Вирок № 35929208, 10.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «10»грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Попов Г. Г.

Суддів Кифлюк В.Ф. Марчак В.Я.

При секретарі Сабадаш Ю.С.

За участю сторін судового провадження:

прокурора Хоміцької Т.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернівецької області Вітрука О.В. на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013270150000533 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, не працюючого , неодруженого , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України і за його вчинення призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання , періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому залишено домашній арешт. Цивільний позов прокурора прокуратури Чернівецької області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у сумі 3356 грн. 64 коп. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сторожинецької

Провадження №11кп/794/196 /13 Головуючий в І інстанції: Бужора В.Т.

Категорія ст. 121 ч.1 КК України Суддя - доповідач: Попов Г.Г.

центральної районної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 3356 грн. 64 коп. на р/р 35412001000728 ГУДКУ в

Сторожинецькому районі МФО 856135 код 02005869. Вирішено питання про речові докази по справі

На вказаний вирок подана апеляційна скарга першим заступником прокурора Чернівецької області Вітруком О.В.,в якій просить вирок районного суду від 11 жовтня 2013 року щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність , а саме безпідставного застосування ст. 75 КК України. Ухвалити новий вирок , яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у волі 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін

Посилається апелянт на те, що вирок районного суду в частині призначення покарання обвинуваченому підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Не оспорюючи висновок суду про вірність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення , вважає що судом необґрунтовано застосовано вимоги ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

Зокрема судом зазначено у вироку , однак не враховано при призначенні покарання обвинуваченому , що він вчинив тяжкий злочин , в результаті скоєного кримінального правопорушення потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння а також те, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 він вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Також апелянт посилається на те, що суд належно не оцінив ту обставину, що ОСОБА_1 ніде не працює, заробітку не має, зловживає спиртними напоями, по місцю проживання характеризується негативно.

Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 апеляційні скарги на вирок районного суду не подавали.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, думку потерпілого який підтримав апеляцію прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , який вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора як необґрунтовану без задоволення, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а також обвинуваченому останнє слово, розглянувши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги , колегіє суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом ОСОБА_1 21.07.2013 року близько 00 год.30 хв.. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , знаходячись на проїжджій частині вулиці Головної, неподалік господарства гр.. ОСОБА_3, що в с. Банилів - Підгірний , Сторожинецького району Чернівецької області , вчинив з останнім конфлікт , в ході якого переслідуючи раптово виниклий умисел , направлений на спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому удар ножем в місце розташування життєво - важливих органів ділянку червоної порожнини , в наслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням брижі тонкої кишки та множинними пораненнями тонкої кишки заднього листа брижі , гемоперітоніуму, геморагічного шоку 2 ст., різано-колотої рани лівої зухвинної ділянки , які згідно висновку судово - медичної експертизи № 1094 мд. від 22.07.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень , небезпечних для життя в момент заподіяння.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.. 121 ч. 1 КК України відповідає встановленим обставинам справи, в апеляційній скарзі не оскаржується і є правильною.

Справу судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, а тому відповідно до ст. 404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також судом роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Районний суд, дослідивши докази в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, надав їм належну оцінку та навів відповідні доводи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 України, оскільки останній умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя в момент заподіяння, що не оспорюється ні прокурором в поданій апеляційній скарзі ні обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду справи, та в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.

Разом з тим судова колегія вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, не повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.65 КК України особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 характеризується по місцю проживання з негативної сторони, визнав свою вину повністю, щиро розкаявся в скоєному злочині, що він раніше не судимий, в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Районним судом враховано обтяжуючі обставини, а саме вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст.. 121 ч. 1 КК України в стані алкогольного сп'яніння .

За такими обставинами судом першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку що виправлення підсудного можливе без реального відбуття покарання та звільнив його від відбуття призначеного судом покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» від 15.05.2006року, апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах апеляції. У зв'язку з цим він не наводить у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляції, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у якій визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення засудженого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи в учиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст.. 121 ч. 1 КК України , районний суд при вирішенні питання про призначення покарання не в повній мірі дотримався вимог ст.65 КК України, внаслідок чого призначив засудженому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років та звільнив його на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання без урахування в повній мірі всіх обставин справи , та обставин які пом'якшують та обтяжують покарання та призначена міра покарання із звільненням від її відбування не можливо вважати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів..

Судом першої інстанції приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням не врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини при яких було скоєно даний злочин.

Так районний суд застосовуючи вимоги ст.. 75 КК України мотивував своє рішення в цієї частині тим, що підсудний ОСОБА_1 визнав свою вину, та щиро розкаявся в скоєному і не враховано що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких санкція статті якого передбачає від 5-ти до 8 ми років позбавлення волі, та що він скоїв дане правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, та по місцю проживання характеризується з негативної сторони.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вирок суду у частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 407ч.1 п.3, 409 , 420 ч. 1 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання, та відповідно з постановленням свого вироку в цієї частині.

При визначенні виду та розміру покарання колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 . скоїв кримінальне правопорушення , яке в силу ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно , вину свою визнав повністю в скоєному кається, кримінальне правопорушення скоїв в стані алкогольного сп'яніння, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України в якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого колегія суддів враховує щиросердне каяття.

Таким чином, з огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки , не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого е явно несправедливим , а тому в цій частині вирок районного суду слід скасувати з постановленням свого вироку..

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі , встановленої санкцією статті 121 ч.1 КК України

Підстав для застосування щодо ОСОБА_1 вимог ст.. 75 КК України судова колегія по справі з урахуванням особи винного, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, тяжкості та обставини скоєного кримінального правопорушення , не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 420 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію першого заступника прокурора Чернівецької області Вітрюка В.О. на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року задовольнити.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 за ст.. 121 ч. 1 КК України в частині призначення йому покарання скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання за ст. 121 ч. 1 КК України строком п'ять років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінити із домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 10 грудня 2013 року.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Чернівецької області протягом трьох місяців з дня його проголошення , а засудженим ОСОБА_1 ., який тримається під вартою в той же строк з дня вручення йому копію вироку.

Головуючий Попов Г.Г.

Судді Марчак В.Я.

Кифлюк В.Ф.

Копія вірна суддя