Постанова № 35937818, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/5819/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013р. (повний текст підписано - 30.07.2013р.)

у справі №910/5819/13 (головуючи суддя - Васильченко Т.В., судді Босий В.П., Ломака В.С.)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 1586784,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 1586784,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами філіалом "Житлотеплоенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго", державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С. встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без отримання відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та спричинило державі шкоду в сумі 1586784,75 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 р. у справі № 910/5819/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва шкоду завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 1586784 (один мільйон п'ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України 31735 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 70 коп. судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю позивачем наявними в матеріалах справи доказами факту завдання шкоди державі шляхом понад нормованого викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 910/5819/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 910/5819/13 від 24.09.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 910/5819/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/5819/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 16.10.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. враховуючи перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці склад колегії суддів, замість судді Іоннікової І.А. введено суддю Чорну Л.В.

У судовому засіданні 16.10.2013р. оголошено перерву до 27.11.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2013 р. у справі № 910/5819/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 16.11-29.11.2012 на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві №1792 від 16.11.2012 та направлення на перевірку № 1970 від 16.11.2012, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С., в присутності в.о. директора філіалу Марценка В.П., проведена позапланова перевірка дотримання філіалом "Житлотеплоенерго" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки № 05/1574а, яким встановлено, що філіал "Житлотеплоенерго" ПАТ "Київенерго" здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котельні за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зазначений акт підписаний в.о. директора філії "Житлотеплоенерго" ПАТ "Київенерго" Марценком В.П. без зауважень та заперечень.

На підставі акту перевірки працівниками позивача 16.11.2012 складено протокол про адміністративне правопорушення № 001541 та 19.11.2012 винесено постанову про накладення на в.о. головного інженера філіалу "Житлотеплоенерго" ПАТ "Київенерго" Овчара В.М., адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн, який оплачено ним в повному обсязі згідно квитанції №13 від 19.11.2012.

29.11.2012 за результатами перевірки винесено припис № 05/742п, яким відповідача зобов'язано з моменту отримання припису здійснювати викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду - труби, що відводить викиди від котельні за адресою : м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б тільки за наявності дозволу на викиди та у строк до 03.01.13 отримати дозвіл на викиди даної котельні.

Не погодившись з проведеною перевіркою та винесеним приписом, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису № 05/742п від 29.11.2012 вважаючи, що він винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

19.02.2013 Окружний адміністративний суд м. Києва виніс постанову у справі № 2а-18033/12/2670 за позовом ПАТ "Київенерго" до Державної екологічної інспекції в. м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, якою відмовив в задоволенні позову ПАТ "Київенерго" з підстав того, що припис є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

29.11.2012 позивач здійснив розрахунок розміру шкоди заподіяної державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду - труби, що відводить викиди від котельні, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без дозволу, згідно якого розмір шкоди складає 1586784,75 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу 20.03.2009 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був виданий дозвіл № 8036100000-077 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 2 роки, тобто до 20.03.2011.

З метою продовження строку дії дозволу, відповідач листом № 046/43/1868 від 14.06.2011 звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявою на оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею по вул. Васильківській, 8-Б в м. Києві.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві листом №06-07/4590/1480 від 21.06.2011 надало відповідь на заяву відповідача про відмову у продовженні строку дії дозволу на викиди забруднюючих речовин у атосферне повітря, оскільки термін дії попереднього дозволу №8036100000-077 сплинув 20.03.2011, а з заявою відповідач звернувся лише 14.06.2011, тоді як відповідно до п.11 Порядку про проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл та установи державної-санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідач листом № 046/43/2328 від 21.07.2011 повторно звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявою на оформлення нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею по вул. Васильківській, 8-Б в м. Києві.

Листом №06-07/Т-59 від 25.08.2011 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві відмовило відповідачу у видачі нового дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря через недостатність поданих документів та повідомило відповідача про порядок звернення для отримання відповідного дозволу.

Наведене вище свідчить, що починаючи з 21.03.2011 року відповідач здійснював свою підприємницьку діяльність за відсутності дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Згідно підпункту 2 "м" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів тощо.

Місцевим господарським судом встановлено, що Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання філіалом "Житлотеплоенерго" ПАТ «Київенерго» вимог природоохоронного законодавства в залузі охорони атмосферного повітря, за результатами якої складено Акт № 05/1574а від 16.01.2012 р. З вказаного акту вбачається, що філіал "Житлотеплоенерго" ПАТ «Київенерго» за період з 01.04.2011 року по перший 31.08.2012 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котельні за відсутності відповідного дозволу, внаслідок чого відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Вважаючи результати перевірки невірними, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису № 05/742п від 29.11.2012 вважаючи, що він винесений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

19.02.2013 Окружний адміністративний суд м. Києва виніс постанову у справі № 2а-18033/12/2670 за позовом ПАТ "Київенерго" до Державної екологічної інспекції в. м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, якою відмовив в задоволенні позову ПАТ "Київенерго" з підстав того, що припис є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином колегія суддів вважає доведеним факт наявності правопорушення вимоги природоохоронного законодавства відповідачем з огляду на зазначені вище обставини.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на необхідність надання додаткової правової оцінки обставинам встановленим у адміністративному процесі, колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи викладені в апеляційній скарзі з приводу невідповідності терміну дії дозволу № 8036100000-077 вимогам законодавства чинного на момент його видачі, колегія суддів вважає такими, що виходять за межі предмету позову, оскільки у межах вказаного господарського процесу розглядаються позовні вимоги щодо відшкодування збитків, а твердження скаржника пов'язані насамперед з правомірністю дій державного органу при видачі дозвільної документації, які є окремим предметом спору та підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У п. 1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу).

Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт здійснення філією викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря котельнею за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8-Б, без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря № 05/1574а від 29.11.2012, який є джерелом доказової інформації.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, спричинив забруднення атмосферного повітря, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.

Судом першої інстанції мотивовано зазначено, що для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню державі внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, має застосовуватись Методика № 639, яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Так, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до п. 2.1.2. Методики № 639, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2. Методики № 639).

Відповідно до п. 4.1. Методики № 639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Інспекцією з урахуванням вимог Методики № 639 здійснено розрахунок збитків, заподіяних ПАТ "Київенерго" в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до якого сума збитків становить 1586784,75 грн.

З огляду на встановлений факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та здійснену арифметичну перевірку заявленої до стягнення суми збитків, колегія суддів оцінює як правомірний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в сумі 30 875,68 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача з приводу того, що під час розрахунку шкоди позивачем не вірно визначено період її нарахування на підставі п.3.6 Методики, замість п.3.11, оскільки згідно п.3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Положеннями п.3.11 цієї Методики,на які посилається відповідач, передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Втім, в даному випадку, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу у зв'язку з чим йому і було нараховано до відшкодування вказану шкоду за час роботи джерела без дозволу.

При цьому, за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, порядок розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду визначається положеннями п.3.6 Методики, який не містить вимоги чи обмеження щодо періоду часу, за який має здійснюватись нарахування шкоди, тому положення п.3.11 Методики до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України № 5002-9/5511-2011 (5002-34/5511-2011) від 30.01.2013 та № 15/5026/1163112 від 04.03.2013.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 по справі № 910/5819/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5819/13 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова