Ухвала суду № 35937676, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/15784/13 09.12.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Спільного підприємства «Луміс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"

2) Спільного підприємства "Луміс"

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від стягувача: Нелюбов О. Р.-представник за довіреністю № 08.6-186/84-1935 від 19.07.2013

від боржника: Микитин Р.С. - представник за довіреністю б/н від 15.04.2013

ВСТАНОВИВ:

16.08.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 № 582/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" та Спільного підприємства "Луміс" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2013 у справі № 910/15784/13 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у справі № 582/13 та видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2013 у справі № 910/15784/13 Спільному підприємству "Луміс" повернуто без розгляду заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

11.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Спільного підприємства «Луміс» надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у справі № 582/13, яка відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва передана на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 заяву Спільного підприємства «Луміс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню призначено до розгляду на 25.11.2013.

25.11.2013 до відділу Діловодства господарського суду від стягувача надійшов відзив на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та клопотання про продовження строку розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/15784/13.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2013, на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду заяви продовжено на п'ятнадцять днів.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів у судовому засіданні 25.11.2013 оголошено перерву до 09.12.2013.

У судове засідання 09.12.2013 з'явились представники боржника і стягувача та надали пояснення по суті заяви.

Представник боржника (заявника) підтримав вимоги викладені у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та просив суд її задовольнити та визнати такими, що не підлягає виконанню судові накази видані на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у справі № 582/13.

В обґрунтування зазначеної заяви заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1020/2011 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 погашена, а виконання рішення Постійно діючого Третейського суду Асоціації українських банків № 582/13 від 23.07.2013 призводить до подвійної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс».

Представник стягувача надав пояснення по суті заяви, відповідно до яких заперечує проти задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з підстав викладених у відзиві на заяву. В обґрунтування заперечень на заяву представник стягувача посилається на те, що рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1020/2011 невиконане, а заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Орвіс» не погашена, крім того наявність рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за тим самим кредитним договором, за яким є також рішення про стягнення заборгованості, не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно до норм статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орвіс» укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 та генеральний договір про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008.

В забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» укладено:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Орвіс» іпотечний договір від 17.07.2008, предметом якого є нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, яке належить іпотекодавцю на праві власності (заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 8 826 406, 36 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 1 823 336, 30 доларів США.)

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Орвіс» іпотечний договір від 04.09.2009, предметом якого є нерухоме майно: приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 1 028, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 47, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності (вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 127 552 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 391 678, 40 доларів США).

- з Спільним підприємством «Луміс» договір поруки № 108880/108-ПЮ023 від 06.08.2009.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13 657 370 грн., приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10 141 270 грн. і погашено заборгованість ТОВ «Орвіс» за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 та за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 17 109 000 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду Асоціації українських банків № 582/13 від 23.07.2013 (на підставі поруки № 108880/108-ПЮ023 від 06.08.2009) солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» та Спільного підприємства «Луміс» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 у розмірі 28367114 грн. 58 коп.

03.09.2013, на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у справі № 582/13, яке набрало законної сили з 23.07.2013 та ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2013, яка набрала законної сили 03.09.2013, видано накази.

Згідно з частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на власний розсуд. Таким чином, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, а саме: стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог уразі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майнового поручителя), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника/поручителя з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником/поручителем, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо, належить виключно позивачеві.

Нормами частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України.

Набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1012/2011 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для припинення кредитного договору, а ухвалення такого рішення не свідчить про виконання основного зобов'язання, проведеним належним чином (в розумінні норм статті 599 Цивільного кодексу України), та не виключає права банку на стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на вищевикладене, обставини, викладені заявником у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, визнаються судом необґрунтованими, а заява такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано доказів того, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 погашена, та не надано доказів того, що рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1020/2011 фактично виконано та за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13 657 370 грн., приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10 141 270 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86 та ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Спільного підприємства «Луміс» про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу, виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у справі № 582/13, відмовити.

Суддя І.М. Отрош