Рішення № 3591365, 19.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/61

19.02.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»

до Державного підприємства завод «Генератор»

про стягнення 3 711 516,15 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Дем’янчук Д.Ю. –довіреність № Д-145/08 від 01.12.08;

Ярошенко А.М. –довіреність № Д-92/08 від 02.06.08;

від відповідача: Хлапонін Д.Ю. –довіреність б/н від 16.12.08;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства завод «Генератор»про стягнення 3 711 516,15 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування № 64853 від 29.12.2007 р. повністю не оплатив вартість поставленого газу, заборгувавши позивачу 3 606 638,06 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 606 638,06 грн. - боргу, 104 878,09 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –25 500,00 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З поданого 02.02.2009 р. через канцелярію суду відзиву вбачається, що відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечує. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що 21.07.2008 р. Господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача за № 50/155 а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача. А тому, виходячи зі змісту абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»якою встановлено, що: «Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань»позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені задоволення не підлягають.

Ухвалою від 08.01.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.02.2009 р.

02.02.2009 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.02.2009 р.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю, в задоволенні інших позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2008 р. за згодою представників позивача та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено Договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування № 64853 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.1), сторони погодили, що позивач зобов’язується на протязі 2008 р. поставити природний газ в обсязі 25 300 тис. куб. м. природного газу, а також виконати послуги з його транспортування роздільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти газ і оплатити на умовах цього Договору позивачу вартість газу та послуги з його транспортування.

Відповідно до п. 3.15. Договору кількість поданого відповідачу газу оформлюється за станом на останній календарний день місяця двостороннім актом встановленої форми по одному примірнику для кожної сторони. Цей акт є основою для проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування між сторонами.

Згідно п. 5.1. Договору загальна ціна за 1 000 м. куб. газу за цим Договором становить 860,60 грн., крім того, ПДВ 172,12 грн., разом з ПДВ 1 032,72 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться відповідачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший авансовий платіж відповідач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу в розмірі 100% вартості послуг, передбачених Договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених позивачу послуг за звітний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що за період з жовтня по листопад 2008 р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по постачанні та транспортуванню газу, а саме 2 465 тис. куб. м. газу на загальну суму 4 128 449,73 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі від 31.10.2008 р. та 30.11.2008 р., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 606 638,06 грн., яка повністю визнана представником відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 606 638,06 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за газ та послуг з його транспортування, а тому позивач, на підставі п. 7.3 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 104 878,09 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Відповідно до п. 7.3. Договору та протоколу розбіжностей до нього, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, вказані у п. 6.1. даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Однак, з письмового відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів вбачається, що 21.07.2008 р. Господарським судом м. Києва була винесена ухвала про порушено провадження у справі про банкрутство відповідача за № 50/155 (копія у справі), якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що нарахування позивачем пені здійснено після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 14312453) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(01030, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331) –3 606 638 (три мільйони шістсот шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 06 коп. –боргу, 24 779 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дев’ять) грн. 43 коп. – державного мита, 114 (сто чотирнадцять) грн. 67 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволення інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: