Рішення № 35926140, 26.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4561/13 26.11.2013 26.11.2013 26.11.2013

Провадження №22-ц/784/3590/13

Провадження № 22ц- 784/3590/13 Головуючий у 1-й інстанції Рум'янцева Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Рудніку Є.М.,

за участю:

- представника позивача Красавіної Ю.С.,

- відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2013 року

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

до ОСОБА_3

про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

та зустрічним позовом

ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

Про

припинення дії кредитного договору та покладення обов'язку вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 06 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CL - 401|006|2007, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25 000 доларів США для придбання транспортного засобу, з терміном повернення до 06 лютого 2013 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

У зв'язку з тим, що у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором, 13 березня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб марки Vokswagen Golf 2007 року випуску, у рахунок задоволення вимог кредитора на суму 9 931,32 дол. США основного боргу та 1 832,31 дол. США - заборгованості по відсоткам.

08 травня 2012 року ОСОБА_3 було перераховано на адресу Банку вказану суму заборгованості по кредитному договору.

Посилаючись на те, що з дати вчинення виконавчого напису до сплати відповідачкою коштів нараховувались відсотки, розмір яких склав 261,33 дол. США, а також пеня в розмірі 293 599 грн. 45 коп., Банк просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору від 06 лютого 2007 року таким, що припинив свою дію та покладення обов'язку на Банк вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження автомобіля марки Vokswagen Golf 2007 року випуску, посилаючись на повне погашення заборгованості за кредитним договором згідно з виконавчим написом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_3 об'єднаний в одне провадження із первісним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2013 року в задоволенні первісного позову Банку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Припинено з 27 квітня 2012 року дію кредитного договору № CL - 401|006|2007 від 06 лютого 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 у зв'язку із повним і належним виконанням сторонами його умов.

В частині покладення обов'язку на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вилучити запис про обтяження рухомого майна, шляхом подання нотаріусу заяви - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити, а позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі. Банк посилається на те, що судом неповно зясовані суттєві обставини справи при вирішенні первісного та зустрічного позовів.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову Банку та ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 виконала свої зобов'язання за укладеним між нею і Банком кредитним договором, тому відсутні підстави для стягнення процентів та пені. Оскільки умовами кредитного договору передбачено, що закінчення строку його дії припиняється виконанням боржником зобовязання, то цей договір слід визнати таким, що припинив свою дію.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 06 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CL - 401|006|2007, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 25 000 доларів США для придбання транспортного засобу марки Vokswagen Golf 2007 року випуску, з терміном повернення до 06 лютого 2013 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

06 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором Банком було укладено договори застави, за яким ОСОБА_3 передала в заставу Банку вказаний транспортний засіб, на придбання якого отримала кредит.

Відповідно до умов договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє як покупець набуло права вимоги за кредитними договорами.

З вересня 2010 року позичальник ОСОБА_3 припинила внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту.

У зв'язку з тим, що у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором, 13 березня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис.

За вказаним виконавчим написом звернено стягнення на заставне майно - автомобіль. На підставі виконавчого напису сума до стягнення становила 11 763,63 дол. США, що еквівалентно 93 944 грн. 34 коп., з яких: 9 931,32 дол. США основного боргу; 1 832,31 дол. США - заборгованість по відсоткам, а також 1 700 грн. витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису. Стягнення заборгованості проведено за період з 06 лютого 2007 року по 18 березня 2011 року.

Виконавчий напис було пред'явлено Банком до виконання до Заводського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції.

Згідно з платіжним дорученням № 120 від 26 квітня 2012 року за вказаним виконавчим написом ОСОБА_3 у наданий державним виконавцем добровільний строк для виконання виконавчого документа на рахунок ВДВС було сплачено 95 644 грн. 34 коп. в рахунок погашення заборгованості.

Вказані кошти 08 травня 2012 року ВДВС були перераховані на рахунок Банку.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до п.1.4. підпункту 1.4.1.2. умов кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в день сплати процентів, але не пізніше дати платежу, на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення.

Із матеріалів справи вбачається, що за виконавчим написом заборгованість з ОСОБА_3 стягнута станом на 18 березня 2011 року, однак погашена лише 08 травня 2012 року, що й призвело до нарахування Банком відсотків за користування кредитом за період з 18 березня 2011 року по 08 травня 2012 року.

Враховуючи, що грошові зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 було виконано частково, що й стало підставою для стягнення з боржника заборгованості зі сплати процентів та пені у судовому порядку. А тому у суду першої інстанції не було підстав для визнання кредитного договору таким, що припинив свою дію.

Оскільки виконавчий напис боржником було виконано 08 травня 2012 року, то з урахуванням зазначених правових норм та положень ст. 1054 ЦК України, наявні підстави для стягнення заборгованості по відсоткам, яка згідно наданого Банком розрахунку станом на 08 травня 2012 року склала 261,33 дол. США, що еквівалентно 2 088 грн. 81 коп.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3.1.1. умов кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Так як заборгованість за виконавчим написом сплачена 08 травня 2012 року, то вимоги Банку про стягнення пені за порушення виконання зобов'язань є обгрунтованими.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення пені колегія враховує наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача, а для кредитора - джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Як вбачається з наданого Банком розрахунку пені, заборгованість по пені (тіло кредиту та відсотки) за період з 21 червня 2011 року по 21 червня 2012 року склала 36 734,37 дол. США, що еквівалентно 293 599 грн. 45 коп.

Враховуючи, що розмір нарахованої Банком пені є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом, процентами за його користування, та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 10 000 грн.

При вирішенні даної справи суд звернув уваги на вказані обставини та зазначені положення матеріального права, що відповідно до положень пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким позов Банку слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню 120 грн. 80 коп. судових витрат.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» проценти за користування кредитом в розмірі 261,33 дол. США, що еквівалентно 2 088 грн. 81 коп. та 10 000 грн. заборгованості зі сплати пені.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 120 грн. 80 коп. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про припинення дії кредитного договору та покладення обов'язку вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді