Постанова № 35911151, 20.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року ( 14 год. 45 хв.)Справа № 808/7739/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.10.2013

від відповідача: Сонгулія В.В., довіреність № 8/5/10/10 від 30.08.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Приморськ

до відповідача: Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Приморськ

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) звернулась із адміністративним позовом до Приморської об'днаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 27.06.2013 №0000201700, яким було збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 67 294 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції в розмірі 16 832,50 грн., а всього нараховано податку і штрафних санкцій на загальну суму 84 117,50 грн.; від 16.09.2013 № 0000311700, яким було збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 617,01 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції в розмірі 665,25 грн., а всього нараховано податку і штрафних санкцій на загальну суму 1 282,26 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що перевіряючими зроблені хибні висновки про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами ФОП ОСОБА_5 та ПП «Валга». Вказує, що по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 податковий орган не визнає реальність здійснення поставок товарів лише з посиланням на лист Мелітопольської ОДПІ у Запорізькій області № 10238/7/17-211 від 03.06.2013, згідно якого відносно ОСОБА_5 порушена кримінальна справа № 991110 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 та ч. 2 ст. 205 КК України. Стверджує, що по вказаній кримінальній справі на теперішній час судом рішення не прийнято, вина контрагента не доведена, тому сам факт порушення кримінальної справи не може бути доказом здійснення ФОП ОСОБА_5 фіктивної підприємницької діяльності. По взаємовідносинам з ПП «Валга» висновки контролюючого органу ґрунтуються на акті ДПІ у м. Полтава від 08.04.2013 № 417/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою. Зазначає, що перевіряючий, зробивши висновок в акті перевірки про відсутність юридичного змісту правочинів не міг керуватись лише припущеннями про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. В свою чергу стверджує, що надані для перевірки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та ПП «Валга» містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак є підставою для визнання цих документів дійсними для формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 17.10.2013 вих. № 40705 посилається на те, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість та згідно з наданими на перевірку документами встановлено, що до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 були віднесені витрати з придбання запчастин у ФОП ОСОБА_5 та у ПП «Валга». Вказує, що в ході проведеної перевірки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, в зв'язку із відсутністю, не наданням на перевірку актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо. Тобто, при перевірці суб'єктом господарювання не доведена реальність операцій, що не підтверджується часом її здійснення, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна. Свої доводи контролюючий орган ґрунтує, зокрема, з посиланням на лист Мелітопольської ОДПІ у Запорізькій області № 10238/7/17-211 від 03.06.2013, згідно якого відносно ОСОБА_5 порушена кримінальна справа № 991110 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 та ч. 2 ст. 205 КК України та акті ДПІ у м. Полтава від 08.04.2013 № 417/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга». На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

У судовому засіданні 20.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 ст. 75, ст.. 77 ПК України, відповідно до направлення від 17.05.2013 № 160062, наказу Приморської МДПІ № 121 від 07.05.2013 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, про що складено акт від 04.06.2013 № 181/1602/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 69 200,00 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся у сумі 11 109,96 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 ПК України - не ведення книги обліку доходів та витрат;

- п. 49.1, п. 49.2, п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, ст. 177.5 ст. 177 ПК України - не подання декларації про доходи, одержані у 2010 році;

- п. 199.2 ПК України - не подання відомостей за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2012 року.

27.06.2013 Приморською ОДПІ на підставі акту перевірки від 04.06.2013 № 181/1602/НОМЕР_2 винесені податкові повідомлення-рішення № 0000201700 про збільшення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 117,50 грн., в т.ч. 67 294,00 грн. за основним платежем та 16 823,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000211700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 792,26 грн., в т.ч. 617,01 грн. за основним платежем та 1 175,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_3 звернулась із скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. На підставі рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 06.09.2013 № 3535/7/0801-10-04-20 Приморською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000311700 від 16.09.2013, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0000211700 від 27.06.2013 вважається відкликаним.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2013 № 0000201700 та від 16.09.2013 № 0000311700, ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрована 14.08.1998 у Приморській районній державній адміністрації Запорізької області за № 542-П12 та перебуває на податковому обліку в Приморській МДПІ з 14.08.1998 за № 111111.

Судом з'ясовано, що з 01.10.2010 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету КМУ від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та розділу ІV Податкового кодексу України.

У спірний період часу підприємець займався такими видами діяльності: роздрібна торгівля продуктами харчування та реалізація запасних частин в асортименті.

Протягом 01.06.2012 по 31.10.2012 ФОП ОСОБА_3 придбавала у ПП «Валга» запасні частини на загальну суму 355 854,29 грн.

Операції оформлені видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки (аркуш 17-18 акту, копії долучені до справи).

Також, за видатковою накладною № 38 від 01.02.2012 та згідно податкової накладної № 38 від 01.02.2012 ФОП ОСОБА_3 придбала у ФОП ОСОБА_5 запасні частини на загальну суму 47 911,97 грн. (копії у справі).

На всіх первинних документах міститься особистий підпис позивача про отримання товару, який посвідчується його печаткою.

Перевезення товару у взаємовідносинах з контрагентом ПП «Валга» здійснювалось на підставі укладеного між позивачем та ПП «Валга» (перевізник) договору перевезення вантажу б/н від 01.06.2012, а в іншому випадку - згідно договору перевезення вантажу, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_3 від 01.09.2011, який має в своєму розпорядженні автомобіль Mitsubishi Grandis НОМЕР_1 (копії договорів у справі).

Придбаний товар був оприбуткований ФОП ОСОБА_3, що відображено в Книзі обліку доходів та витрат, а податковий кредит відображений у Деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період. Згідно долучених до справи копій банківських виписок товар був оплачений.

Відповідно до письмових пояснень підприємця, зберігався товар за двома адресами: за фактичним місцем проживання позивача у нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та в орендованому згідно договору б/н від 21.06.2004 (в редакції додаткових угод) приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (копія у справі).

Придбаний товар в подальшому був реалізований контрагентам позивача, що підтверджується долученими до справи копіями видаткових та податкових накладних.

Щодо документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ФОП ОСОБА_3 ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані і відображені в книзі обліку доходів та витрат. В подальшому запасні частини реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємця та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В свою чергу, дослідивши та оцінивши доводи в обґрунтування правової позиції контролюючого органу суд їх до уваги не приймає з огляду на наступне.

В акті перевірки від 04.06.2013 № 181/1602/НОМЕР_2 контролюючий орган обґрунтовуючи свою позицію, щодо відсутності реального характеру угоди, укладеної позивачем з ФОП ОСОБА_5 посилається на лист Мелітопольської ОДПІ Запорізької області ДПС від 03.06.2013 № 10238/7/17-211 в якому повідомлялось про порушення проти ФОП ОСОБА_5 кримінальної справи № 991110 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. За податковою адресою ФОП ОСОБА_5 не знаходиться, наразі відділом податкової міліції Мелітопольскої ОДПІ здійснюються заходи, направлені на розшук ФОП ОСОБА_5

Однак, суд з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, постанова про порушення кримінальної справи не може вважатися належним доказом вини вищевказаної особи у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, доки їх не буде доведено в обвинувальному вироку суду.

Як з'ясовано судом із усних пояснень представника відповідача, по кримінальній справі № 991110 вирок суду відсутній.

Отже, посилання податкового органу на постанову про порушення кримінальної справи у відношенні певних осіб є безпідставними, оскільки викладені в них обставини ще підлягають доказуванню.

Відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Валга» контролюючий орган обґрунтовує, зокрема, з посиланням на акт ДПІ у м. Полтава від 08.04.2013 № 417/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга». Зазначає, що фактичне місцезнаходження ПП «Валга» з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити не має можливості, особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Валга» відсутні. Також вказує, що згідно податкової звітності встановлено відсутність у підприємства виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

В акті зроблені висновки про те, що проведеною звіркою ПП «Валга» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року; проведеною звіркою ПП «Валга» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року-лютий 2013 року.

З цього приводу слід зазначити, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 816/2225/13-а за позовом ПП «Валга» до ДПІ у м. Полтаві ДПС про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, зокрема визнано неправомірними дії відповідача щодо формування в акті № 417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга» (податковий номер 30285569) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період за лютий 2010 року-лютий 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ПП «Валга» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ПП «Валга» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року-лютий 2013 року». В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 816/2225/13-а скасована частково, а позовні вимоги ПП «Валга» задоволені в більшому розмірі. В іншій частині постанову залишено без змін.

Таким чином, наразі існує рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві ДПС щодо формування в акті № 417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга» (податковий номер 30285569) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період за лютий 2010 року-лютий 2013 року» вищевикладених висновків.

Тому, наведений податковим органом в обґрунтування своїх доводів акт перевірки № 417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 не є належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Загалом, реальність вчинення господарських операцій пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу, Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів про оплату товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ФОП ОСОБА_3 цілком правомірно включила суми податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться поза межами вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту та визначені об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З огляду на це, донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 117,50 грн., в т.ч. 67 294 грн. за основним платежем і 16 823,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 617,01 грн. за основним платежем та 154,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суперечить вимогам чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у вказаних сумах.

Крім того, як свідчить розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0000311700, до його складу входять також 2 суми (1 грн. та 510 грн.) донарахованих штрафних санкцій за інші правопорушення.

Так, перевіркою своєчасності подання у перевіряємому періоді податкових декларацій про майновий стан і доходи встановлено, що на порушення п. 49.1, п. 49.2, п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, ст. 177.5 ст. 177 ПК України позивачем не подано декларацію про доходи, одержані у 2010 році.

Також встановлено, що в період з 01.07.2012 по 31.12.2012 підприємець використовував найману працю гр. ОСОБА_7 та виплачував йому дохід.

Однак, перевіркою встановлено, що в порушення ст. 119.2 ст. 119 ПК України позивач не подав до податкового органу відомості за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2012 року.

Вказані порушення позивач в адміністративному позові не оскаржує, тобто визнає.

З огляду на це, застосовані податковим органом штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2013 № 0000311700 в сумі 511 грн. суд не розглядає.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 04.06.2013 № 181/1602/НОМЕР_2, про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 27.06.2013 № 0000201700 - в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0000311700 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 617,01 грн. основного платежу та 154,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій слід визнати протиправними та скасувати.

Оскільки позивач не оскаржував донарахування податковим органом штрафних санкцій в сумі 511,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2013 № 0000311700, то останнє в цій частині залишається судом без змін, а позивачу в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 27.06.2013 № 0000201700 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 117,50 грн., в т.ч. 67 294 грн. за основним платежем та 16 823,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - повністю, а податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0000311700 в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 771,26 грн., в т.ч. 617,01 грн. за основним платежем та 154,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 848,88 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко