Рішення № 3591475, 03.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2009

Справа №2-23/173-2009

За позовом Дочірнього підприємства “Газ - Тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ

До відповідача Комунального підприємства «Міськтепломережа», м.Бахчисарай

Про стягнення 1 564 698,44грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Кошельна Л.М., представник, дов. від 02.03.2009р. №09/21-355

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 1 564 698,44грн. боргу.

Представник відповідача у судові засідання 05.02.2009р., 16.02.2009р. та 03.03.2009р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.10.2005р. між позивачем та відповідачем укладений договір комісії №12/05-316, відповідно до якого теплова енергія, що є предметом договору, вироблена в межах договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії та є власністю позивача (1.1 договору).

Ціна теплової енергії сторонами визначена у розділі №3 договору.

Згідно п. 4.5 договору сторони домовились, що правочини укладені комісіонером (відповідачем) зі споживачами, в обов’язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в п.5.1 договору, з вказівкою: призначення платежу “за теплову енергію, з ПДВ”. В разі отримання комісіонером (відповідачем) грошових коштів за реалізовану теплову енергію на інші рахунки, які належать відповідачу, дані кошти мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок позивача не пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки відповідача.

Відповідно до п.п.4.8, 4.9, 4.10 договору відповідач зобов’язався забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору. Відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладеними між комісіонером та такими споживачами. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п.5.2 цього договору. Обов’язковою умовою виконання наведеного договору є складання між позивачем та відповідачем станом на 01 число місяця наступного за розрахунковим (звітним), акту звірки розрахунків з реалізації теплової енергії за формою, затвердженою правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 4.12 договору, відповідач зобов’язався відшкодувати позивачу за власні кошти різницю між вартістю реалізованої споживачам або третім особам теплової енергії та вартістю теплової енергії переданої відповідачу, відповідно до умов цього договору.

Позивач у виконання узятих за договором зобов'язань в період з листопада 2005р. по березень 2006р. передав відповідачу теплову енергію в розмірі 22679,880 гігакалорій на загальну суму 3430691,08грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами прийому–передачі, а також звітом комісіонеру, підписаними обома сторонами відповідно до п.4.10 договору.

Однак, відповідач неналежним чином виконує умови договору та додаткових угод до нього. Відповідачем було сплачено 1865992,64грн. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість склала 1564698,44грн, що підтверджується розрахунком боргу (а.с.26-29).

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої передбачено, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 1016 ЦК України визначено, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Позивачем була направлена на адресу відповідача вимога №54/11-359-1310 від 02.12.2008р. про погашення заборгованості за вказаним договором, в якій позивач повідомив відповідача про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов’язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповіді на вимогу від відповідача не надійшло, оплати проведено не було.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем таких заперечень суду не представлено.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 03.03.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 10.03.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82, 84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськтепломережа» (98404, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Грузинова, 65, п/р 26003258792004 в КРУ УКГ “Приватбанк”, МФО 384436, код ЄДРПОУ 22245512, інд. под. №222455101133, свідоцтво 00590337) на користь Дочірнього підприємства “Газ - Тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (03065, м.Київ, бул.І.Лепсе, 16, п/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит”, м.Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 32587579, ІПН 325875726654, свідоцтво 35482239) 1564698,44грн. боргу, 15647,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.