Рішення № 35933779, 05.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер № 243/7336/13- ц

Номер провадження № 2/243/3566/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 05» грудня 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі Бондаренко О.В.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Словянського міськрайонного суду з уточненою в ході судового розгляду позовною заявою до ПАТ «А-Банк», про визнання кредитного договору недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.08.2008 року між ним та ПАТ «А-Банк» був укладений кредитний договір №ACPYRC21170008, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав від ПАТ «А-Банк» кредит у розмірі 17215,54 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.08.2011 року. Вважає, що даний договір повинен бути визнаним недійсним, з тих підстав, що його було укладено внаслідок введення в оману позивача, оскільки при укладанні договору позивачеві були запропоновані умови договору, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а саме: перед укладанням договору, кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні умови кредитування з коротким описом відмінностей між ними; тип відсоткової ставки; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення та умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Зазначена інформація позивачеві надана не була. Договір не містить умови про порядок припинення договору, що також суперечить вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, Умовами надання споживчого кредиту передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, що суперечить принципу добросовісності та має наслідком дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобовязань договору. У відповідності до чинного законодавства стягнення штрафу та пені є подвійною відповідальністю за порушення зобовязання, що суперечить поняттю неустойки та підставам виникнення права на неустойку. Незаконними є пункти кредитного договору щодо сплати єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1505 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 309,88 грн., оскільки банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь. У спірному договорі позичальник має сплатити 660,54 грн. на сплату страхового платежу заздалегідь обраній банком страховій компанії, у той час,

як банкам заборонено навязувати послуги визначених банком страхових компаній. Також, відповідач залишає за собою право на власний розсуд змінити умови договору зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, у той час, як чинним законодавством заборонено фінансовим установам вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом. Банк має право будь-яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість позичальника за договором, що порушує право клієнта на захист персональної інформації.

Також позивач зазначає, що текст договору та умов надруковані дрібним шрифтом, що ускладнює їх прочитання, що є порушенням прав позичальника. Зазначає, що умови не співпадають з кредитним договором, а саме: 1) в умовах зазначено, що комісія за надання кредиту складає 10%, комісія за розрахункове обслуговування складає 1,8% щомісячно, кредитним договором жодної комісії не передбачено; 2) в умовах страховка складає 0%, за кредитним договором 660,54 грн.; 3) умовами зазначено, що процентна ставка нараховується на залишок суми кредиту і складає 12%, договором передбачено, що процентна ставка складає 1% на місяць на суму залишку заборгованості. Окрім переліченого, позивач звертає увагу на те, що його дружина, ОСОБА_1, не давала жодної згоди на укладання кредитного договору, що також є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Отже, укладений між позивачем та ПАТ «А-Банк» кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, в звязку з чим позивач просить суд визнати даний договір недійсним.

В судове засідання позивач, ОСОБА_3, не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності за участю його представника (а.с.25).

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 24.01.2012р. (а.с.24), підтримала вимоги, викладені в позовній заяві, наполягала на їх повному задоволенні.

Представник відповідача, ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності №3081-О від 29.08.2013р., виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.59) та довіреності №986 від 25.12.2012р., виданої ПАТ «А-Банк» (а.с.75), в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що немає жодних правових підстав для визнання договору недійсним, оскільки при укладанні договору ОСОБА_3 був ознайомлений з його умовами, про що свідчить його підпис у договорі, що є письмовим підтвердженням того, що позичальник в письмовій формі ознайомлений зі змістом заяви позичальника та Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі Умови). На час укладання кредитного договору ОСОБА_3 не мав жодних заперечень, погодився з умовами договору та деякий час виконував їх. Зміст кредитного договору не суперечить чинному законодавству України, відповідно до чого законних підстав для визнання недійсним кредитного договору немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, приходить до переконання, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046-1052 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, позивач надав відповідачеві ПАТ «А-Банк» заяву позичальника №ACPYRC21170008 від 21.08.2008р. (а.с.9), відповідно до якої ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 17215,54 грн. на строк 36 місяців з 21.08.2008р. по 20.08.2011р. включно на придбання товару, а також у розмірі 660,54 грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1505,00 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 309,88 грн. в обмін на зобовязання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах строки (а.с.9).

