Рішення № 35929952, 04.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5585/13-ц Провадження № 22-ц/795/2349/2013 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Лакіза Г. П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:представника позивача Кияна В.М., відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2013 року в справі за позовом Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення, -

в с т а н о в и в:

В червні 2013 року Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка звернувся до суду з позовом, в якому просив виселити ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 та стягнення з них заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку в розмірі 57146 грн 56 коп., яка утворилася за період з грудня 2002 року по квітень 2013 року включно, та понесених судових витрат в розмірі 572 грн.

Позов було обґрунтовано тим, що спірний гуртожиток є студентським і призначений для проживання іногородніх студентів, асистентів, аспірантів, докторантів, а також студентів з числа сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідачі не відносяться до вказаних категорій осіб, не є працівниками Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, при цьому відмовляються укладати договір найму жилого приміщення, а тому не мають право проживання в цьому гуртожитку і підлягають виселенню з нього без надання іншого жилого приміщення. Крім того, відповідачі заборгували за проживання в гуртожитку значну грошову суму, що є підставою для її стягнення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2013 року позов задоволено часково. Виселено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка заборгованість за проживання в студентському гуртожитку в розмірі по 11429 грн. 31 коп. та по 286 грн. у відшкодування понесених судових витрат, а всього по 11715 грн 31 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухваленим при неповному та неправильному встановленні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права - не було застосовано закон, який підлягав застосуванню. Апелянти зазначають, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.3 ст. 132 ЖК України, згідно якої осіб, перелічених у ст. 125 ЖК України, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. А за п.2 ч.1 ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як 10 років. Також апелянти посилаються на неврахування судом встановленого інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області порушення посадовими особами позивача вимог п.38 Постанови Ради Міністрів УРСР „Про затвердження примірного Положення про гуртожитки" №208 від 03.06.1986 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Кияна В.М., відповідача ОСОБА_6, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не мають права постійного проживання з спірному гуртожитку та відмовилися від укладення з позивачем цивільно-правової угоди на проживання, тому підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за проживання в гуртожитку суд першої інстанції послався на те, що позивачем розраховано заборгованість за проживання відповідачів виходячи з того, що відповідачі займають п'ять ліжко-місць, а також вартості одного ліжко-місця, яка з 2008 року складає 215 грн. Втім, оскільки позивач не мотивував підстави такого розрахунку, суд вважав за необхідне зменшити суму заборгованості та стягнути з відповідачів заборгованість за два ліжко-місця в розмірі 22858 грн 62 коп., тобто по 11429 грн. 31 коп. з кожного.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитися апеляційний суд враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.03.1987 року по 02.09.2002 року відповідач ОСОБА_7 працювала у позивача спочатку кастеляншею гуртожитку № 1, а потім була переведена на посаду чергового гуртожитку № 2. Наказом позивача від 02.09.2002 року № 174 вк/ІІ її було звільнено з роботи за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

На підставі виданого позивачем ордеру від 27.03.1998 року відповідачі вселилися в кімнату АДРЕСА_1. Зазначене встановлено рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02.04.2008 року, що в силу положень частини 3 статті 61 ІДГЖ України звільняє від доказування вказаних обставин у межах даної цивільної справи.

Спірний гуртожиток має статус студентського. Він перебуває в державній власності та закріплений за позивачем на праві оперативного управління. Порядок користування гуртожитком визначений Положенням про студентський гуртожиток, затвердженим ректором Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, розробленим у відповідності до Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року № 1004, яке не зареєстроване у встановленому порядку у Міністерстві юстиції України (а.с. 5-7, 16-20).

Статтею 127 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, які навчалися у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв"язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожиток в зв"язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Згідно з ч.3 ст. 132 ЖК України, п. 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 р. - осіб, перелічених у статті 125 ЖК України, може бути виселено з гуртожитку лише з наданням іншого житлового приміщення, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менше як десять років.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.03.1987 року по 02.09.2002 року відповідач ОСОБА_7 працювала у позивача спочатку кастеляншею гуртожитку № 1, а потім була переведена на посаду чергового гуртожитку № 2. Наказом відповідача від 02.09.2002 року № 174 вк/ІІ її було звільнено з роботи за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вище гарантії, вказані у статті 132 ЖК України, поширюються лише на осіб, які вселилися в гуртожитки для проживання працівників та не поширюються на осіб, які вселилися до студентських гуртожитків, є необгрунтованим, оскільки положення глави 4 Житлового кодексу що регулюють правові засади користування гуртожитками, в тому числі і положення статті 132 ЖК, не містять обмежень щодо застосування зазначених норм закону лише щодо осіб, які вселилися в гуртожитки для проживання працівників, а відповідно до змісту пунктів 1 та 2 Примірного положення про гуртожитки, зазначене положення стосується гуртожитків, призначених для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Крім того, Примірне положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року № 1004, на яке посилались позивач та суд першої інстанції, не зареєстроване у встановленому порядку у Міністерстві юстиції України, а тому не може бути правовою підставою для виселення відповідачів.

Доводи позивача про те, що відповідачі відмовилися від укладення з позивачем цивільно-правової угоди на проживання, також не можуть бути підставою для виселення відповідачів, оскільки підставою відмови в укладенні договору є включення до умов договору пункту щодо нарахування оплати за проживання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Під час розгляду справи в апеляційному суді було встановлено, що позивач дійсно неправильно нараховує відповідачам оплату за проживання.

За таких обставин відсутні підстави для виселення відповідачів зі спірного гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі повинні сплачувати плату за проживання в гуртожитку виходячи з вартості двох ліжко-місць також є невірним.

Пунктом 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 р. передбачено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області у квітні 2013 року за зверненням ОСОБА_7 була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживача у Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченко при нарахуванні коштів за оплату житлово-комунальних послуг (а.с.91-131). За результатами перевірки встановлено порушення вимог законодавства при нарахуванні коштів за оплату житлово-комунальних послуг відповідачам виходячи з розрахунку за 5 ліжко-місць, в порушення п.38 Примірного положення про гуртожитки, ст.ст.21, 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 4, 15 Закону України "Про захист прав споживачів", що підтверджується, зокрема, актом перевірки, приписом про припинення порушення прав споживача, постановою про накладення стягнень до університету та його головного бухгалтера ОСОБА_11 та іншими матеріалами перевірки, які досліджені апеляційним судом з дотриманням вимог ст.303 ч.2 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції безпідставно було відхилене клопотання відповідача ОСОБА_6 про витребування та дослідження матеріалів з інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області.

В засіданні апеляційного суду представнику позивача було запропоновано надати розрахунок оплати за проживання відповідачів у гуртожитку відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, і для складання такого розрахунку в судовому засіданні була оголошена перерва, але представник позивача такий розрахунок не надав і пояснив, що позивач такий розрахунок надавати не буде.

Оскільки відсутні правові підстави для нарахування відповаідачам оплати за гуртожиток з розрахунку за ліжко-місця, а не як за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду, відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за проживання в гуртожитку з розрахунку за зайняті ними ліжко-місця.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки при подачі позову Чернігівським національним педагогічним університетом імені Т.Г.Шевченка було недоплачено судовий збір по вимогам немайнового характеру в сумі 116 грн. 20 коп., цю суму належить стягнути з останнього на користь держави. Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу повністю, сплачений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 172 грн. 05 коп. підлягає стягненню з Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка на їх користь - по 86 грн. 02 коп. кожному.

Керуючись ст.ст.125, 132 ЖК України, п.38, 40, 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 р., ст.ст. 88, 303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3-4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення - відмовити.

Стягнути з Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 86 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.

Стягнути з Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка на користь держави 116,20 грн. у відшкодування недоплаченої суми судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: