Рішення № 35926855, 20.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21426/13-ц

Провадження № 2/522/10239/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кічмаренко С.М.

при секретарях Науменко Г.О.

ОСОБА_1

за участі представників:

-позивача ОСОБА_2

-відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія Рента про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6, який одночасно є фізичною особоюпідприємцем, директором та співвласником ПП Кабаре-Лідер, звернувся до суду з вищевказаним позовом до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія Рента, в якому просив визнати відомості, викладені в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія Рента №824/10 від 15 квітня 2013 за підписом в.о. Генерального директора ТОВ Інвестиційно-лізингова компанія Рента ОСОБА_3, зверненій до Начальника управління податкової міліції Державної податкової служби в Одеській області (на теперішній час - Головне управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області, перейменоване відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229) полковника податкової міліції ОСОБА_7 недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію.

Так, відповідно до позовних вимог, Позивач вважає, що відомості, відображені в цьому зверненні стосовно того, що;

-... враховуючи їх методи ведення бізнесу зі своїми контрагентами, є також усі підстави вважати і наявність значних порушень ними вимог законодавства щодо належної сплати податків і обов'язкових зборів, використання реєстраторів розрахункових операцій, належного оформлення імпорту та оприбуткування майна на балансах господарюючих суб'єктів;

-... досі продовжують працювати та приносити власникам ПП Кабаре-Лідер стабільний та значний прибуток;

-... власники цього підприємства (мається на увазі ПП Кабаре-Лідер) вже декілька років незаконно та безоплатно користуються чужим майном, отримуючи при цьому неабиякі доходи;

-... І цей же самий ОСОБА_6 є співвласником ТОВ Євровендінг…, ТОВ Немезида (підприємства, яке здійснює юридичну підтримку діяльності усіх підприємств, що належать означеному громадянину), а також ряду інших підприємств, які тим чи іншим чином були задіяні у здійсненні цієї схеми незаконного вилучення майна у законних власників та його використання на свою користь є такими, що не відповідають дійсності, тобто, недостовірними.

В звязку з цим, Позивач також просить суд зобов'язати Відповідача підготувати та направити письмове звернення до керівника ДПС в Одеській області, у якому спростувати ці недостовірні відомості стосовно нього та стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 (десяти тисяч) грн. 00 (нуль) копійок і судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Під час підготовки до попереднього судового засідання Відповідачем були надіслані на адресу суду письмові заперечення проти позову, за вих. № 86/08 від 28.08.13. (додатково доповнені письмовими запереченнями від 25.10.2013. за Вих. № 37/10.), в яких Відповідач просив в позові відмовити повністю.

Представником Позивача, у свою чергу, в судовому засіданні були надані письмові пояснення на заперечення Відповідача за вих. № 5-1 від 09.09.2013., в яких Позивач оспорював викладені в запереченнях обґрунтування та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Всі вищевказані пояснення і заперечення були залучені до матеріалів справи.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 16 квітня 2013 року Державною податковою службою в Одеській області (на даний момент Головне управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області) було отримано Заяву Відповідача №824/10 від 15 квітня 2013, звернену до Начальника управління податкової міліції ДПС в Одеській області полковника податкової міліції ОСОБА_7 Звертаючись із вказаною Заявою, Відповідач просив відповідну посадову особу регіонального органу податкової служби ... відповідним чином перевірити фінансово-господарську діяльність як ПП Кабаре-Лідер, так і пов'язаних із ним юридичних та фізичних осіб (як посадових так і безпосередньо власників) в частині дотримання ними чинного податкового законодавства, мотивуючи своє прохання зокрема тим, що, ... враховуючи їх методи ведення бізнесу зі своїми контрагентами, є також усі підстави вважати і наявність значних порушень ними вимог законодавства щодо належної сплати податків і обов'язкових зборів, використання реєстраторів розрахункових операцій, належного оформлення імпорту та оприбуткування майна на балансах господарюючих суб'єктів.

На обгрунтування позову, Позивач послався на те, що Відповідач у своїй Заяві до відповідного контролюючого органу поширює недостовірну інформацію про нього, як про громадянина загалом, так і про учасника цивільно-правових відносин; висуває ряд безпідставних звинувачень до Позивача, в тому числі й у незаконному використанні чужого майна, в порушенні податкового законодавства, використанні негативних методів ведення бізнесу та причетності до незаконного вилучення майна. При чому, на думку Позивача, такі звинувачення адресуються йому як посадовій особі та безпосередньо одному із співвласників ПП Кабаре-Лідер, так і на підставі повязаності, на думку Відповідача, юридичних осіб ТОВ Євровендінг та ТОВ Немезида єдиним власником ОСОБА_6

Позивач вважає, що звернення Відповідача із зазначеною Заявою до податкового органу є проявом зловживання своїми правами, оскільки, на його думку, у Відповідача відсутні достатні та обгрунтовані підстави звертатися до зазначеного органу із відповідною заявою, а тому таке звернення не спрямоване на реалізацію свого громадського обов'язку, не переслідує досягнення ним суспільно корисної мети, а спрямоване на використання адміністративного статусу державного органу та його законних повноважень в корисливих приватно-правових цілях.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позов, надав суду пояснення за позовом, аналогічні викладеним в позовній заяві та письмових пояснення на заперечення Відповідача проти позову, і просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники Відповідача, у свою чергу, вважають, що вимоги Позивача, викладені у позові незаконні й необгрунтовані, а право на звернення до суду в даному випадку у Позивача взагалі відсутнє, а тому проти позову заперечують, вважають його таким, що не підлягає задоволенню й просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з наступних підстав:

-Відповідач не розголошував у своїй Заяві ніякої неправдивої інформації, а оперував цілком достовірними фактами, зокрема, відносячи Позивача до співвласників ТОВ Немезида та ПП Вендінг Кволіті, керувався тим, що Позивач є співвласником зазначених підприємств, з огляду на перебування Позивача у законному шлюбі із ОСОБА_8, яка є основним вкладником до статутних капіталів зазначених підприємств;

-Звернення Відповідача із зазначеною Заявою до начальника управління податкової міліції Державної податкової служби в Одеській області не є поширенням недостовірної інформації, оскільки в даному випадку має місце реалізація закріпленого статтею 40 Конституції України права кожного на звернення до компетентного державного органу, про що також зазначено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи й Рішенням Конституційного суду України від 10.04.2003 № 8-рп/2003;

-На думку Відповідача, у нього були наявні всі підстави для відповідного звернення до компетентних органів, і Відповідач виконував свій громадський обов'язок;

-Всі доводи та судження, наведені Відповідачем в оспорюваному зверненні, на його думку, носять оціночний характер, а тому за їх розповсюдження відповідальність на настає;

-В своєму листі Відповідач вказує на необхідність проведення перевірки ПП Кабаре-Лідер, а не перевірки Позивача, а тому підстав для звинувачення Відповідача в намірі завдати шкоду Позивачу не відповідає дійсності;

-Вказані Відповідачем в листі до державного органу обставини не зачіпають інтересів фізичної особи ОСОБА_6, який є Позивачем у цій справі;

-Розповсюдження інформації в листі жодним чином не зачіпає ділову репутацію ПП Кабаре-Лідер, так як на даний час ПП Кабаре-Лідер знаходиться на стадії банкрутства і, таким чином, ніяку господарську діяльність вести не може і ні про які збитки не може іти мова.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані суду докази в сукупності, суд вважає поданий позов обґрунтованим, доведеним, а вимоги по ньому підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 34 Конституції України, гарантоване право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частина четверта ст. 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Слідуючи за рекомендаціями зазначеними в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи - праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. В п. 1 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Право особи на спростування поширеної недостовірної інформації, маючи конституційну природу, деталізоване та більш докладно регламентоване статтею 277 Цивільного кодексу України, яка є матеріально-правовою нормою, яка підлягає застосуванню при вирішенні даного правового спору.

Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Частина четверта цієї ж статті покладає обов'язок спростування недостовірної інформації на особу, яка поширила цю інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

При вирішенні позову суд зважає на те, що в:

-ч. 5 ст. 277 ЦК України передбачено - якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний;

-ч. 6. ст. 277 ЦК України - спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила;

-ч. 7 ст. 277 ЦК України - спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При вирішенні даного правового спору суд також бере до уваги висновки, зазначені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Інформація, що викладена Відповідачем у своїй Заяві до компетентного державного органу відповідає вищезазначеним вимогам, а тому вважається такою, що поширена, оскільки викладена в заяві, адресованій до третьої особи. Факт поширення інформації іншим третім особам також підтверджується висновками зробленими відповідними посадовими особами Приватного підприємства Вендинг Кволіті та викладеними в ОСОБА_1 за вих. № 12/136 від 22.04.2013, адресованому Позивачу.

Дослідивши документ, який є джерелом поширення недостовірної інформації, а саме, заяву Відповідача №824/10 від 15 квітня 2013 за підписом в.о. Генерального директора ТОВ Інвестиційно-лізингова компанія Рента ОСОБА_3, звернену до Начальника управління податкової міліції Державної податкової служби в Одеській області, суд приходить до висновку, що інформація викладена в ній стосується Позивача. Відтак Відповідач, в абзаці 7 своєї Заяви, визначаючи відповідального за певні незаконнії дії, використовує такі позначення як власник, власники, зокрема, продовжують працювати та приносити власникам ПП Кабаре-Лідер стабільний та значний прибуток, ... власники цього підприємства вже декілька років незаконно та безоплатно користуються чужим майном, отримуючи при цьому неабиякі доходи, враховуючи їх методи ведення бізнесу зі своїми контрагентами, є також усі підстави вважати і наявність значних порушень ними вимог законодавства. Проте, як свідчать долучені до матеріалів справи установчі документи, директором та співвласником приватного підприємства Кабаре-Лідер саме і є Позивач. В абзаці 8 своєї Заяви, Відповідач прямо називає прізвище та ініціали Позивача, звинувачучи його у здійсненні схеми незаконного вилучення майна: ... І цей же самий ОСОБА_6 є співвласником ТОВ Євровендінг…, ТОВ Немезида (підприємства, яке здійснює юридичну підтримку діяльності усіх підприємств, що належать означеному громадянину), а також ряду інших підприємств, які тим чи іншим чином були задіяні у здійсненні цієї схеми незаконного вилучення майна у законних власників та його використання на свою користь. Контекст викладеної Відповідачем у Заяві інформації свідчить, що вона стосується не тільки приватного підприємства Кабаре-Лідер, а також в повній мірі стосується й Позивача, а тому посилання Відповідача в своїх доповненнях на письмові заперечення проти позову на те, що вказані Відповідачем в листі до державного органу обставини не зачіпають інтересів фізичної особи ОСОБА_6, який є Позивачем у цій справі є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене в абзаці 8 Заяви прохання Відповідача перевірити фінансово-господарську діяльність як ПП Кабаре-Лідер, так і пов'язаних ним юридичних та фізичних осіб (як посадових так і безпосередньо власників) безпідставними та необґрунтованими також є посилання Відповідача, викладене в тих же самих доповненнях на письмові заперечення, стосовно того, що в своєму листі Відповідач вказує на необхідність проведення перевірки ПП Кабаре-Лідер, а не перевірки Позивача, а тому підстав для звинувачення Відповідача в намірі завдати шкоду Позивачу не відповідає дійсності.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідачем не було виконано свого обов'язку довести достовірність, правдивість інформації, зокрема тієї, спростувати яку просить Позивач відповідно до даного спору.

Щодо віднесення Позивача до співвласників ТОВ Немезида та ПП Вендінг Кволіті, на основі посилання Відповідача на перебування Позивача у законному шлюбі із ОСОБА_8, яка є основним вкладником до статутних капіталів зазначених підприємств, слід взяти до уваги пояснення представника Позивача зроблені в письмових поясненнях на заперечення проти позову та пізніше викладені усно в ході судового розгляду справи. За клопотанням представника Позивача судом було долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 15.04.2010 серії 1-ЖД № 088179. Представник Позивача, спростовуючи інформації про законність та обґрунтованість віднесення позивача до співвласників ТОВ Немезида та ПП Вендінг Кволіті просив суд врахувати висновки зроблені суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 02.10.2013 у справі № 6-79цс13:

-таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. якими підтверджується відсутність будь-яких;

-отже, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном;

-при цьому суд не врахував, що навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Ці висновки Верховного Суду України, повністю узгоджуються із беззаперечністю висновку, зробленого представником Позивача в своїх поясненнях на заперечення проти позову що той із подружжя, котрий виступає учасником товариства, користується повним і невід'ємним комплексом майнових і немайнових корпоративних прав, зокрема тими правами, що стосуються управління товариством, визначенням правової долі майна підприємства тощо. Отже, ОСОБА_8, будучи єдиним учасником ТОВ Немезида, володіючи в повному обсязі його статутним капіталом, самостійно володіє виключним правом управляти юридичною особою (із врахуванням статутних положень щодо повноважень директора), а тому в контексті тих звинувачень, які висуває в своєму листі ТОВ ІЛК Рента, розуміння, трактування Позивача саме як співвласника ТОВ Немезида є абсолютно безпідставним, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Позивач не міг жодним чином вплинути на ті чи інші дії зі сторони таких юридичних осіб як ТОВ Немезида, ПП Вендінг Кволіті. Суд погоджується із цим висновком.

Суд також приймає до уваги акт позапланової перевірки діяльності ПП Кабаре-Лідер, складений відповідними територіальними органами Міндоходів за зверненням Відповідача від 16.04.2013р. Даний документ було витребувано судом за клопотанням Відповідача в порядку ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України. За наслідками дослідження судом вищевказаного акта перевірки, суд прийшов до висновку про те, що зазначений акт стосується виключно ПП Кабаре-Лідер, й тому прямого доказового значення для підтвердження обставин, на які сторони посилаються як на обґрунтування своїх вимог зазначений документ немає.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Даючи оцінку наявним у справі письмовим доказам, перш за все Заяві Відповідача, суд вважає інформацію поширену про Позивача негативною, оскільки звинувачення Позивача в незаконності здійснення ним підприємницької діяльності створює яскраво виражений негативний фон навколо Позивача в полі зору державного компетентного органу та можливих контрагентів.

Стосовно посилання Відповідача на те, що його звернення із зазначеною Заявою до начальника управління податкової міліції Державної податкової служби в Одеській області не є поширенням недостовірної інформації, оскільки в даному випадку має місце реалізація закріпленого статтею 40 Конституції України права кожного на звернення до компетентного державного органу, що також підтверджується п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи й Рішенням Конституційного суду України від 10.04.2003 № 8-рп/2003 суд зазначає наступне.

Забезпечене статтею 40 Конституції України, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк є безспірним. Навіть в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ПВСУ від 27.02.2009, звертається увага судів на те, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Проте, питання про можливість захисту прав особи про яку було поширену недостовірну інформацію у зверненні до державного компетентного органу повинна окремо вирішуватися в кожному конкретному випадку, а тому з приводу даного правового спору, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати інформацію наведену Відповідачем у своїй Заяві до компетентного державного органу такою, що підлягає захисту з огляду на те таке:

