Ухвала суду № 35915871, 05.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4364/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання:Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно т зобов'язання виплатити кошти в сумі 9089,82 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати компенсації за не отримане речове майно т зобов'язання виплатити кошти в сумі 9089,82 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність військової частини А 0549 щодо невиплати ОСОБА_3 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та стягнуто з військової частини А0549 (код ЄДРПОУ 08540799) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 9098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 92 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 05.12.13 року надав суду апеляційної інстанції заяву про розгляд даної справи без їх участі.

Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та аргументуючи адміністративний позов, позивач вказав на те, що проходив військову службу на посаді помічника начальника управління (з правової роботи) Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України. Наказом першого заступника Міністра оборони України від 22.08.2013р. №139 його звільнено з військової служби в запас за пунктом "б" частини 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). 10.10.2013р. згідно наказу №189 позивача виключено зі складу списків особового складу в/ч. Як зазначає позивач, до моменту свого звільнення, він знаходився на речовому забезпеченні відповідача, однак у день виключення зі списків особового складу частини йому не проведено виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 9098,92 грн. Розмір вказаної грошової компенсації, як зазначає позивач, підтверджується довідкою № 69/37 від 11.10.2013 року. Вважаючи, що відповідачем порушено приписи п. 242 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення чинного законодавства, чим обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, що потребує його захисту в судовому порядку.

Судова колегія повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору, зазначає наступне.

Так, згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII ( у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речового майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону 1459-ІІІ дію частини другої статті 9 вище згаданого Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.

Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності з 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному розгляді справи, що ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді помічника начальника управління (з правової роботи) Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Сторонами не заперечувався факт проходження ОСОБА_3 військової служби у в/ч А0549.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 22.08.2013р. №139 позивача звільнено з військової служби в ЗАПАС за пунктом "б" частини 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.

10.10.2013р. наказом Начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України №189, визначено з 14.10.2013р. виключити позивача зі складу списків особового складу управління, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м.Вінниця .

11.10.2013р. на підставі наказу від 10.10.2013р. №189 ОСОБА_3 видана довідка № 69/37 на одержання грошової компенсації замість речового майна в сумі 9098,92 грн. (а.с.6).

У зв'язку з не проведенням з позивачем розрахунку у день виключення зі списків особового складу частини (щодо невиплати грошової компенсації замість речового майна), ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність в/ч А0549 щодо невиплати йому в день виключення зі списків особового складу частини компенсації за не отримане під час проходження служби речове майно, стягнути з в/ч А0549 компенсацію за неотримане під час проходження служби речове майно в сумі 9098,92 грн.

Згідно пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, позивач має право на одержання компенсації замість речового майна та належить до категорії осіб, яким виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, більше того існує факт заборгованості відповідача підтверджено наявними у справі доказами, серед яких довідка № 69/37 від 10.10.2013 року , а відтак, апелянт допустив порушення чинного законодавства, чим обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, що потребує його захисту в судовому порядку.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А0549, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10.12.13 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.