Постанова № 35937860, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 925/544/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.11.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/544/13 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та державного підприємства «Черкаський консервний комбінат»

до 1. Черкаської міської ради;

2. Фізичної особи-підприємця Крижанівської Олени Вадимівни

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області

про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, витребування із чужого незаконного користування земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/544/13 відмовлено повністю у задоволенні позову заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» до Черкаської міської ради та фізичної особи-підприємця Крижанівської Олени Вадимівни про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради, витребування із чужого незаконного користування земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку. Прийнято відмову державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» від позовних вимог. Провадження в цій частині припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, заступник прокурора м. Черкаси звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 29.07.2013 року Київським апеляційним господарським судом, у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Авдеєв П.В., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/544/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 14.08.2013 року Київським апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання прокурора, представників позивачів, відповідача-1 та третьої особи.

Ухвалою від 30.09.2013 року Київським апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача-1 та третьої особи.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінений склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 14.10.2013 року Київським апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивачів та третьої особи.

Ухвалою від 11.11.2013 року Київським апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та третьої особи.

Фізичною особою-підприємцем Крижанівською Оленою Вадимівною на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/544/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Прокурор приймав участь в судових засіданнях 30.09.2013 року, 14.10.2013 року, 11.11.2013 року, 27.11.2013 року та надав свої пояснення в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-1 приймав участь в судових засіданнях 30.09.2013 року, та 14.10.2013 року, в яких надав свої пояснення і заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Черкаси - без задоволення.

Представник відповідача-2 приймав участь в судових засіданнях 14.08.2013 року, 30.09.2013 року та 14.10.2013 року, в яких надав свої пояснення та заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вамп» - без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції позивачі та треті особи повноважних представників не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 22, 27 ГПК України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка учасників судового процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників позивачів та третіх осіб.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора та представників відповідачів, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Черкаський консервний комбінат» згідно з його статутом (а.с. 30-42) засновано на державній формі власності і підпорядковано Міністерству сільського господарства і продовольства України (нині Міністерству аграрної політики України).

26.10.1999 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради на підставі рішень цього виконавчого комітету від 26.08.1998 року №492, від 17.08.1999 року №686 і від 21.09.1999 року №777 державному підприємству «Черкаський консервний комбінат» був виданий державний акт серії ІІ-ЧР №000095, реєстраційний №251 на право постійного користування землею площею 25,7284 гектарів згідно з планом землекористування, у тому числі 23,6960 гектарів землі, забудованої промисловими об'єктами консервного комбінату, розташованої по вул. Чигиринській, 13 у м. Черкаси (а.с. 77).

За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.2004 року (а.с. 62) фізична особа - підприємець Крижанівська О.В придбала у власність частину будівлі механічного цеху площею 640,40 кв.м. та будівлю механічної майстерні площею 189,10 кв.м., які належали державному підприємству «Черкаський консервний комбінат», та розташовані по вул. Чигиринській, 13/14 у м. Черкаси на земельній ділянці, наданій продавцю в постійне користування згідно з державним актом серії ІІ-ЧР № 000095, реєстраційний №251.

Зокрема, за умовами п. 1.5 договору купівлі-продажу від 10.12.2004 року вказане майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності САА №473100 від 09.10.2003 року виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, зареєстроване в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» в реєстрову книгу за №20 під реєстровим №1785.

Право власності на механічний цех та майстерню по вул. Чигиринська, 13/14 за ФОП Крижанівською О.В. зареєстровано у 2004 році (а.с. 65).

16.04.2009 року Черкаською міською радою прийнято рішення №4-1139 «Про надання приватному підприємцю Крижанівській Олені Вадимівні земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській 13/14» (а.с. 86).

Вказаним рішенням було затверджено технічну документацію із землеустрою і надано ПП Крижанівській О.В. земельну ділянку площею 2784 кв.м. по вул.Чигиринській 13/14 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду), а також зобов'язано ПП Крижанівську О.В. укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою.

Одночасно, пунктом 6 вищезазначеного рішення державному підприємству «Черкаський консервний комбінат» припинено право користування земельною ділянкою площею 2565 кв.м. по вул. Чигиринській у м. Черкаси.

Для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право приватного підприємця Крижанівської О.В. на земельну ділянку по вул. Чигиринській, 13/14 у м. Черкаси, ДП «Черкаський консервний комбінат» надало довідку від 21.04.2005 року №102 про те, що не заперечує проти виділення приватному підприємцю Крижанівській О.В. земельної ділянки по вул. Чигиринській, 13 у м. Черкаси для експлуатації і обслуговування цеху та механічної майстерні (а.с. 72).

17.06.2009 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та ФОП Крижанівською О.В. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Черкаси, по вул. Чигиринській, 13/14 (а.с. 88-91).

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 2784 кв.м., з них: 219 кв.м. в спільне користування з ДП «Черкаський консервний комбінат» для експлуатації та обслуговування механічної майстерні та механічного цеху.

19.11.2009 року договір оренди землі від 17.06.2009 року був зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040980100025.

Згідно з доводами представників відповідачів, вказаний договір оренди землі в даний час є чинним та виконується обома сторонами.

У квітні 2013 року заступник прокурора міста Черкаси звернувся із позовом до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та в особі державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» до Черкаської міської ради та до фізичної особи-підприємця Крижанівської Олени Вадимівни, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 «Про надання приватному підприємцю Крижанівській Олені Вадимівні земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 13/14», визнання недійсним договору оренди землі від 17.06.2009 року, площею 2784 кв.м., витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування та повернення її у власність держави.

21.05.2013 року прокурором міста Черкаси було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 138), в якій останній просить визнати недійсним рішення ради від 16.04.2009 року №4-1139 та витребувати з чужого незаконного володіння підприємця Крижанівської О.В. земельну ділянку по вул. Чигиринській, 13/14 у м. Черкаси площею 2784 кв.м. та повернути її у власність держави в особі Черкаської ОДА.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірне рішення Черкаською міською радою прийнято з перевищенням повноважень. Згідно з доводами прокурора, Черкаська обласна державна адміністрація, як уповноважений державою власник землі, не давала згоди на вилучення у державного підприємства та передачу в комунальну власність земельної ділянки, як це передбачено ст. 141 ЗК України.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та ДП «Черкаський консервний комбінат» до Черкаської міської ради та ФОП Крижанівської О.В. про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 та витребування з чужого незаконного володіння підприємця Крижанівської О.В. земельну ділянку по вул. Чигиринській, 13/14 у м. Черкаси площею 2784 кв.м. та про повернення її у власність держави в особі Черкаської ОДА, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, судом першої інстанції прийнято відмову ДП «Черкаський консервний комбінат» від позовних вимог, провадження в цій частині припинено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

На день прийняття Черкаською міською радою спірного рішення від 16.04.2009 року №4-1139 «Про надання приватному підприємцю Крижанівській О.В. земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 13/14» діяв Земельний кодекс України від 25.10.2001 року (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У липні 2004 року набрав чинності і діяв до 01.01.2013 року Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», який був чинним на час звернення 15.11.2005 року СПД Крижанівської О.В. до Черкаської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування механічного цеху та майстерні по вул. Чигиринській 13/14 у м. Черкаси (заява а.с. 47).

Згідно з ст.ст. 1, 10, 14 ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності» розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності. Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Право комунальної власності на землю посвідчується державним актом. Форма державного акта встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Натомість, матеріали справи не містять доказів про те, що земельна ділянка по вул. Чигиринській 13/14 станом на 2004 рік була розмежована і віднесена до земель державної чи комунальної форми власності, ці роботи на виконання ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності» відповідними суб'єктами проведені не були.

Пункт «ж» ч. 3 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, відносить земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Як зазначалось вище, за умовами п. 1.5 договору купівлі-продажу від 10.12.2004 року (а.с. 62) вказане майно (частина будівлі механічного цеху площею 640,40 кв.м. та будівлю механічної майстерні площею 189,10 кв.м.) належить продавцю (ДП «Черкаський консервний комбінат») на підставі свідоцтва про право власності САА №473100 від 09.10.2003 року, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за №20 під реєстровим №1785.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягів про реєстрацію права власності ФОП Крижанівської О.В. на механічний цех та майстерню вбачається, що право власності до вказаного суб'єкта на придбане ним нерухоме майно перейшло та оформлено 10.10.2005 року (а.с. 65 - 67).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по вул. Чигиринській 13/14 перебувала на праві постійного користування у ДП «Черкаський консервний комбінат» згідно державного акта серії ІІ-ЧР №000095, реєстраційний №251 (а.с. 77).

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

У відповідності до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

На переконання судової колегії, ураховуючи, що право власності ДП «Черкаський консервний комбінат» на механічний цех та механічну майстерню припинилося з часу його відчуження та реєстрації за ФОП Крижанівською О.В., яка, однак, не може набути для себе право постійного користування землею під механічним цехом та механічною майстернею як на об'єкти державної чи комунальної форми власності (згідно ч. 2 ст. 92 ЗК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності), тому право користування землею у ФОП Крижанівської О.В. може бути оформлено лише через укладення договору оренди землі (ст.ст. 92, 93 ЗК України).

Нормами статті 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких відносяться: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Серед вищевказаного вичерпного переліку підстав припинення права постійного користування землею для ДП «Черкаський консервний комбінат» не передбачено випадку відчуження нерухомого майна на земельній ділянці, що автоматично тягнуло б за собою припинення прав попереднього користувача землею.

З цих підстав згідно ЗК України повинна бути проведена процедура вилучення земельної ділянки, що врегульовано ст. 149 ЗК України - земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.04.2008 року №54 ДП «Черкаський консервний комбінат» погодив вилучення земельної ділянки, загальною площею 2784 кв.м. із землекористування підприємства по вул. Чигиринській, 13 на користь приватного підприємця Крижанівської О.В. для експлуатації і обслуговування механічного цеху та механічної майстерні (а.с. 71).

Пунктом 6 рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 Державному підприємству «Черкаський консервний комбінат» було припинено право користування земельною ділянкою площею 2565 кв.м. по вул. Чигиринській у м. Черкаси.

Окрім цього, пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 2 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами є Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Згідно з п. «а» ст. 17 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласних державних адміністрацій у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

З огляду на зазначені вище обставини, судова колегія дійшла висновку, що Черкаська міська рада не порушувала своєї компетенції прийнятим рішенням від 16.04.2009 року №4-1139, оскільки, станом на час прийняття вказаного рішення, спірна земельна ділянка не була розмежована, зокрема, із видачею акта про право державної власності на неї.

Разом з цим, встановивши порядок набуття права користування землею та процедуру вилучення земельної ділянки від однієї особи і передачі її іншій особі, Земельний кодекс України, в той же час, пунктом 12 Перехідних положень визначав, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Крім того, в порушення норм ст. 33 ГПК України, прокурором та позивачем-1 не доведено, що на час прийняття Черкаською міською радою рішення від 16.04.2009 року №4-1139 на території земельної ділянки по вул. Чигиринській 13/14, яку було передано в оренду ФОП Крижанівській О.В., були розташовані об'єкти нерухомості, які б належали державному підприємству «Черкаський консервний комбінат», а тому відсутні підстави стверджувати, що станом на квітень 2009 року на спірній земельній ділянці було розташовано державне підприємство. Також не надав жодного доказу про статус земельної ділянки як землі державної власності - на момент передачі її в користування ДП «Черкаський консервний комбінат» та на момент передачі її в оренду відповідачу-2 ФОП Крижанівській О.В.

Як зазначалось вище, незаконність спірного рішення Черкаської міської ради заступник прокурора міста Черкаси пов'язує виключно із порушенням компетенції ради на розпорядження землями державної власності.

У відповідності до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач-1 доводить, що було порушено його право розпорядження земельною ділянкою (як складова частина права власності), яку від свого імені в оренду передала ФОП Крижанівській О.В. Черкаська міська рада.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, зацікавлені особи до господарського суду звертаються за захистом свого порушеного права.

Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що порушене право у позивача повинно існувати як на час прийняття оскаржуваного рішення, так і на час розгляду спору.

Проте, під час розгляду справи, позивачем-1 не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, чи залишилася на території ДП «Черкаський консервний комбінат» (зокрема і на спірній земельній ділянці) хоча б одна одиниця нерухомості від державного підприємства, що можна вважати доводом проти права Черкаської міської ради розпорядитися земельною ділянкою заводу.

Натомість, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача-2 вбачається, що на території земельної ділянки ДП «Черкаський консервний комбінат» по вул. Чигиринська, 13/14 у м. Черкаси з 2003 року об'єкти нерухомості придбавали фізичні та юридичні особи, яким в подальшому Черкаська міська рада передавала земельні ділянки в оренду (а.с. 19-20).

З огляду на вищезазначене, прокурором не доведено, яке право держави було порушено відповідачами у 2009 році і на даний час, виходячи з того, що на земельній ділянці по вул. Чигиринська, 13/14 відсутнє майно ДП «Черкаський консервний комбінат». При цьому прокурором не доведено мотивованих підстав, з яких Черкаська міська рада не мала права розпоряджатися земельною ділянкою на підставі п. 12 Перехідних положень ЗК України.

Розмежування земель державної та комунальної власності було проведено лише ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року (чинний з 01.01.2013 року), Прикінцевими та перехідними положеннями якого визначено, що Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» втратив чинність, а з дня набрання чинності цим Законом землями державної власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки державної та комунальної форми власності здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів дійшла до висновку, що і право на захист права власності на земельну ділянку, яке захищається поданим прокурором позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та ДП «Черкаський консервний комбінат», може бути реалізовано позивачем лише за умови наявності державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. Дана обставина матеріалами справи не підтверджується, але є необхідною для звернення позивача до суду, оскільки позов заявлено 08.04.2013 року в період дії ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, суд захищає порушене право способами, передбаченими законом або договором. Пунктом 10 ч. 2 цієї статті, зокрема, передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Загальні способи захисту прав господарюючих суб'єктів визначені, зокрема, нормами ст. 20 Господарського кодексу України, які кореспондуються із нормами ст. 16 Цивільного кодексу України та передбачають, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи, визначені ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Реалізуючи передбаченеправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи даний спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В обґрунтування позовних вимог прокурор просить застосувати до спірних відносин ст. 387 ЦК України, яка встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На переконання судової колегії, якщо порушення права власності було пов'язане із попередніми прийняттям правового акту місцевим органом влади, то до даних правовідносин сторін слід застосувати ст. 393 ЦК України, відповідно до якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, неможливість до правовідносин сторін застосування ст. 387 ЦК України випливає також і з того, що у відповідача-2 є правова підстава оренди спірної земельної ділянки - це рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 та укладений на його підставі договір оренди землі від 17.06.2009 року.

Витребування майна із чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до видання акта місцевого органу влади є різними і самостійними способами захисту права, які передбачені окремими статтями Цивільного кодексу України та не замінюють одна одну за своїм юридичним змістом.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, це є його правом і у суду відсутні підстави впливати на волю позивача.

Обрання неналежного способу захисту права є підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду України від 13.07.2004 року у справі №10/732, від 14.12.2004 року зі справи №6/11 та Інформаційний лист ВГСУ від 25.11.2005 року № 01-8/2229).

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-2 було подано заяву про застосування до всіх вимог позивача строк позовної давності (а.с. 164).

У відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом даної статті, якщо право порушено, але позивач пропустив строк позовної давності, то суд при відмові у позові посилається на пропуск строку позовної давності, а якщо позивач не доведе своє порушене право, то відмовляючи у позові суд повинен послатися на відсутність порушеного права, а не на пропуск строку позовної давності.

З огляду на зазначені вище обставини та беручи до уваги те що, прокурором не доведено порушення чинного законодавства при прийнятті Черкаською міською радою рішення від 16.04.2009 року №4-1139, не доведено існування порушеного права держави станом на час прийняття спірного рішення міською радою та розгляду справи, на захист якого подано позов, а в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 року №4-1139 та витребування з чужого незаконного володіння підприємця Крижанівської О.В. земельну ділянку по вул. Чигиринській, 13/14 у м. Черкаси площею 2784 кв.м. та повернення її у власність держави в особі Черкаської ОДА, проте помилково зазначив про пропуск строку позовної давності, тому колегія суддів вважає за можливим залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав викладених в даній постанові та виключення з мотивувальної частини рішення висновок про пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи першого заступника прокурора м. Черкаси законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Черкаси - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/544/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/544/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/544/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Р.В. Федорчук