде сплатити орендну плату за строк користування річчю після закінчення строку дії договору найму.

Як вбачається із матеріалів справи та договору оренди №1 від 01.10.2008р., враховуючи Додаток №1, строк дії договору сторонами встановлено один рік і закінчується 01.09.2012р.

У період дії договору оренди №1 від 01.10.2008р. відповідач звернувся до позивача із заявою (Лист від 03.08.2012р. №103 (а.с.25)) про визнання ним факту продовження правовідносин оренди протягом одного місяця до 01.10.2012р., після чого договір оренди вважатиметься недійсним у зв'язку із закінченням терміну його дії. Листом від 14.08.2012р. №1/08 позивач не погодив термін продовження дії договору оренди до 01.10.2012р. та зазначив, що даний договір припиняє свою дію 01.09.2012р. та питання щодо продовження його буде вирішуватись після проведення інвентаризації майна. Сторонами не заперечується факт сплати 04.09.2012р. відповідачем орендної плати за вересень 2012р.

Надалі, факсом відповідач направив на адресу позивача зворотній Акт приймання-передачі орендованого майна, датований 01.10.2010р., який судом першої інстанції не прийнято як належний та допустимий доказ відмови орендаря від оренди понад установлений договором термін з огляду на те, що позивачу надіслано не зворотній Акт, а його факсову копію і датою надіслання означеної копії зворотнього акту приймання-передачі від 01.10.2012р., як свідчать відомості факс-реєстра, є 09.10.2012р. Тобто звернення відбулося понад установлений законом місячний строк, який у спірній ситуації закінчується 01.10.2012р. (а.с.27)

Отже, місячний строк заперечення позивачем проти використання відповідачем майна понад обумовлений договором строк на наступний рік до 01.09.2013р., сплинув 01.10.2012р., в той час, як учасники договору у цей же термін не звернулись один до одного із запереченнями проти продовження правових відносин оренди та їх припинення.

Окрім того, зокрема, із листів від 11.10.2012р. (а.с.28), №2/10 від 18.10.2012р. (а.с.33) вбачається, що ТОВ «І.В.» підтвердило продовження дії договору оренди №1 від 01.10.2008р. в силу ст.764 ЦК України.

Також, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача у термін до 01.10.2012р. із запереченнями проти продовження договору оренди на строк, обумовлений договором і відповідачем не вжито жодних дій вчасно, що свідчили б про його намір повернути орендоване приміщення орендодавцеві у встановлений договором та законом спосіб (належність зворотної передачі предмету оренди).

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що факсова копія зворотного Акту приймання-передачі від 01.10.2012р., направлена позивачу 09.10.2012р. та звернення відповідача на адресу позивача листом №218/11/10.12 від 11.10.2012р. з вимогою прийняти передане у користування майно є таким, що вчинене після установленого ст.764 ЦК України строку, а тому, самостійно, не є підставою для припинення правовідносин оренди на підставі ст.291 ГК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України, ст.193 ГПК України).

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Згідно із ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується відсутність обставин, що дають підстави вважати про припинення взаємовідносин між позивачем та відповідачем, відповідно до договору оренди №1 від 01.10.2008р. (з додатком №1).

Отже судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що у спірній ситуації правовідносини оренди, які виникли на підставі договору оренди №1 від 01.10.2008р. є продовженими терміном на один рік - до 01.09.2013р.

Не беруться до уваги судом заперечення скаржника у даній справі, оскільки дії відповідача, якими обґрунтовуються його заперечення у даній справі, не припиняють правовідношення між скаржником та позивачем, оскільки це суперечить вимогам ст.214 ЦК України, в якій, зокрема, зазначено, що особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право відмовитися від нього, за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

У даному випадку припинення орендних відносин з ініціативи відповідача - орендаря може бути здійснене у відповідності до ст.188 ГК України. Одностороння відмова від договору не є можливою з огляду на ст.ст. 291 та 188 ГК України, а також не передбачена умовами спірного договором оренди №1 від 01.10.2008р.

З огляду на вищенаведене, помилковим є посилання відповідача на лист №103 від 03.08.2012р., в якому відповідач звернувся до позивача про визнання договору припиненим та одноособово визначив строк продовження правовідносин договору, а також посилання скаржника на інші дії, спрямовані на спонукання позивача до підписання зворотнього акту приймання-передачі орендованого майна поза установлений порядок та спосіб повернення такого майна.

Окрім того, судовою колегією взято до уваги той факт, що ухвалою господарського суду Закарпатської області у справі №5008/1147/2012 від 20.02.2013р. припинено провадження у справі за позовом відповідача до ТОВ «І.В.» про спонукання ТОВ „І.В." прийняти від ТОВ „Фрале" предмет оренди, на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення ТОВ «Фрале» дій направлених на належне виконання ним обов'язків орендаря у разі припинення договору оренди.

У відповідності до п.3.1. договору оренди №1 від 01.10.2008р. розмір орендної плати за використання об'єкта оренди визначено у розмірі, еквівалентному 3300 Євро і сплачується авансом до 5 числа розрахункового місяця. Оскільки період прострочення становить сім місяців (з жовтня 2012р. по квітень 2013р.(включно), розмір боргу за оренду становить еквівалент 23 100 Євро в сумі 241 549,10 грн.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до п.3 договору оренди №1 від 01.10.2008р. вимоги про стягнення у примусовому порядку заборгованості по орендній платі в сумі 241 549,10 грн. правомірно судом визнано такою, що підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції також правомірно відмовлено у стягненні з відповідача суми 16 685,26 грн. боргу за послуги по утриманню приміщень, оскільки договором оренди №1 від 01.10.2008р. не передбачено включення до орендної плати комунальних платежів, а відповідно до ч.3 п.3.1. ст.3 договору вартість спожитих орендарем комунальних послуг визначається окремо за домовленістю сторін. Позивачем не надано доказів існування між орендодавцем та відповідачем обумовленої сторонами вартості таких послуг та обов'язок їх сплати в узгодженому сторонами порядку та розмірі, а також не надано суду достатніх та допустимих доказів про спожиття відповідачем комунальних послуг в сумі 16 685,26 грн. упродовж строку оренди майна позивача.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивачам про розірвання правовідносин оренди, побудованих на договорі оренди №1 від 01.10.2008р.

У відповідності до ст.285 ГК України орендар зобов'язаний використовувати майно за цільовим призначенням та оберігати його, запобігаючи псуванню або пошкодженню.

Відповідно до ст.783 ЦК України підставою розірвання договору на вимогу наймодавця (позивач у справі) є порушення орендарем правил ст.285 ГК України.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів використання відповідачем орендованого майна не за цільовим призначенням, як і доказів псування або пошкодження. Листи позивача, якими він повідомляє відповідача про псування та пошкодження майна, за відсутності комісійних актів та висновків інвентаризаційних комісій за участі обох сторін, не являється належним доказом порушення відповідачем ст.285 ГК України.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013р. у справі № 907/669/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.12.2013р..

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.