Ухвала суду № 35909474, 02.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4737/13 02.12.2013 02.12.2013 02.12.2013

Провадження №22-ц/784/3729/13 Суддя по 1 інстанції - Безпрозванний В.В.

Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

У х в а л а

Іменем України

2 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Серебрякової Т.В., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю заявника ОСОБА_2 та представника Ленінського ВДВС - Нечипуришиної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Ленінського відділу Державної виконавчої служби

Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 року, постановлену за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,

в с т а н о в и л а :

13 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС).

Заявниця зазначала, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2/1414/331/2012, виданий 12 грудня 2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з неї як фізичної особи - підприємця на користь ОСОБА_4 6 230 грн. на відшкодування майнової та моральної шкоди.

18 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 28 січня 2013 року накладено арешт на кошти, які містяться на всіх її рахунках у банках, у тому числі і на рахунок за яким вона отримує одноразову державну допомогу у зв'язку з народженням дитини.

ОСОБА_2 вказувала, що відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» на ці кошти заборонено звертати стягнення, проте її звернення до державного виконавця про зняття арешту з такого рахунку залишено без задоволення.

Посилаючись на викладені обставини, заявниця просила визнати дії державного виконавця щодо арешту рахунку, за яким вона отримує одноразову допомогу на дитину, неправомірними та зобов'язати зняти арешт з рахунку.

Заперечуючи проти скарги, представник Ленінського ВДВС вказував, що державному виконавцю не було відомо рахунок , за яким боржниця отримує допомогу на дитину. Крім того, їй роз'яснено право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 року скарга задоволена. Визнано неправомірними дії державного виконавця Ленінського ВДВС щодо накладення арешту на рахунок боржника ОСОБА_2 за яким вона отримує одноразову державну допомогу у зв'язку з народженням дитини, а також зобов'язано Ленінський ВДВС зняти арешт з такого рахунку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Ленінського ВДВС, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи та виконавче провадження ВП № 35696246, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 ст. 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, суд визнає їх неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

Як вбачається із матеріалів справи та дослідженого судом апеляційної інстанції виконавчого провадження ВП № 35696246, на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС з 14 грудня 2012 року знаходиться виконавчий лист № 2/1414/331/2012, виданий 12 грудня 2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 6230 грн. на відшкодування майнової та моральної шкоди.

18 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження, про що сторони виконавчого провадження належно повідомлені.

У встановлений для добровільного виконання строк рішення суду не виконано, на утриманні боржниці знаходиться троє малолітніх дітей.

Постановою державного виконавця від 28 січня 2013 року накладено арешт на кошти, які містяться на всіх рахунках боржника у Миколаївському РУ «Приватбанк» у м. Миколаєві та філії «Брокбізнесбанку» у м. Миколаєві. В зв'язку з чим був арештований і рахунок ОСОБА_2 за яким вона отримує одноразову державну допомогу у зв'язку з народженням дитини у «Брокбізнесбанку» за № 29245110012301, оскільки постанова державного виконавця не містила вказівок щодо виключень, які передбачені ст. 73 Закону України «Пров виконавче провадження».

20 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до державного виконавця про зняття арешту з такого рахунку. 13 березня 2013 року їй направлена відповідь про те, що вона має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

В цей же день ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною скаргою.

При виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і у вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках і цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Разом з тим, статтею 73 Закону передбачено перелік грошових виплат, на які не може бути звернено стягнення. Зокрема, стягнення не може бути звернено на виплати по одноразовій допомозі у зв'язку з народженням дитини та допомогу по догляду за дитиною.

Між тим, на зазначені вимоги закону державний виконавець не звернув уваги, тому безпідставно звернув стягнення й на виплати по одноразовій допомозі, які отримує боржниця від держави в зв'язку з народженням дитини.

Задовольняючи скаргу, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі дії державного виконавця є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами закону та порушують права та законні інтереси заявника.

Посилання Ленінського ВДВС в апеляційній скарзі про те, що державному виконавцю не був невідомий рахунок за яким боржниця отримує одноразову державну допомогу у зв'язку з народженням дитини, є безпідставними. Зазначене, відповідно до ст. 11 Закону, не звільняє державного виконавця від обов'язку дотримуватися вимог цього Закону при вчиненні виконавчих дій.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту порушеного права боржника є його звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки є наслідком помилкового тлумачення чинного законодавства.

Так, за змістом ст. 60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суд з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника може бути знято начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 387, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: