Ухвала суду № 35929187, 04.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6

та ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (спадкоємці померлого ОСОБА_10) про визнання недійсним договору оренди нежитлової споруди від 01 травня 2008 року, стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати в сумі 40000 гривень, вартості будівельних матеріалів і ремонтно-будівельних робіт, проведених в ангарі літ.Б по АДРЕСА_1, в сумі 319000 гривень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду від 05 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_8 про визнання недійсним договору оренди нежитлової споруди від 01 травня 2008 року, стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати в сумі 40000 гривень, вартості будівельних матеріалів і ремонтно-будівельних робіт, проведених в ангарі літ.Б по АДРЕСА_1, в сумі 319000 гривень, який уточнив у вересні 2013 року.

Посилався на те, що 1 травня 2008 року між ним та ОСОБА_8 укладено договір оренди нежитлової споруди, а саме ангару, що знаходиться окремо серед будівель і споруд колишньої тракторної бригади по АДРЕСА_1. Відповідно до договору оренди ОСОБА_8 надав йому в оренду ангар площею 600 кв.м., строком на три роки, з пролонгацією. За користування ангаром він сплачував щоквартально орендну

____________________

Провадж.№1415/2013 р. Головуючий у першій інстанції Цуренко В.А.

Категорія: 19/23 Доповідач: Заводян К.І.

плату в розмірі 2500 грн., що тривало до січня 2012 року та склало всього 40000 гривень.

У 2008 році він здійснив капітальний ремонт ангара, який був передбачений договором оренди, на загальну суму 200000 гривень.

Наприкінці 2011 року між ним та ОСОБА_8 виник спір з приводу збільшення орендної плати. Він відмовився сплачувати завищену орендну плату, тому ОСОБА_8 почав створювати перешкоди в користуванні ангаром.

В ході розслідування органами міліції, йому стало відомо, що рішенням №107 від 14 жовтня 2009 року Молодійської сільської ради Глибоцького району ОСОБА_8 став власником будівель і споруд по АДРЕСА_1, серед яких під літ. Б вказано спірний ангар, який він орендував з травня 2008 року.

Вважає, що ОСОБА_8 уклав з ним договір оренди ангару, не маючи на це правових підстав, крім того вартість ангару збільшилась за рахунок його вкладень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Ухвалою Глибоцького районного суду від 20 березня 2013 року до участі в справі залучені спадкоємці ОСОБА_8 - ОСОБА_4, ОСОБА_5

Із врахуванням висновку №302 судової будівельно-технічної експертизи від 04 липня 2013 року та у зв'язку з неможливістю повернення в натурі безпідставно набутого відповідачем майна у вигляді вкладених у нього будівельних робіт і матеріалів, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди, стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь безпідставно отримані кошти у вигляді орендної плати в сумі 40000 грн., а також вартість матеріалів та будівельних робіт, проведених ним в ангарі під літ.Б по АДРЕСА_1, в загальній сумі 319000 грн., а всього стягнути на його користь 359000 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду від 05 вересня 2013 року ОСОБА_1 в задоволені позову відмовлено

ОСОБА_1 подав на рішення суду апеляційну скаргу.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

На його думку, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Судом не зроблено правильних висновків з приводу наявності достатніх підстав для задоволення уточненої позовної заяви.

Вважає, висновок суду про недоведеність ним факту сплати ОСОБА_8 40000 грн. у якості орендної плати таким, що суперечить обставинам справи.

Вимога про повернення коштів базується не на застосуванні наслідків недійсності правочину, а виключно на нормі безпідставності їх набуття (статті 1212, 1213 ЦК України). Однак суд відмовив в позові про повернення коштів за наслідками недійсності правочину, що суперечить фактичним обставинам справи.

Факт надання в оренду ангара і згода ОСОБА_8 на проведення його ремонту підтверджується представниками відповідача та очевидцями.

Відповідачами також не заперечувався факт отримання орендної плати в сумі 40000 гривень.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що відповідно до ст.ст.759, 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За правилом ст.ст.793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 дійсно використовував ангар, який був переданий ОСОБА_8 разом з іншим майном тракторної бригади ТОВ "Молодійське" як майновий пай згідно протоколу засідання ліквідаційної комісії від 10 грудня 2004 року, свідоцтва про право власності на майновий пай від 31травня 2004 року та накладних про передачу майнового паю від 24 грудня 2004 року (а.с.29 - 32,35).

Однак письмового, нотаріально посвідченого і зареєстрованого в державних органах договору оренди будівлі ангару, між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_8 не укладалось.

Позивачем також не подано суду акта про передачу йому в оренду будівлі ангару, фінансових документів про орендну плату за користування майном.

Право власності на майно тракторної бригади за ОСОБА_8 зареєстроване 01 жовтня 2010 року ( а.с.66, 67).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п.8.) роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд обґрунтовано застосував вказані норми права та роз'яснення Верховного Суду України і відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди нежитлової споруди від 01 травня 2008 року, який не було вчинено.

Обґрунтовано відмовив суд в позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення з правонаступників ОСОБА_8 безпідставно отриманих ним коштів за оренду приміщення в сумі 40000 гривень та вартості будівельних робіт і матеріалів, використаних позивачем на ремонт ангара, в сумі 319000 гривень, а всього 359000 гривень, як безпідставно набутого майна.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За ст.1213 ЦК набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, за правилом ст. 1212 зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов:

1) наявності факту набуття або зберігання майна;

2) набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи (за чужий рахунок);

3) відсутності правових підстав для набуття або зберігання майна.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є суперечливими та взаємовиключними.

Позивачем не надано доказів здійснення ремонту ангара та згоду його власника на це.

Крім того, згідно накладної про видачу майнового паю №92 від 29 грудня 2004 року балансова вартість ангара становила 58158 гривень (а.с.30). Тобто, майно мало певну ринкову цінність. В той же час, за висновком судової будівельно-технічної експертизи №302, визначення вартості ангару станом на квітень 2008 року неможлива через віддаленість у часі, відсутність інформації щодо пропозицій до продажу подібних об'єктів на вторинному ринку, про його технічний стан, рівень технічного забезпечення і т.п. Позивачем не визначено яке саме майно безпідставно набули відповідачі, яке майно може бути повернено в натурі, а щодо якого мова може йти лише про відшкодування його вартості.

Позивач вимагав визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, який вчинений не був, в той же час наполягав на поверненні йому 40000 грн. орендної плати, внесеної за цим договором.

За твердженням апелянта, вимога про повернення коштів базується не на застосуванні наслідків недійсності правочину, а виключно на нормі безпідставності їх набуття (статті 1212, 1213 ЦК України), однак, обґрунтовує правовідносини між сторонами договором оренди.

На підставі наведеного суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами.

Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не убачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: