Рішення № 35937483, 09.12.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/10345/13-ц

№ производства 2/646/2399/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.

при секретарі - Шеховцової Н.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання договору у зв'язку з порушенням договору іншою стороною, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила:

- визнати несправедливими та протизаконними дії відповідача по не зарахуванню сплачених позивачкою коштів до каси відповідача, як коштів повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами та надіслання їх не на рахунок (НОМЕР_1), визначений п.3.4.1 кредитного договору;

- розірвати договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11144761000 від 19.04.2007р. внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною, визнавши виконаними у повному обсязі зобов'язання позивачки за цим правочином;

- визнати наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами понесених ними витрат у зв'язку з виконанням договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11144761000 від 19.04.2007р.

Позов обґрунтований тим, що 19.04.2007р. між позивачкою та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11144761000, предметом якого було надання банком позивачці для її особистих потреб готівкових коштів в іноземній валюті (доларах США) у сумі 16316,00 доларів США, що було еквівалентом 82395,80 грн. за курсом НБУ на день укладення договору на рівні 5,05 гривні за 1 долар США. Банк відкрив позивачці поточний рахунок НОМЕР_1, на який згідно умов договору позивачка щомісяця повинна була вносити готівкові кошти в іноземній валюті (доларах США), повертаючи кредитні кошти та сплачуючи відсотки за користування кредитними грошима. Позивач вважає, що від імені банку кредитний договір підписано неповноважною особою - ОСОБА_2, яка є начальником відділення №21 філії АКІБ «УкрСиббанк», оскільки довіреність, на підставі якої діяла вказана особа, не відповідає закону, яким встановлено вимоги до довіреностей на представництво юридичних осіб. Також позивач вважає, що оскільки відповідач має на теперішній час іншу назву (Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»), ніж ту, яку мав на час укладення спірного договору, то ця обставина свідчить про зміну його організаційно-правової форми та, як наслідок, про зміну кредитора у зобов'язання. Але відповідачем не виконано обов'язку надати позивачці доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Крім того, в обґрунтування свого позову позивач посилається нате, що коливання курсу долару США до гривні не залежить від волі позивачки, а тому при значній зміні цього курсу та в умовах падіння курсу гривні порушуються співвідношення майнових інтересів сторін та втрати позивачкою того, на що вона розраховувала при укладенні кредитного договору. Позивач також вважає, що умови спірного договору не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості у поняттях, визначених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки кредит був виданий їй у іноземній, а не у національній валюті. Окрім зазначеного, позивачка вважає, що умови спірного договору щодо застави у забезпечення виконання основного зобов'язання не відповідають вимогам закону, оскільки основне зобов'язання закінчується 19.04.2014р., а тому його забезпечення може наступити тільки після цієї дати та у разі порушення позивачкою умов кредитного договору. Також позивачка вважає, що готівкові кошти в іноземній валюті, які вона вносила до каси банку щомісяця, зараховувались не на ті рахунки, які зазначені у договорі, що, в свою чергу, свідчить про односторонню зміну відповідачем умов договору, яка порушила принцип справедливості. Всі вищевказані доводи, на думку позивачки, підтверджують істотну зміну обставин, якими сторони спірного договору керувалися при його укладенні. Така зміна унеможливлює подальше виконання умов кредитного договору позивачкою, у зв'язку з чим цей договір має бути розірваний.

Позивач, належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, не прибула у судове засідання, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також письмові заперечення на позов з копіями документів в обґрунтування цих заперечень. У своїх письмових запереченнях представник відповідача зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та доводами, якими вони обґрунтовані, виходячи з наступного. Відповідачем було змінено найменування з АКІБ «УкрСиббанк» на ПАТ «УкрСиббанк» згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариста», а тому у відповідності з цим Законом, нормами ЦК України та Листом Державного комітету регуляторної політики та підприємництва від 10.04.2009р. №4010 це не є реорганізацією чи ліквідацією юридичної особи. Представник відповідача вважає, що права позивачки як споживача при укладенні кредитного договору та при подальшому виконанні банком своїх зобов'язань з видачі позивачці кредитних коштів у іноземній валюті банком порушені не були, оскільки за умовами п.7.2 кредитного договору позивач свідчила про те, що всі умови договору їй зрозумілі, вона вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтверджує свою здатність їх виконувати. Представник відповідача спростовує доводи позивачки про те, що банк не зараховував грошові кошти, які вона сплачувала у погашення кредитних зобов'язань, посилаючись на довідку розрахунку заборгованості, де відображені всі сплачені позивачкою суми в рахунок тіла кредиту та відсотків по кредиту. Той факт, що банк мав та має право на видачу кредиту у іноземній валюті, представник відповідача підтверджує банківськими ліцензіями, якими надано дозвіл на виконання таких банківських операцій. Що стосується доводів позову про підписання спірного договору зі сторони банку неповноважною особою, то представник відповідача не погоджується з таким твердженням, посилаючись на довіреність, яка була видана від імені банку - юридичної особи на ім'я ОСОБА_2, яка підписала від імені банку кредитний договір. Також представник відповідача вважає, що у даному випадку не існує тієї одночасної сукупності умов, які передбачені ст.652 ЦК України та за якими може бути розірваний кредитний договір.

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача довіреності на ім.'я ОСОБА_2 та індивідуальної ліцензії НБУ, видану на ім'я АКІБ «УкрСиббанк», яка надається банківським установам згідно за ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У в зв'язку з тим, що представник відповідача за своєю ініціативою подав до суду вищевказані докази в обґрунтування своїх заперечень, судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, суд розглядає справу без фіксування судового засідання технічним звукозаписувальним засобом відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.

