Справа № 686/8828/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2013 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Бондарчука В.В.
при секретаріПотаніній О.О.,
з участю позивачівОСОБА_1,
ОСОБА_2,
відповідачаОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та таємниці про стан здоровя, зобовязання вчинення дій, стягнення моральної шкоди,
встановив:
30 квітня 2013 року позивачі звернулися до суду із позовом до відповідачів, посилаючись на те, що останні, незаконно використовуючи медичну документацію щодо стану її здоровя, довідку ЛКК, а також копію пенсійного посвідчення інваліда 2 групи безстроково без її згоди розповсюджують інформацію щодо стану психічного здоровя ОСОБА_1, так 14 лютого 2013 року про це було зазначено в постанові слідчого про закриття кримінального провадження, а 15 квітня 2013 року при проведення виконавчих дій, відповідачі шляхом предявлення копій довідок, пенсійного посвідчення поширювали конфіденційні відомості щодо стану її здоровя. З огляду на викладене, позивачка просить її позов задовольнити, зобовязати відповідачів вибачитись перед нею в присутності свідків, заборонити використовувати медичну документацію, а також стягнути моральну шкоду в сумі по 2000 грн. з кожного відповідача.
В судовому засіданні позивачкою ОСОБА_1 заявлені вимоги були підтримані, в подальшому доповнено обґрунтування позову ще однією підставою, зокрема про те, що 5 червня 2013 року при проведенні обшуку мало місце розповсюдження конфіденційної інформації щодо стану здоровя ОСОБА_1 з боку ОСОБА_5, а також уточнила вимоги по другому пункту позовних вимог щодо зобовязання відповідачів припинити будь-які дії щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачам використовувати медичну документацію та копію пенсійного посвідчення, уточнила вимоги про стягнення моральної шкоди, зокрема просила стягнути з кожного відповідача по 2000 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив заявлений позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що використання медичних довідок та пенсійного посвідчення мало місце лише декілька разів, воно не носили системного характеру, 15 квітня 2013 року в присутності працівників міліції він зазначив, що ОСОБА_1 хвора на психічну хворобу, а копію медичної довідки, яку він хотів предявити працівникам міліції, позивачка вирвала у нього із рук, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без згоди ОСОБА_1 було розповсюджено конфіденційну інформацію про стан її здоровя, зокрема, що вона перебуває на обліку в Хмельницькому обласному диспансері з 2002 року, хворіє на психічне захворювання та є інвалідом 2 групи безстроково, на підтвердження чого надавали копії довідки за 2009 року №1285, копії довідки від 16 лютого 2009 року та копію пенсійного посвідчення.
Зокрема, в постанові про закриття кримінального провадження від 14 лютого 2013 року винесеної слідчим СВ МВ УМВС України було зазначено, що ОСОБА_3 повідомив про те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи безстроково за станом психічного здоровя, їй протипоказані будь-які психічно-емоційні навантаження, при цьому ним було надано копію довідки обласного психоневрологічного диспансеру та копію пенсійного посвідчення. Хоча в подальшому зазначена постанова і була скасована, про те, факти викладені у ній достовірно підтверджують факт розповсюдження конфіденційних відомостей про стан психічного здоровя позивачки, без її згоди з боку ОСОБА_3, що ним в судовому засіданні і не заперечувалося.
15 квітня 2013 року при проведенні виконавчих дій - складанні акту опису й арешту майна, відповідачкою ОСОБА_5 присутнім було предявлено медичну документацію та публічно повідомлено про стан здоровя ОСОБА_1, зокрема про наявність у неї психічного захворювання, у звязку із чим вона перебуває на обліку в Хмельницькому обласному психіатричному диспансері. Зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили факт передачі ксерокопії довідки ХОПНД, а також поширення словесно таких відомостей для всіх присутніх, щодо подій які мали місце 5 червня 2013 року то факт розповсюдження конфіденційних відомостей про стан здоровя ОСОБА_1 з боку ОСОБА_8 було підтверджено показаннями свідка ОСОБА_9 Показання свідка ОСОБА_10, суд до уваги не бере, оскільки обставин розповсюдження конфіденційної інформації щодо ОСОБА_1 йому не відомо.
Відповідно до ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ст.1 Закону України «Про інформацію» надалі Закон № 2657-XII інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
В силу ст.11 Закону № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про стан здоров'я.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.10.97 р. N 5-зп у справі N 18/203-97 щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" розтлумачив, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Цей перелік не є вичерпним.
Ч.2 ст.21 Закону № 2657-XII дано визначення конфіденційної інформації, зокрема це є інформація про фізичну особу. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Ст.286 ЦК України визначено, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Кожен має право на повагу до його гідності; ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації; право особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію може бути обмежене, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей (ст. ст. 28, 32, 34 Конституції України, ст. ст. 201, 270, 271, 297, 301, 302 ЦК України);
ст. ст. 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.97 р. N 475/97-ВР визначено, що держава зобов'язана поважати приватне життя людини шляхом контролю за діяльністю також і приватних осіб, захищати особу від втручання з боку інших осіб, ступінь такого захисту щодо життя умовно - "звичайної людини", яка в розумінні Конвенції не є "публічною особою" і діяльність якої не охоплюється поняттям "значного суспільного інтересу", є найвищим.
Законом України «Про психіатричну допомогу», зокрема ст.6 передбачено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.
Оскільки конфіденційну інформацію про стан здоровя ОСОБА_1 було розповсюджено без дозволу останньої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд приходить до висновку, що права позивача порушені та підлягають захисту.
Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна порушенням особистих немайнових прав людини, підлягає відшкодуванню.
Так, в силу абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Винним у заподіяні позивачу моральних страждань внаслідок протиправних дій щодо розповсюдження без згоди особи конфіденційної інформації, є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5
При визначені розміру моральних страждань суд враховує, що позивачка ОСОБА_1, будучи інвалідом 2 групи, має психічне захворювання, у звязку із чим перебуває на обліку в ХОПНД з 2002 року, їй протипоказані будь-які психоемоційні навантаження, про те, свідоме незаконне, публічне розповсюдження відомостей про стан її здоровя відповідачами призвело до втрати нормальних життєвих звязків і вимагали від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, враховуючи тривалість цих страждань, вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір даного відшкодування в сумі 1 800 грн., яке слід стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в сумі по 900 грн. з кожного.
п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
У п.20.цієї Постанови звернуто увагу на те, що з огляду на положення статті 32 Конституції України, судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК, порушених у зв'язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.
Встановивши при вирішенні таких спорів факт поширення інформації про приватне життя позивача, що відповідає дійсності та не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, а також факт відсутності згоди позивача на поширення цієї інформації, суд повинен захистити його право на таємницю приватного життя та може зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.
Враховуючи викладене, вимога ОСОБА_1 щодо зобовязання відповідачів вибачитися перед нею при свідках за приниження честі і гідності та за розповсюдження відомостей про стан психічного здоровя задоволенню не підлягає.
Ст.16 ЦК визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема припинення дії, яка порушує право та стягнення моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, вимоги про заборону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використовувати медичну документацію щодо стану здоровя ОСОБА_1, зокрема довідок ХОПНД від 16 лютого 2009 року та вересень 2009 року №1285, а також копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В судовому засіданні позивачем ОСОБА_2 будь-яких доказів на підтвердження того, що діями, чи бездіяльністю відповідачів порушено, не визнано, чи оспорено його права, свободи та інтереси не надано, не встановлено цього і в судовому засіданні, оскільки будь-яких самостійних вимог він не заявляв. Не доведено в судовому засіданні і того, що відповідач ОСОБА_4 порушила права, свободи та інтереси ОСОБА_1, оскільки належними та допустимими доказами це підтверджено не було.
Судові витрати по справі складаються із судового збору 114 грн. 70 коп. за вимогу немайнового характеру, який відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_5 на користь держави, оскільки інший відповідач ОСОБА_3 в силу Закону України «Про судовий збір», як інвалід 2 групи звільнений від його сплати, та 229 грн. 40 коп., судового збору за вимогу майнового характеру, зокрема стягнення моральної шкоди. Оскільки позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково на суму 1800 грн., при ціні позову 6000 грн., що становить 30 відсотків від ціни позову, то з ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 34 грн. 41 коп. = 229 грн. 40 коп. х 15%/100%, всього ж з неї на користь держави слід стягнути 149 грн. 11 коп.
Керуючись ст.ст. 28, 32, 34 Конституції України, ст.ст.8,10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 16, 23, 201, 270, 271, 280, 297, 301, 302, 1167 ЦК України, ст.ст.1, 11, 21 Закону України «Про інформацію», ст.6 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.39-1 Закону України «Основ законодавства про охорону здоровя», ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_3, ОСОБА_5 використовувати медичну документацію, що стосується відомостей про стан здоровя ОСОБА_1 та копію її пенсійного посвідчення інваліда 2 групи серії ААД №450994.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі по 900 грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп. на користь держави ( Одержувач: УДКСУ у Хмельницькому районі, Код ЗКПО 38045535,р\р 31212206700490, банк одержувача: ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, КЕКД 22030001, Ідентифікаційний код суду 26515061, Пункт ставок судового збору 1.1).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі, якщо апеляцію подають особи, які не були присутніми в судовому засіданні, то апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:
Судове рішення № 35914634, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області було прийнято 06.12.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 686/8828/13-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: