Рішення № 3590730, 10.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/290-32/16

10.04.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»

про

стягнення 12 484 824,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

від Позивача

Сторожук О.В.-предст.,

від Відповідача

Синьоока Г.І.-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2007 року Акціонерний банк «Аллонж»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача 12 484 824,00 грн. заборгованості за кредит, 1 451 787,18 грн. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2007 у справі № 18/290 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь АБ «Аллонж»12 484 824,00 грн. заборгованості за кредит, 1 451 787, 18 грн. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2008 рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

30.01.2009 товариство з обмеженою відповідальністю «Вотум»звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про заміну акціонерного банку «Алонж»правонаступником, оскільки 10.09.2008 закінчився відведений законодавством строк для ліквідації АБ «Алонж», а ТОВ «Вотум»було обране Національним банком України юридичною особою, якій за договором передаватимуться в управління активи АБ «Алонж».

30.01.2009, керуючись ст. 25 ГПК України, суд замінив позивача акціонерний банк «Алонж»правонаступником –товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум»(далі-Позивач), про що виніс відповідну ухвалу.

12.02.2009 Позивач подав до суду заяву про зміну підстави позову. Згідно з поданою заявою Позивач обґрунтовую свої позовні вимоги наступним чином.

05.04.2005 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б за заявою корпорації «Укргазконтракт»до ТОВ «Енергоальянс»про визнання банкрутом була затверджена мирова угода, відповідно до п. 7 якої Боржник (ТОВ «Енергоальянс») зобов’язується до 15.12.2007 провести розрахунок з кредитором АБ «Алонж»шляхом перерахування на рахунок кредитора суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн. Проте, у зв’язку з тим, що мирова угода у справі № 23/753-б, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2005, не містить всіх вимог, які згідно з ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»ставляться до виконавчого документу, а тому, відповідно, не може бути виконана, п. 3.9.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»передбачає можливість звернутися з позовом про спонукання виконання мирової угоди. Керуючись наведеним положенням, Позивач вирішив обґрунтувати свої позовні вимоги у даній справі тим, що Відповідач не виконав умови мирової угоди у справі № 23/753-б, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2005.

13.03.2009 Відповідач надав суду відзив на заяву Позивача про зміну підстави позову, в якій просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є чинне рішення господарського суду між цими ж сторонами у справі про той же предмет і з тих же підстав, а саме: ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 23/752-б.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2002 між АБ «Аллонж»та Відповідачем був укладений кредитний договір №480, за умовами якого АБ «Аллонж»зобов’язався надати відповідачеві кредит у розмірі 1 000 000,00 грн., а Відповідач –повернути отриманий кредит у строк до 25.06.2003 з виплатою 29% річних за користування кредитом.

Угодою від 01.0.2002 сторони змінили порядок виконання кредитного договору, визначивши, що кредит Відповідачу буде надаватись відповідно до відкритої кредитної лінії в розмірі ліміту кредитування 1 000 000, 00 грн. при незмінності решти суттєвих умов кредитного договору.

Додатковою угодою від 29.09.2003 сторони збільшили суму ліміту по кредитному договору до 12 500 000,00 грн.

Додатковою угодою від 19.11.2003 АБ «Аллонж»та Відповідач пролонгували дію кредитного договору до 30.09.2004.

Матеріали справи містять підтвердження того, що АБ «Аллонж»надав Відповідачеві кредит у розмірі 12 484 824,00 грн., а саме меморіальні ордери: № 2706-41 від 27.06.2002 на суму 1 000 000,00 грн.; № 3007-19 від 30.07.2002 на суму 600 000,00 грн.; № 3107-30 від 31.07.2002 на суму 742 558,00 грн.; № 3804 від 01.08.2002 на суму 25 019,00 грн.; №2908-04 від 29.08.2002 на суму 1 400 000,00 грн.; № 3008-36 від 30.08.2002 на суму 818 101,00 грн.; № 3009 від 30.09.3002 на суму 302 955,00 грн.; № 3110-17 від 31.10.2002 на суму 319 961, 00 грн.; № 1811-10 від 18.11.2002 на суму 150 000, 00 грн.; № 1911-12 від 19.11.2002 на суму 449 276, 00 грн.; № 0212-60 від 20.12.2002 на суму 6 000,00 грн.; № 0212-07 від 02.12.2002 на суму 240 000,00 грн.; № 2812-26 від 28.12.2002 на суму 3 900 000,00 грн.; № 3103-33 від 31.03.2003 на суму 206 779,00 грн.; № 3804 від 03.03.203 на суму 206 000,00 грн.; № 3103-18 від 31.03.2003 на суму 231 442,00 грн.; № 2504-501 від 25.04.2003 на суму 230 029,00 грн.; № 2905-27 від 29.05.2003 на суму 242 278,00 грн.; № 2606-15 від 26.06.2003 на суму 240 000,00 грн.; № 3007-27 від 30.07.2003 н суму 252 773,00 грн.; № 2808-15 від 28.08.2003 на суму 258 731,00 грн.; № 2803 від 17.09.2003 на суму 6 500,0 грн.; № 2909-12 від 29.09.2003 на суму 225 630,00 грн.; № 3010-22 від 30.10.2003 на суму 280 626,00 грн.

