Постанова № 35937735, 09.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 914/2744/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоптій М.В.;

від відповідача: Басюк Г.Т.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни, б/н від 28.09.13р. (вх. № 05-05/2115/13 від 08.10.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2013р.

у справі № 914/2744/13, суддя Запотічняк О.Д.

за позовом: приватного підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни, м. Івано-Франківськ

до відповідача: приватного підприємства "Юлія", м. Львів

про стягнення 16 073, 00 грн. суборендної плати та 5 176, 62 грн. комунальних платежів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2013р. у справі № 914/2744/13 позов задоволено частково. З Приватного підприємства "Юлія" (м. Львів-Винники, вул. Лермонтова, 10, код ЄДРПОУ 23887572) на користь Приватного підприємця Кухтарук Наталії Ярославівни (Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Роксолани,3, код ЄДРПОУ ) стягнуто 5 176,70 грн. боргу та 419,14 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.09.2013р. у справі № 914/2744/13, приватний підприємець Кухтарук Наталія Ярославівна звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 28.09.13р. (вх. № 05-05/2115/13 від 08.10.2013р.).

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 08.10.2013р. справу за № 914/2744/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 09.10.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 914/2744/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2013р.

Ухвалою суду від 11.11.2013р. у зв'язку з неявкою представників обох сторін розгляд справи відкладено.

9 грудня 2013р. відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Львівської області у даній справі без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2011 року між ФОП Кухтарук Романом Дмитровичем та ФОП Кухтарук Наталією Ярославівною було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 103,9 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Південний Бульвар, 24/Б.

Відповідно до п.п. е п.2.2 Договору Орендар має право здавати в суборенду без дозволу Орендодавця приміщення як в цілому так і частково.

14 вересня 2012р. між ФОП Кухтарук Наталією Ярославівною (орендар) та Приватним підприємством "Юлія" (суборендар) було укладено договір суборенди приміщення №1 за умовами якого орендар зобов'язався передати суборендарю в строкове платне володіння і користування приміщення загальною площею 103,9 м.кв., розташоване на 1-му поверсі багатоквартирної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Південний Бульвар, 24/Б, на строк з 14.09.2012р. по 10.10.2013р.

Факт передачі майна в суборенду підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі від 09.10.2012р.

Відповідно до положень п. 3.1 договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісячно, в порядку попередньої оплати, не пізніше 10-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, за який здійснюється оплата, суборендну плату в розмірі: 8300,00 грн. за період з 10.10.2012р. по 10.02.2013р. та 10400,00 грн. за період з 10.02.2013р. по 10.10.2013р.

Крім того, відповідач зобов'язався сплачувати вартість комунальних послуг (водо-, газо- електропостачання, телефон, охорона, комунальні платежі) за фактом їх споживання на підставі відповідних рахунків орендаря щомісячно протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання суборендарем відповідних документів на оплату.

Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за один місяць до розірвання.

Листом-повідомленням від 21.11.2012р. №382 відповідач повідомив позивача про розірвання договору суборенди з 20.12.2012р. та просив не нараховувати орендну плату з 20.12.2012р.

21 грудня 2012р. між сторонами у факсовому режимі було підписано акт приймання-передачі, за яким відповідач повернув орендовані приміщення позивачу.

Однак, позивач вважає, що фактично орендовані приміщення були повернуті відповідачем 13.02.2013р. а не 21.12.2012р., що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 16 073,00 грн. суборендної плати та 5 176,62 грн. комунальних платежів.

Місцевий господарський суд позов задоволив частково. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що договір суборенди припинив свою дію 21.12.2012р. За період жовтень - грудень 2012р. відповідачем фактично сплачено позивачу 19 545,00 грн. суборендної плати. Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову на суму 0,08 грн. Щодо позовних вимог про стягнення комунальних платежів (водо-, газо- електро-постачання, телефон, охорона, комунальні платежі) в сумі 5 176,62 грн., то в цій частині суд задоволив позов в повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно вимог ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було зазначено вище, це вбачається з матеріалів справи і не заперечується обома сторонами, листом-повідомленням від 21.11.2012р. №382 відповідач повідомив позивача про розірвання договору суборенди з 20.12.2012р. та просив не нараховувати орендну плату з 20.12.2012р.

При цьому, про можливість розірвання договору суборенди за ініціативою однієї зі сторін сторони дійшли згоди при укладенні Договору (п. 6.4. Договору).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що договір суборенди припинив свою дію 21.12.2012р.

Позивач, заперечуючи факт передачі відповідачем майна саме 21.12.2012р. посилається на акт приймання - передачі від 13.02.2013р. ( а.с. 18).

Однак, як правомірно зазначено судом першої інстанції, вказаний документ свідчить лише про зняття показників лічильників обліку газу, води та електроенергії, а не про дату фактичного звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність заявленого позову, а тому не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2013р. у справі № 914/2744/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 11 грудня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.