Постанова № 35910428, 03.12.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2512/13-а

2-а/504/135/13

П О С Т А Н О В А

03.12.2013смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі Мельниковій В.М.,

за участі позивача ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівському, адміністративну справу за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 345-IV від 03 лютого 2006 року «Про виділення та закріплення земельних ділянок громадянам для індивідуального будівництва житла», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із адміністративним позовом до відповідача, яким, з урахуванням доповнення, просив суд визнати недійсним та скасувати рішення № 345-ІV від 03 лютого 2006 року ХХVІІІ сесії Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ІV скликання «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2, загальною площею 0,100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Олександрівка, вул. Виноградна, 56, на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; визнати право власності на вказану земельну ділянку, і зобовязати зареєструвати право власності в установленому порядку.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 25 червня 1997 року № 43 «Про виділення та закріплення земельних ділянок громадянам для індивідуального будівницвта житла» йому було виділено для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель присадибну ділянку, розміром 0,10 га, в с. Олександрівка Комінтернівського району Одеської області по вул. Виноградній, 56.

Цим же рішення йому було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель на виділеній земельній ділянці.

19.07.1997 року складено акт про відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Згідно довідки відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області від 18.11.2011 року станом на 18.11.2011 року користувачем земельної ділянки розміром 0,10 га, в с. Олександрівка Комінтернівського району Одеської області по вул. Виноградній, 56 - є ОСОБА_1

Разом із тим, як вказує заявник, він не може приватизувати дану земельну ділянку, оскільки, як йому раніше відповідали в Олександрівській сільській раді, відсутній затверджений Генеральний план, та, як виявилось, рішенням № 345-ІV від 03 лютого 2006 року ХХVІІІ сесії Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ІV скликання «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 0,100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Олександрівка, вул. Виноградна, 56, на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, тобто на ту саму земельну ділянку, що була відведено під забудову позивачу.

Також, позивач стверджує, що має повне право ставити питання про надання йому у власність за рішенням суду раніше виділеної йому земельної ділянки, та просити суд зобовязати відповідні органи зареєструвати це право.

В судовому засіданні позивач свій адміністративний позов підтрима повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, був сповіщений про дату, час та місце його проведення належним чином, про що свідчить відповідна розписка про отримання судового виклику, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилал, в звязку із чим, в силу ч. 4 ст. 128 КАС України, суд, з урахування думок учасників процесу, які зявились в судове засідання, вважав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача - субєкта владних повноважень за наявними у справі матеріалами.

Суд враховує, що відповідачу надавалась можливість заперечувати проти позову, проте суд вважає, що відповідач з власної ініціативи не скористався наданим йому законом процесуальним правом.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення даного адміністративного позову пояснивши суду, що вважає законним виділення їй спірної земельної ділянки у власність, оскільки, за її твердженням, позивач не обробляв земельну ділянку, і тому орган місцевого самоврядування прийняв законне, на її думку, рішення про передачу земельної ділянки іншій особі.

Заслухавши думки позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив наступні правовідносини:

Рішенням виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 25 червня 1997 року № 43 «Про виділення та закріплення земельних ділянок громадянам для індивідуального будівницвта житла» ОСОБА_1 було виділено для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель присадибну ділянку, розміром 0,10 га, в с. Олександрівка Комінтернівського району Одеської області по вул. Виноградній, 56.

Цим же рішення ОСОБА_1 було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель на виділеній земельній ділянці.

19.07.1997 року землевпорядником Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області складено акт про відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Згідно довідки відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області від 18.11.2011 року станом на 18.11.2011 року користувачем земельної ділянки розміром 0,10 га, в с. Олександрівка Комінтернівського району Одеської області по вул. Виноградній, 56 - є ОСОБА_1

Рішенням № 345-ІV від 03 лютого 2006 року ХХVІІІ сесії Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ІV скликання «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 0,100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Олександрівка, вул. Виноградна, 56, на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Зі змісту наявного у справі листа від 15.08.2013 року № ср02-17/556 Голови Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області судом встановлено, що ОСОБА_1 на його звернення від 12.08.2013 року повідомлено про втрату ним права на спірну земельну ділянку, оскільки земельна ділянка ним не оброблялась з 1997 року по 2006 рік.

Встановивши дійсні правовідносини, суд звертається до положень законодавства, яким вони врегульовані:

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто виключно в судовому порядку.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Закону України від 21.05.1997р. №280/97 «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальної громади, відповідно на території сіл, селищ, міст.

Згідно п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010, положення ч.1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції, слід розуміти так, що вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як субєкти владних повноважень. Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як субєкти владних повноважень.

Предметом спору у справі є законність прийнятого органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, що була раніше виділена бід забудову та відведена в натурі (на місцевості) іншій особі, без попереднього припинення прав цієї особи на спірну земельну ділянку.

Даний спір повязаний з процесом відновлення порушеного інтересу щодо забезпечення додержання вимог законодавства при видачі дозволу на виготовлення проекту відведення на землю.

Судом враховується, що в даному випадку суду необхідно перевірити наявність чи відсутність повноважень органу місцевого самоврядування при прийнятті спірного рішення, чи прийняте оспорюване рішення в межах наданих повноважень та відповідно до діючих законодавчих норм.

Враховуючи субєктний склад та встановлений судом характер правовідносин, що виникли між сторонами, виходячи з приписів норм чинного законодавства та зазначеного рішення Конституційного Суду України, спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, в частині визначення повноважень відповідача, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ст.32 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, закріплена загальна компетенція виконавчого комітету Ради народних депутатів: розробляє і подає на затвердження Ради схему організації самоврядування на відповідній території, структуру, загальну чисельність апарату управління та витрат на його утримання; утворює, реорганізує і ліквідує відділи, управління та інші органи виконавчого комітету в межах затвердженої Радою структури, затверджує положення про них, призначає та звільняє їх керівників; утворює і затверджує комісії при виконавчому комітеті Ради, змінює їх склад, керує їх роботою; скасовує акти відділів, управлінь, інших підпорядкованих йому органів, а також підприємств (об'єднань), організацій і установ, які належать до комунальної власності; утворює виборчі дільниці та виборчі комісії, сприяє комісіям у здійсненні ними своїх повноважень відповідно до законодавства; організує виконання рішень Ради, а також затверджених нею планів та програм економічного і соціального розвитку, бюджету. Виконавчий комітет є незалежним у виборі форм і методів при здійсненні своєї виконавчо-розпорядчої діяльності. Виконавчий комітет здійснює також окремі повноваження, делеговані йому державою.

Згідно ч.1 ст.42 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, виконавчому комітету державою делеговані зокрема такі повноваження: здійснення контролю за використанням і охороною землі, її надр, водойм, лісів, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів на відповідній території в межах і в порядку, встановлених законодавством України; реєстрація права власності на землю і право землекористування та договорів на оренду землі.

Відповідно п.12, п.17 ст.19 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються зокрема питання про скасування розпоряджень голови Ради, рішень та розпоряджень виконавчого комітету, за винятком рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій; регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

Таким чином, скасування рішень та розпоряджень виконавчого комітету віднесено до виключної компетенції Ради народних депутатів.

Пунктами 6, 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом припинення або зміни правовідносин.

Судом встановлено, що судове рішення щодо припинення права ОСОБА_1 на володіння та користування земельною ділянкою, яка йому була надана згідно рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 25 червня 1997 року № 43 «Про виділення та закріплення земельних ділянок громадянам для індивідуального будівницвта житла» не приймалось.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем із порушенням вимог діючого законодавства, в звязку із чим, в силу положення п. «г» ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України, має бути визнано недійсним.

Таким чином, суд знаходить позовні вимоги в цій частині позову обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу положення ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже до повноважень суду не входить передача громадянами та юридичним особам права власності на земельні ділянки з земель державної або комунальної власності.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги в частині зобовязання зареєструвати право власності на земельну ділянку виникають з можливості (відсутності такої можливості) задоволення позову в частині передачі за рішенням суду права власності на земельну ділянку, то, такі вимоги також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання судового збору суд враховує, що позивач є інвалідом ІІ групи, і в силу Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

В силу положень ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам позивача, а решту, в силу встановлених обставин справи, слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 55, 144 Конституції України, п. 6, 7 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, п.12, п.17 ст.19, 32, ч.1 ст.42 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010, ст.ст. 56, 58, 86, 94, 98, 159,162,163,254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення № 345-ІV від 03 лютого 2006 року ХХVІІІ сесії Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ІV скликання «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2, загальною площею 0,100 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Олександрівка, вул. Виноградна, 56, на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на користь держави судовий збір в сумі 17 грн. 20 коп.

Решту судового збору віднести на рахунок державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з часу отримання копії постанови через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В. К. Барвенко