Рішення № 35919297, 29.11.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Орган опіки та піклування Голосіївської РДА у м. Києві

Справа № 369/7993/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання права власності на спільне майно подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання права власності на спільне майно подружжя.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона одружилась з позивачем 22 листопада 1991 року. Від шлюбу вони мають двох доньок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 29 листопада 2002 року.

21 листопада 1995 року сторони розірвали шлюб але продовжували сімейне життя до початку 2010 року поки відповідач не вигнав позивачку з доньками із спільно побудованого дому зазначені факти підтверджуються рішенням Голосіївського районного суду від 23.02.2011 року.

Під час шлюбу позивач з відповідачем отримали земельну ділянку під будівництво житлового будинку який згодом і побудували, ділянка знаходиться в с. Гатне, Києво-Святошинский р-н, Київська обл., вул. Одеське шосе № 1. Вартість зазначеної земельної ділянки та будинку позивачці невідома.

Документів на зазначену земельну ділянку та будинок позивач не має оскільки вони знаходяться у відповідача.

Відповідач не визнає за позивачем право власності на частину спільного майна подружжя, і вигнав її з доньками на вулицю.

Позивач просила постановити рішення яким визнати за нею ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння № 1 по вул. Одеське шосе в с. Гатне, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

В подальшому позивач збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на ? вантажного автомобіля НОМЕР_1 та ЗИЛ 431410 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_2.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, та просили позов задоволити.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, просили у позові відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у позові відмовити.

Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації направив до суду лист в якому просив розгляд справи проводити у відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, показання свідків. перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.11.1991 року по 21.11.1995 року.

Згідно договору дарування від 2 вересня 2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Одеська, під № 1.

Даний будинок належав ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Гатненської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області від 18 грудня 2008 року на підставі рішення цього ж виконкому від 01 жовтня 2008 року за № 9/18, право власності на який зареєстровано у КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 26 грудня 2008 року у реєстрову книгу № 3, номер запису 1053, реєстраційний № 25844641.

Згідно договору дарування від 2 вересня 2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться в селі Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Одеська, під № 1, надану для будівництва житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:050:0203.

Дана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КВ, виданого Гатненською сільською радою, Києво-Святошинського району, Київської області 19 жовтня 1996 року на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Гатненської сільської ради від 14 квітня 1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3696/49.

Згідно біржевого договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 282190 від 28.05.2003 р. ОСОБА_3 придбав транспортний засіб ОСОБА_6, реєстраційний № 03923КМ.

Згідно біржевого договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 434712 від 17.05.2005 р. ОСОБА_3 придбав транспортний засіб ЗИЛ 431610, реєстраційний № НОМЕР_3.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

При застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (надалі СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку ( доходу).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 62 СК України - якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 368 ч. 3 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 375 ЦК України передбачає що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

На підставі викладено, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на ? спірного будинку та транспортних засобів не підлягають, оскільки дане майно було набуто відповідачем ОСОБА_3 після розірвання шлюбу.

Позивачкою не було заявлено вимог щодо встановлення факту проживання разом з відповідачем однією сімєю після розірвання шлюбу.

Крім того, як вбачається з договорів дарування, спірні будинок та земельна ділянка на час розгляду справи судом, вже не належали відповідачу, а були власністю третьої особи ОСОБА_4. Будь-яких позовних вимог, щодо визнання неправомірності даних договорів дарування позивачкою також не були заявлені.

Відповідно до пункту 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Разом з тим, також не можуть бути задоволенні вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на ? земельної ділянки оскільки земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться в селі Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Одеська, під № 1, надану для будівництва житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:050:0203, була надана рішенням Гатненської сільської ради в приватну власність ОСОБА_3, і вона є його особистою приватною власністю, оскільки отримана ним як частка із земельного фонду держави, а тому дана земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, і не підлягає поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки, у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, суд, не вбачає необхідності в продовженні дії заходів забезпечення позову, а тому вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову накладені судом, згідно ухвали від 11.09.2013 року.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 57, 60, 62 Сімейного кодексу України, ст.ст. 331, 368, 375 Цивільного кодексу України, ст.ст. 81, 116 Земельного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, Яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання права власності на спільне майно подружжя відмовити.

Зняти арешт та заборону накладені ухвалою суду від 11 вересня 2013 року з будинку № 1 в селі Гатне, Києво-Святошинського району Київської області вул. Одеська 1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.