Проаналізувавши доводи позову, а також доводи заперечень проти позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Статею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто умов про предмет договору, умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усіх тих умов, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором, який підпадає також під режим правового регулювання такого виду зобов'язань як позика, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». За загальним правилом, визначених ст.5 Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Перелік операцій, на які банкам видаються індивідуальні ліцензії, передбачений ч.4 ст.5 Декрету. Індивідуальна ліцензія видається на разову валютну операцію. В той же час на підставі генеральної ліцензії банки здійснюють окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, впродовж строку дії ліцензії.

Судом встановлено, що 19.04.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (яке в подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11144761000 в сумі 16316,00 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 82395,80 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, зі строком повернення не пізніше 19.04.2014р., з цільовим призначенням кредиту - для особистих потреб позивача, а саме, на придбання автомобілю Hyundai, моделі Accent, 2007 року випуску (а.с.6-8).

Положеннями п.1.1 спірного кредитного договору визначено, що позичальник, укладаючи договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов цього договору.

Згідно з п.7.2 кредитного договору його підписанням позичальник підтверджує, що повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови договору, свої права та обов'язки і погоджується з ними.

Таким чином, факт підписання позивачкою спірного кредитного договору підтверджує факт її вільного волевиявлення при укладенні цього правочину.

Умови забезпечення кредиту передбачені розділом 2 договору. Відповідно до п.2.1-2.4 договору виконання позичальником усіх грошових зобов'язань за договором у повному обсязі забезпечується заставою транспортного засобу - автомобілю Hyundai, моделі Accent, 2007 року випуску, який є власністю позичальника.

Правовідносини з приводу застави врегульовано нормам ЦК України та Законом України «Про заставу».

Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.574 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу»).

Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою встановлено ст.589 ЦК України та ст.20 Закону України «Про заставу», відповідно до положень яких, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, якщо боржник здійснив часткове виконання забезпеченого заставою

зобов'язання, застава зберігається в початковому обсязі,- згідно вимог ч.4 ст.590 ЦК України та ч.3 ст.20 Закону України «Про заставу».

У відповідності до ст.590 ЦК України та ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, є помилковими доводи позивачки про те, що умови спірного договору в частині застави у забезпечення виконання основного зобов'язання не відповідають вимогам закону, оскільки основне зобов'язання закінчується 19.04.2014р., а тому його забезпечення може наступити тільки після цієї дати та у разі порушення позивачкою умов кредитного договору.

Крім того, як вбачається зі спірного кредитного договору, зі сторони відповідача він був укладений та підписаний начальником відділення №21 АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_2, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 27.12.2006р. за реєстровим номером 6560.

Ця довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4, була видана від імені самої юридичної особи - Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (а.с.22).

Тобто доводи позивачки про укладення кредитного договору зі сторони банку неповноваженою особою не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно тексту спірного договору позичальником є «Леонова Оксана Веніамінівна», в той час як цей позов подано ОСОБА_1. При цьому жодних доказів на підтвердження того, що позивачка у цій справі ОСОБА_1 та сторона кредитного договору - позичальник ОСОБА_3 є однією особою суду не надано.

Відповідно до п.1.5 договору відповідач (банк) надавав позивачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 у банку.

При цьому в умовах договору сторони зробили застереження, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися банком лише в разі наданням ним кредиту в іноземній валюті (п.1.1 договору).

Копією банківської ліцензії №75, виданої 24.12.2001р. відповідачу Національним Банком України, підтверджується право банку здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.58-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.31).

Згідно з дозволом №75-2, виданим 24.12.2001р. відповідачу Національним Банком України, та додатком до цього дозволу, АКІБ «УкрСиббанк» мав право проводити операції з валютними цінностями, в тому числі, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті (а.с.32-34).

Тобто судом встановлено, що сторони спірного кредитного договору при його укладенні домовилися щодо всіх істотних умов, в тому числі, його предмету, валюти кредиту, строку дії кредитних зобов'язань.

Повноваження відповідача як банку на надання кредитів резидентам України в іноземній валюті підтверджується вищевказаними банківською ліцензією та дозволом на здійснення банківських операцій. Контрольні функції відповідача за цільовим використанням позивачем кредитних коштів забезпечено умовами договору, які встановлюють відповідальність позичальника за нецільове використання кредиту.

Відповідач не заперечує проти факту отримання в погашення кредиту та відсотків за його користування готівкових грошових коштів, які сплачувалися позичальником згідно з умовами кредитного договору (а.с.9-10, 24-29). При цьому сплата цих коштів через (на) інші рахунки у банку, ніж зазначені у договорі не є істотною зміною обставин у розумінні ст.652 ЦК України.

Так, частиною статтею 652 ЦК україни встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у випадку відсутності згоди між сторонами щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний лише за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Але в судовому засіданні такої сукупності умов не встановлено.

Що стосується зміни найменування банку з АКІБ «УкрСиббанк» на ПАТ «УкрСиббанк», то це є приведенням діяльності акціонерного товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» і не є його реорганізацією чи ліквідацією.

Так, п.5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є, зокрема, внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства.

Тобто зміни кредитора у зобов'язанні у даному випадку не відбулося.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом тими способами, які встановлені законом або договором (ст.16 Цивільного кодексу України).

Такий спосіб як визнання дій або бездіяльності протиправними може бути застосований передбачений статтею 16 ЦК України лише щодо дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, і не передбачений законом та спірним договором щодо дій або бездіяльності відповідача.

На підставі вищевикладеного, на підставі ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання договору у зв'язку з порушенням договору іншою стороною.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо особи, які брали участь у справі, не були присутні під час проголошення рішення, вони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Блага І.С.