Отже, за своєю суттю як випливає з вимог чинного законодавства, між позивачем та відповідачем було укладено саме кредитний договір.

Відповідно до п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 1052, 1054 1055), статті 18 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обовязково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його нікчемністю.

Зазначений кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженою на це посадовою особою ПАТ «А-Банк» та особисто ОСОБА_3 Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, тому на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обовязковим для виконання. Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, що підтверджено документально і не заперечується відповідачем.

Як вбачається з заяви позичальника, заява разом із запропонованими А-Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), тарифами складає кредитно-заставний договір.

ОСОБА_3 своїм особистим підписом в заяві позичальника підтвердив, що його було ознайомлено та він згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які йому були надані в письмовій формі. Своїм підписом він підтвердив факт надання повної інформації про умови кредитування в А-Банку, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); термін, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, і відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 під час підписання заяви позичальника 21.08.2008р. було ознайомлено з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам

(«Розстрочка») (Стандарт), що вбачається з заяви позичальника ОСОБА_3 від 21.08.2008р., відповідно до якої ОСОБА_3 ознайомився і згодний з зазначеними умовами, що підтверджується його особистим підписом (а.с.9, 102).

В позовній заяві позивач зазначає, що банк в односторонньому порядку залишив за собою право в будь-який час підвищувати відсоткову ставку за користування кредитом, що має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки чинним законодавством передбачено певний порядок, наявність певних умов, за яких банкові надано право збільшувати розмір відсоткової ставки.

Відповідно до п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. за №168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р. за №541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Як вбачається з п.п.3.3.1 Умов банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті, а також по рішенню Кредитного комітету банку.

З наведеного випливає, що банк може збільшити відсоткову ставку в односторонньому порядку лише при наявності подій, які не залежать від волі сторін договору, що не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 3.3.9 Умов передбачено, що банк має право будь-яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість позичальника за договором, а також про наявність (відсутність) і стан майна, переданого в забезпечення виконання зобовязання у разі порушення позичальником будь-якого із зобовязань за договором та у разі виїзду позичальника за межі території України з моменту підписання сторонами договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

Таким чином, можна зробити висновки, що у випадку порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних фінансові установи можуть нести передбачену законом відповідальність. Проте, такі порушення не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Як вбачається з заяви позичальника, текст заяви надрукований чітко і розбірливо однаковим кеглем шрифту та містить підпис ОСОБА_3, що дозволяє зробити висновок, що позичальник був ознайомлений зі змістом заяви в повному обсязі.

Твердження представника позивача щодо ненадання нею, як однією із подружжя, згоди на укладення спірного договору, спростовуються Умовами, в п.2.4 яких зазначено, що при укладанні договору вважається, що позичальник діє за згодою чоловіка (дружини) та з іншими співвласниками.

Окрім того, в п.25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. зазначено, що положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя,

регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Позивач в позовній заяві наголошував на тому, що умови не співпадають з заявою позичальника, а саме: 1) в умовах зазначено, що комісія за надання кредиту складає 10%, комісія за розрахункове обслуговування складає 1,8% щомісячно, заявою жодної комісії не передбачено; 2) в умовах страховка складає 0%, за заявою 660,54 грн.; 3) умовами зазначено, що процентна ставка нараховується на залишок суми кредиту і складає 12%, заявою передбачено, що процентна ставка складає 1% на місяць на суму залишку заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача не уточнювала позовні вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору в частині, наполягаючи на недійсності договору в цілому, зазначила, що кредитний договір №ACPYRC21170008 від 21 серпня 2008 року є недійсним внаслідок його укладення з порушенням вимог статей чинного законодавства України.

Також, суд не може погодитися з доводами представника позивача щодо того, що представник відповідача діє без належним чином оформлених повноважень, оскільки ПАТ «А-Банк» видано довіреність за №986 від 25.12.2012р. (а.с.75), якою ПАТ «А-Банк» уповноважує ПАТ КБ «ПриватБанк» представляти інтереси А-Банку, а представник відповідача, ОСОБА_2 є співробітником ПАТ КБ «ПриватБанк» і уповноважена представляти інтереси ПАТ КБ «ПриватБанку», що підтверджується довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2013р. за №3081-О (а.с.59).

В позовній заяві позивач зазначає, що при укладанні договору його навмисно було введено в оману внаслідок пропонування йому умов договору, що суперечать діючому законодавству України.

Суд не приймає до уваги твердження, викладені позивачем в позовній заяві, та доводи представника позивача, надані в судовому засіданні, у тій частині, що вищевказаний договір позивач уклав під впливом обману на умовах, що суперечать діючому законодавству України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

З огляду на зазначене вище, в момент вчинення правочину, тобто підписання кредитного договору 21.08.2008 року, було дотримано вимоги, які встановлені ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України., тобто зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчинила правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення при укладанні договору було вільним і відповідало внутрішній волі; окрім того, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Відповідно до ст.230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до розяснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на час укладення кредитного договору відповідач своїми діями навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, тобто позивач не довів наявність умислу в діях відповідача, а також сам факт обману.

Так, при підписанні кредитного договору, всі вимоги укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, тому, відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.

Крім того, як вбачається з рішення Словянського міськрайонного суду від 11.06.2013р., яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «А-Банк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №ACPYRC21170008 від 21.08.2008р. в розмірі 113 186,39 грн., в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, не заперечувала, що ОСОБА_3 було отримано кредит від банку в розмірі 17215,54 грн. та після укладення кредитного договору ОСОБА_3 тривалий час погоджувався з його умовами та сплачував щомісячні платежі за кредитом.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 03.09.2013р. рішення Словянського міськрайонного суду від 11.06.2013р. в частині стягнення суми пені було скасовано та змінено в частині розподілу судових витрат. В решті рішення суду залишено без змін.

Умови, передбачені кредитним договором, не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють позивача, на те, що він розраховував отримати при укладенні договору, оскільки, укладаючи кредитний договір, позивач зобовязувався повернути відповідачу кредит, сплатити останньому проценти та інші суми по кредиту.

Як встановлено судом, на виконання кредитного договору відповідачем здійснено надання кредитних коштів, які позивачем використані у відповідності до своїх поточних потреб.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту кредитного договору від 21 серпня 2008 року вбачається, що умови укладеного кредитного договору не суперечать положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Перед укладенням договору про надання кредиту ОСОБА_3 були відомі умови отримання кредиту, суму кредиту, яку він має отримати, термін його отримання, плату за його користування, умови щодо забезпечення та повернення кредиту, про що свідчить його особистий підпис у договорі кредиту.

Підписуючи кредитний договір, позивач погодився з його умовами, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що при укладанні договору відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлено, що обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, при укладенні кредитного договору з боку відповідача створено не було, банком у повному обсязі виконані зобовязання за договором, а всі умови, необхідні для вчинення правочину позивачем, детально викладені в умовах кредитного договору №ACPYRC21170008 від 21 серпня 2008 року. Також позивачем не надано доказів стосовно того, що він був введений відповідачем в оману щодо обставин, які мають істотне значення. З цих же підстав неможливо вважати зазначений кредитний договір правочином, вчиненим з використанням нечесної підприємницької практики, заборона якої передбачена ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» і на яку посилається позивач в позовній заяві, адже при укладанні договору до відома позивача під розпис було доведено всю інформацію про порядок розрахунків, умови і підстави нарахувань і суми грошових виплат, необхідних для виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Отже, приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та обставини, в межах заявлених позивачем вимог, встановлено, що зміст вищезазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; позивач при укладанні договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі; договір укладений у встановленій законом формі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено в ньому, а тому суд не вбачає порушень закону, які б давали підставу для визнання кредитного договору від 21.08.2008 року недійсним.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Оскільки при зверненні до суду з заявою про скасування заочного рішення відповідачем не був сплачений судовий збір, та враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову, у відповідності до положень ч. 4 ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2013 року.

Суддя Н.О. Чемодурова