Рішення № 35937705, 02.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/79/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 Справа № 908/3682/13

За позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15)

до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, 68-А)

про стягнення 19 718 грн. 16 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Кас'яненько А.А., дов. № 19/1-2148/Рб від 24.09.2013р.

Від відповідача: Мальцева О.М., дов. № 01-6/3435-02 від 19.09.2013р.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 19 718 грн. 16 коп. основного боргу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.11.2013р., справу № 908/3682/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3682/13, присвоєно справі номер провадження 27/79/13 та призначено судове засідання на 02.12.2013р.

02.12.2013р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.12.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмову заяву, в якій просить суд у зв'язку із частковою сплатою 22.10.2013р. суми основного боргу у розмірі 1 065 грн. 63 коп., що підтверджується випискою по рахунку від 14.11.2013р., стягнути з відповідача 18 652 грн. 53 коп. основного боргу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 652 грн. 53 коп. основного боргу.

У судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 18 652 грн. 53 коп. основного боргу, про що свідчить письмовий відзив, наданий до канцелярії суду 22.11.2013р. (приєднаний до матеріалів справи) та просить суд відстрочити виконання рішення суду до фінансування управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з місцевого бюджету.

Позивач заперечив проти відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, 22.11.2013р. відповідач надав до канцелярії суду письмове клопотання про звільнення Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від сплати судового збору у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Клопотання відповідача відхиляється судом, як процесуально необґрунтоване.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 20.02.2012р. між Мелітопольським МВ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (замовник) укладено договір № 1055 на централізовану охорону "Об'єкта" технічними засобами сигналізації, з реагуванням наряду міліції ДСО та пере закриттям об'єкту.

Згідно додаткової угоди від 19.04.2013р. до договору № 1055 внесено зміни в преамбулі та у розділі 16 договору: управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області змінено на управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Згідно наказу Департаменту Державної служби охорони МВС України № 92 від 26.04.2013р. про припинення Мелітопольського міжрайонного відділу Управління ДСО при ГУМВС України в Запорізькій області шляхом його приєднання до УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, Мелітопольський МВ УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, на даний момент перебуває в стані припинення, як самостійну юридичну особу, приєднано до УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області в статусі його структурного безбалансового підрозділу - Мелітопольського міжрайонного відділу УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, а правонаступником всіх його прав і обов'язків визначено за УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 31.07.2013р., у зв'язку з реорганізацією Мелітопольського міжрайонного відділу УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області виконавцем за договорами № 1055 слід вважати УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області.

Предметом договору є надання виконавцем послуг з охорони.

Відповідно п. 2.1 договору виконавець здійснює охорону об'єкта, на якому знаходиться майно замовника, шляхом спостереження за технічними засобами сигналізації встановлених на об'єкті та обслуговування сигналізації на ньому, а також в разі необхідності його пере закриття. Виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Згідно п. 3.1 договору вартість охоронних послуг за договором є договірною і визначається сторонами в Розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата за охоронні послуги здійснюється замовником самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, не пізніше 05 числа наступного за розрахунковим місяця, на підстав акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок виконавця.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року. Вартість наданих послуг становить 19 718 грн. 16 коп.

Претензії щодо якості наданих послуг відповідачем не пред'являлися.

Відповідач лише частково 22.10.2013р. здійснив оплату за надані охоронні послуги у суму 1 065 грн. 63 коп.

Таким чином, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані позивачем охоронні послуги, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 18 652 грн. 53 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 29.11.2013р., який узгоджений, підписаний та скріплений печатками обох сторін на суму 18 652 грн. 53 коп.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18 652 грн. 53 коп. основного боргу (з урахуванням того, що відповідач частково здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 1 065 грн. 63 коп. - 22.10.2013р., тобто до звернення позивача з позовом до суду та заяви позивача № 19/1-б/н від 02.12.2013р.) заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню саме в цій сумі.

В частині стягнення 1 065 грн. 63 коп. основного боргу слід відмовити.

Господарський суд зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. передбачено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення, до фінансування управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з місцевого бюджету.

Позивач заперечив проти відстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи заперечення позивача та дослідивши фінансове становище обох сторін, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення слід залишити без задоволення, на підставі наступного:

На підставі статті 121 ГПК, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка платежу - перенесення на більш пізній строк сплати платежу.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 2 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/33 "Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіки держави та інші обставини справи. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить об'єктивних підстав для надання відповідачу відстрочки виконання рішення, так як сторони мають рівні права перед законом на захист своїх порушених інтересів, відповідач своїми діями спричиняє збитки підприємству позивача.

За таких обставин, клопотання відповідача у справі про відстрочення виконання судового рішення суду слід залишити без задоволення.

Клопотання про звільнення Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від сплати судового збору у розмірі 1 720 грн. 50 коп. відхиляється судом на підставі наступного:

статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може за своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, статтею 129 Конституції України визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже самі лише обставини, пов'язані з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Розглянувши подане відповідачем клопотання та обґрунтування неможливості оплати судового збору, суд відмовляє у звільненні від оплати судового збору, оскільки вважає, що відповідач жодним чином не підтвердив неможливість оплати судового збору.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.12.2013року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, 68-А, код ЄДРПОУ 03193086, р/р 35417015004641 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15, код ЄДРПОУ 08596891), р/р 26008077677007 у ЗРВ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 18 652 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. основного боргу, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 05.12.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.