Загальна сума заборгованості щодо відсотків за користування кредитом на момент подання позовної заяви до суду складала 1 451 787, 00 грн., що підтверджується наявними у справі матеріалами; в подальшому заява про збільшення розміру позовних вимог до суду не подавалась.

05.11.2003 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б було порушено провадження у справі про банкрутство Відповідача.

05.04.2005 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б затверджено мирову угоду, укладену 10.02.2005 між Відповідачем та його Кредиторами; провадження у справі № 23/753-б та дію мораторію припинено.

Відповідно до п. 7 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, Відповідач (Боржник у справі № 23/753-б) зобов’язується провести розрахунок з кредитором –АБ «Алонж»- шляхом перерахування на рахунок останнього в строк до 15.12.2007 суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн.

Таким чином, на момент звернення АБ «Аллонж»до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача 12 484 824,00 грн. заборгованості за кредит, 1 451 787, 18 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, питання щодо даної заборгованості вже було врегульоване ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 23/753-б, якою затверджено мирову угоду, укладену 10.02.2005 між Відповідачем та його Кредиторами, до числа яких входив і АБ «Аллонж».

АБ «Аллонж»звертався до суду з позовом до Відповідача про визнання недійсним п. 7 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2007 у справі № 18/107 позов задоволено та визнано недійсним п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б. Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 зазначене рішення суду першої інстанції скасоване.

Отже, на момент розгляду справи п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, є чинним.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з заяви про зміну підстави позову, обставинами, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, є невиконання Відповідачем п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, відповідно до якого Відповідач (Боржник у справі № 23/753-б) зобов’язується провести розрахунок з кредитором –АБ «Алонж»(Позивач) - шляхом перерахування на рахунок останнього в строк до 15.12.2007 суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн. До того ж, Позивач, крім підстави позову, змінив також розмір позовних вимог, зменшивши їх до суми основного боргу у розмірі 12 484 824,00 грн.

Стаття 22 ГПК України не передбачає обмежень щодо одночасної зміни підстави позову та зменшення розміру позовних вимог.

За твердженням Позивача, Відповідач так і не виконав свого обов’язку, передбаченого п. 7 мирової угоди, щодо розрахунку з Позивачем.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Так як Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували виконання ним п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, щодо перерахунку на рахунок Позивача суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн., суд приходить до висновку, що зазначений обов’язок на момент розгляду даної справи не був виконаний Відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Виходячи з того, що згідно з п. 7 мирової угоди Відповідач зобов’язаний був перерахувати на рахунок Позивача грошові кошти, такий спосіб захисту Позивачем свого порушеного права, як стягнення з Відповідача боргу у розмірі 12 484 824,00 грн. відповідає як природі порушеного права, так і вимогам ст. 16 ЦК України.

До того ж, ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, якою затверджена мирова угода, не містить всіх обов’язкових даних виконавчого документу, передбачених ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону не може бути виконана в порядку виконавчого провадження.

Таким чином, звернення Позивача до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 12 484 824,00 грн., які останній зобов’язаний сплатити відповідно до п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б, відповідає вимогам діючого законодавства. Відповідач не надав доказів ні сплати 12 484 824,00 грн. на користь Позивача чи АБ «Аллонж», ні наявності виконавчого провадження зі стягнення цих коштів відповідно до п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-б.

Не підлягає задоволенню прохання Відповідача припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з наявністю рішення господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 23/753-б.

Так відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, спір, що був предметом розгляду у справі № 23/753-б, не є тотожним зі спором, що розглядається у даній справі, оскільки вони мають різний предмет та підстави. Так у справі № 23/753-б розглядалися вимоги кредиторів Відповідача, у тому числі і Позивача, про визнання Відповідача банкрутом. Підставою спору була підтверджена заборгованість Відповідача перед кредиторами. У даній же справі предметом є стягнення з Відповідача заборгованості на користь Позивача, а підставою –невиконання Відповідачем умови мирової угоди щодо сплати заборгованості.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, Україна, м. Київ, вул. Туполєва, 17; код ЄДРПОУ 30180506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вотум (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 2-А, приміщення 212; код ЄДРПОУ 31360594) 12 484 824,00 (дванадцять мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, Україна, м. Київ, вул. Туполєва, 17; код ЄДРПОУ 30180506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вотум (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 2-А, приміщення 212; код ЄДРПОУ 31360594) 25 500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.04.2009