-умова, за наявності якої, особа, що поширила недостовірну інформацію звільняється від будь-якої відповідальності за поширення недостовірної інформації в офіційних зверненнях до державних органів, має місце в тому випадку, коли орган, до якого звертається особа володіє компетенцією щодо перевірки такої інформації та надання відповіді. Проте, як вбачається із суті позову та на чому було неодноразово наголошено представником Позивача в судовому засіданні, до компетенції податкового органу, до якого звертався Відповідач із Заявою входить перевірка, контроль, нагляд за господарюючими суб'єктами, але аж ніяк не за фізичною особою. На основі недостовірної інформації про віднесення Позивача до співвласників ТОВ Євровендінг, ТОВ Немезида та ПП Вендінг-Кволіті Відповідач звинувачує Позивача у здійсненні цієї схеми незаконного вилучення майна у законних власників, що є предметом компетенції тих органів, які перевіряють наявність чи відсутність в діянні фізичних осіб ознак складу злочину;

-в абзаці 4 п. 16 цієї ж Постанови Пленуму, зазначено, що наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України;

-Рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 № 8-рп/2003, у справі за зверненням громадянина ОСОБА_9, в аспекті конституційного звернення, не створює жодних правових наслідків для вирішення по суті заявленого спору між Позивачем та Відповідачем з огляду на те, що дане Рішення суду конституційної інстанції стосується конкретно випадків поширення інформації про посадові або службові особи правоохоронних органів, до яких Позивач не відноситься. Проте загальні висновки зроблені Конституційним Судом України є обов'язковими для врахування, зокрема до таких суджень варто віднести те, що наведене в мотивувальній частині та звучить наступним чином: водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно законодавством України.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд визнає, що в діях Відповідача, зокрема в поданні ним Заяви до ДПС в Одеській області присутні ознаки зловживання своїми правами, зокрема правом вільно поширювати інформацію та звертатися до компетентних органів. Підтвердженням цьому можуть слугувати обставини, які свідчать про те, що звернення до зазначених органів не мало під собою достатніх підстав і продиктовано не наміром виконати свій громадянський обов'язок або захистити права та охоронювані законом інтереси, а виключно наміром завдати шкоди Позивачу.

Вирішуючи питання про віднесення відомостей наведених у Заяві до податкового органу, до оціночних суджень чи до фактичних тверджень, суд керується основним критерієм розмежування цих двох категорій наведеним у висновку Європейського Суду з Прав Людини у справі Лінгенс проти Австрії, згідно з яким необхідно розрізняти факти й оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Суд бере до уваги також спосіб й мету поширення, а також - відсутність конкретного фактичного підґрунтя для поширення такої негативної інформації та той контекст, в якому вона була поширена. Відповідач, в абзаці 9 своєї Заяви чітко вказав, що враховуючи дуже великий об'єм матеріалу, який вже накопичився у ТОВ ІЛК ОСОБА_3 за наслідками кількарічних правовідносин з ПП Кабаре-Лідер, Відповідач готовий на першу вимогу компетентного органу надати в підтвердження викладеного будь-які документи або їх копії чи надати відповідні свідчення.

При винесенні рішення по цій справі, суд також використовує, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, де зазначено, що здійснення права на свободу вираження поглядів, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Зважаючи на приватно-правовий статус Позивача, щодо нього передбачено максимально вузькі межі втручання суспільства у його приватне життя. Отже, є всі підстави стверджувати, що право Позивача на спростування поширеної про нього недостовірної та негативної інформації, має бути захищене судом.

Моральна шкода нанесена Позивачу, відповідно до п. 2, п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України полягає в:

-порушенні його цивільних прав, у зв'язку з поширенням інформації, яка посягає на недоторканість ділової репутації фізичної особи, яка знаходиться під захистом ст. 299 ЦК України. Відповідно до Постанови №1 Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків;

-Таким чином, внаслідок звернення Відповідача до ДПС в Одеській області із Заявою, ділова репутація Позивача як відповідального, надійного партнера у бізнесі зазнала шкоди, що призвело до розповсюдження думки серед орендодавців та клієнтів позивача щодо непрофесійності та недобросовісності при веденні підприємницької діяльності, у погіршенні відносин з орендодавцями, клієнтами та перспективними контрагентами, внаслідок чого завдано збитків діловій репутації Позивача, як сумлінного та чесного підприємця. Так, дізнавшись, про те, що Відповідачем направлена Заява до контролюючого органу, в якій ставиться питання про шахрайські дії з боку Позивача, його контрагенти відмовились з ним співпрацювати. Цей факт підтверджується Протоколом про наміри щодо укладення Договору оренди між Приватним підприємством Вендінг Кволіті та Позивачем від 26 березня 2013 року та ОСОБА_1 від Приватного підприємства Вендинг Кволіті, що були належним чином досліджені в судовому засіданні, та за клопотанням представника Відповідача також й оглянуті їхні оригінали.

-у виникненні психотравматичних факторів, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, та призвели до погіршення здоров'я, вплинули на стан внутрішньої рівноваги.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди спричиненої ОСОБА_6 суд враховує характер та обсяги страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав Позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та враховує інші обставини.

Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, заподіяної Позивачу внаслідок поширення недостовірної інформації, підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000 (пять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Платіжним дорученням № OD63000QPQ від 10.09.2013. Позивачем сплачено 5 000 (пять тисяч) грн. за надання йому юридичних послуг згідно договору № 14-08/2013 ЮП від 02.09.2013. та акту приймання-передачі наданих послуг, які також підлягають стягненню на користь Позивача.

Позивачем за подання до суду позовної заяви був сплачений судовий збір загальною сумою 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 82 коп., що підтверджується квитанціями Приватбанку № 4555.35.1 та № 4555.36.1 від 05.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 6-8, 10-12, 15, 38, 44, 59-60, 79, 84, 109, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати відомості викладені в листі ТОВ «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» (вих. 24/04 від 15 квітня 2013 року ) на імя начальника управління податкової міліції в Одеській області ОСОБА_7, стосовно того, що:

1.«... враховуючи їх методи «ведення бізнесу» зі своїми контрагентами, є також усі підстави вважати і наявність значних порушень ними вимог законодавства щодо належної сплати податків і обов'язкових зборів, використання реєстраторів розрахункових операцій, належного оформлення імпорту та оприбуткування майна на балансах господарюючих субєктів»;

2. «... досі продовжують працювати та приносити власникам ПП Кабаре-Лідер стабільний та значний прибуток»;

3.«... І цей же самий ОСОБА_10 є співвласником ТОВ Євровендінг…, ТОВ «Немезида» (підприємства, яке здійснює юридичну підтримку діяльності усіх підприємств, що належать означеному громадянину), а також ряду інших підприємств, які тим чи іншим чином були задіяні у здійсненні цієї схеми незаконного вилучення майна у законних власників та його використання на свою користь»;

- недостовірними та такими, що порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6.

Зобов'язати ТОВ «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» підготувати та направити письмове звернення до керівника Оперативного управління Головного управління Міндоходів в Одеській області (м. Одеса, вул. Семінарська, 5), у якому спростувати недостовірні відомості стосовно ОСОБА_6, а саме:

1. «... враховуючи їх методи «ведення бізнесу» зі своїми контрагентами, є також усі підстави вважати і наявність значних порушень ними вимог законодавства щодо належної сплати податків і обов'язкових зборів, використання реєстраторів розрахункових операцій, належного оформлення імпорту та оприбуткування майна на балансах господарюючих субєктів»;

2. «... досі продовжують працювати та приносити власникам ПП Кабаре-Лідер стабільний та значний прибуток»;

3.«... І цей же самий ОСОБА_10 є співвласником ТОВ Євровендінг…, ТОВ «Немезида» (підприємства, яке здійснює юридичну підтримку діяльності усіх підприємств, що належать означеному громадянину), а також ряду інших підприємств, які тим чи іншим чином були задіяні у здійсненні цієї схеми незаконного вилучення майна у законних власників та його використання на свою користь».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5.000 (пяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» на користь ОСОБА_6 судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 5458 гривень 82 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С.М. Кічмаренко

20.11.2013