Рішення № 35913135, 22.11.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року Справа №607/9830/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді В.М. Братасюка

секретаря судового засідання І.М. Дилієвської

за участю:

представника позивачів адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернопіль справу за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися за захистом свого права до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 на 1\5 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, та визнання за ОСОБА_4 правла власності на: 2\4, за ОСОБА_5 на 1\4, та ОСОБА_6 на 1\4 частини будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області.

Позов мотивують тією обставиною, що між позивачами та відповідачем, котрі є співвласниками спірного будинковолодіння, постійно виникають суперечки з приводу користування нерухомим майном, позивачі не мають можливості приватизувати земельну ділянку під будинком та провести в будинку перебудову без згоди відповідача; при цьому частка відповідача в майні є незначною, і не може бути виділеною в натурі, спільне користування квартирою є неможливим та припинення права власності відповідача не завдасть йому істотної шкоди, оскільки позивачі не ставлять питання про його виселення і не заперечують проти продовження проживання ОСОБА_2 в будинку.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити з зазначених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов заперечили, зазначили, що відсутні підстави припиняти право власності відповідача на частку в будинковолодінні, оскільки в будинку фактично проживають лише відповідач та позивачка ОСОБА_4, котра є колишньою дружиною ОСОБА_2Я; позивач ОСОБА_5, котрий є сином відповідача, проживає за кордоном, а позивачка ОСОБА_6, котра є донькою відповідача, проживає в м. Тернополі із своєю сімєю, й жодного спору між ними та відповідачем з приводу неможливості спільного користування будинковолодінням немає.

Крім того відповідач зазначив, що у данному будинку він проживає з почтаку 70-их років 20 століття, є членом колгоспоного двору, іншого житла для проживанння у нього немає, а відтак припинення права власності на його частку завдасть відповідачу істотної шкоди; окремо сторона відповідача зазначила, що прагнення позивачів приватизувати земельну ділянку й перебудувати будинок не є підставою для позбавлення відповідача права власності на його частку в будинковолодінні.

Заслухавши думки сторін, всесторонньо, повно та обєктивно дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

Позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, зокрема:

2\5 частини будинковолодіння - ОСОБА_4, згідно рішення суду від 07.09.2012 року, 1\5 частина - ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право власності серії САЕ №761347, виданого Буцнівською сільською радою Тернопільського району на підставі рішення виконкому №119 від 31.10.2012 року, та 1\5 частина - ОСОБА_6, згідно свідоцтва про право власності серії САЕ №761348, виданого Буцнівською сільською радою Тернопільського району на підставі рішення виконкому №119 від 31.10.2012 року.

Право власності на частки в спірному будинковолодінні позивачів, зареєстроване в органах БТІ 22.10.2012 року, та 21.11.2012 року, відповідно.

Також судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, набутий позивачами та відповідачем у власність, як членами колишнього колгоспного двору, що стверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2012 року у справі №1915\13173\2012.

Відповідно змісту довідки Буцнівської сільської ради від 10.10.2013 року за №121, за даними записів погосподарських книг ОСОБА_2 станом на 01.07.1990 року був одним із пяти счленів колгоспного двору в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області по вул.. Подільській, 21.

Відтак суд приходить до переконання, що відповідач, в силу закону, є власником 1\5 частини спірного будинковолодіння, хоча й не зареєстрував права власності в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивачка ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. до 2007 року, котрий було розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-ИД №019216, від 25 грудня 2007 року..

В свою чергу позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є повнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_2, й позивач ОСОБА_5 проживає за кордоном, а ОСОБА_6 після одруження проживає в м. Тернополі, тобто останні фактично не користуються спірним будинковолодінням, що визнається сторонами спору, а тому дана обставина, в силу ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

В судовому засіданні представник позивачів пояснив, що в будинку постійно проживають позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2, останні не в змозі дійти згоди щодо спільного володіння та користування житловим будинком.

Натомість відповідач ОСОБА_2 суду повідомив, що жодного спору щодо користування будинком між ним та позивачкою ОСОБА_4 не існує він зайняв одну кімнату з трьох житлових кімнат, в холодну пору року готує собі харчування в кухні, а в теплу пору року в літній кухні, допоміжними приміщеннями вони користуються спільно, відтак жодного спору щодо порядку користування будинковолодінням з позивачкою немає. Також суду пояснив, що діти взагалі не проживають у спірному будинку.

Додатково відповідач суду пояснив, що іншого житла у нього немає (у спірному будинковолодінні він проживає понад 40 років), усі його родичі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 в батьківському будинку, власником якого, після смерті матері, є його сестра, й там живуть члени її сімї.

На запитання головуючого судді представник позивачів повідомив, що основним мотивом позову є те, що позивачі мають бажання провести добудову та приватизувати земельну ділянку де знаходиться спірне будинковолодіння, однак, оскільки із відповідачем вони не спілкуються, лише шляхом припинення його права власності на його частку в будинковолодінні, позивачі в змозі реалізувати свої наміри.

Окремо представник позивачів суду наголосив, що останні не мають наміру виселяти відповідача з будинку й визнають його сервітутне право користування житлом.

Вирішуючи спір суд зазначає, таке.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права .

З метою компенсації втрат під припинення права власності, позивачами попередньо внесено на депозитний рахунок суду вартість 1\5 частини спірного будинковолодіння, визначену висновком судової товарознавчої експертизи від 16 серпня 2013 року, в сумі 65 723 гривень.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (ч.1 ст. 358 ЦК України).

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі №6-81 цс11 від 16 січня 2012 року.

Водночас суд зазначає, що істотною є шкода, що виражена для особи у значних втратах як майнового, так і немайнового характеру (морального, психологічного, тощо); у значних негативних наслідках, що можуть накласти відбиток на все наступне життя людини (розрив родинних звязків, руйнація відчуття домівки, сімейного гнізда, втрата певних сімейних цінностей, реліквій, розрив напрацьованих на даному місці звязків з друзями, іншими людьми, тощо).

Аналізуючи докази в їх сукупності, на думку суду, припинення права власності на частку відповідача, завдасть останньому саме істотної шкоди, адже ОСОБА_2 проживає в спірному будинковолодінні понад 40 років (припинення права власності його на частку призведе до руйнації у відповідача почуття домівки), в с. Буцнів він народився та проживають його родичі по батьківській лінії, іншого житла для проживання він не має взагалі.

При цьому посилання сторони позивачів та те, що припинення права власності на частку в будинку не означає, що відповідача виселять і за ним зберігається сервітутне право на проживання, судом не приймається до уваги, оскільки припинення права власності відповідача в наступному створює можливості для позивачів здіснення безперешкодного відчуження, в будь який спосіб, нерухомого майна без згоди ОСОБА_2, що (зміна власника) може бути безперечною підставою його виселення з житла.

Крім того суд вважає доведеним постійне проживання позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за іншою адресою ніж відповідач, що, в свою чергу, виключає неможливість спільного користування майном, котре є у спільній власності, та недоведеність належними та допустимими доказами неможливості спільного користування спірним житлом позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 доводи представника позивачів про їх намір приватизувати земельну ділянку під спірним будинковолодіннням, та здійснення його перепланування та перебудови не може бути, в розумінні ст. 365 ЦК України, підставою припинення права власності на частку в нерухомому майні.

Також недоведеним зі сторони позивачів, хоча, згідно ст. 60 ЦПК України, обовязок доказування покладається на кожну із сторін спору, є неможливість поділу спірного будинковолодіння, тобто факт неподільності майна.

Зазначене в цілому дозволяє суду зробити висновок про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 209, 213 ЦПК України, ст. 316, 328, 365 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову про припинення права власності ОСОБА_2 на 1\5 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, та визнання за ОСОБА_4 правла власності на: 2\4, за ОСОБА_5 на 1\4, та ОСОБА_6 на 1\4 частини будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддяОСОБА_7