Вирок № 35906985, 09.12.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

кримінальне провадження

№1-кп/489/492/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. м. Миколаїв

Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Коновця М.С.

при секретарі - Михайловій А.О.

за участю:

прокурорів: Кременцова А.В., Кірієнко В.П.;

обвинуваченої: ОСОБА_1;

захисник обвинуваченої: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка с. Небелівка Новоархангельського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше не судима, мешкає за адресою: м. Миколаїв, вул. Скульптора Ізмалкова, 110, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 4 КК України,

ВСТАНОВИВ

Згідно Наказу голови Державної податкової служби України № 1770-О від 28.09.2012 року ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника начальника державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Відповідно до положення про ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, затвердженого наказом № 192 від 02.12.2011 року, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва є територіальним органом державної податкової служби та забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Основними завданнями ДПІ у Ленінському районі є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Наказом начальника державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 06.12.2012 року за № 1381 встановлено розподіл обов'язків по керівництву роботою структурних підрозділів ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, відповідно до якого заступник начальника ДПІ ОСОБА_1 керувала роботою управління оподаткування фізичних осіб, відділом погашення податкового боргу, сектором взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, сектором забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян.

З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1, як заступник начальника ДПІ у Ленінському районі була службовою особою, оскільки виконувала на території Ленінського району м. Миколаєва покладені на органи доходів і зборів організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Також у розумінні приписів примітки 2 ст. 368 КК України ОСОБА_1 була службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Як було встановлено в ході судового розгляду Наказом начальника ДПІ у Ленінському районі від 23.05.2013 року за № 563 було призначено фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, визначено перевіряючих осіб.

24.05.2013 року на підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку № 402/17-200 від 23.05.2013 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули на місце розташування торговельних об'єктів ФОП ОСОБА_3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 107/В і провели фактичну перевірку з питання використання праці найманих осіб.

В результаті проведеної перевірки було виявлено факт використання на торгівельному об'єкті праці осіб, трудові відносини яких з ФОП ОСОБА_3 документально оформлені не були. Під час проведення перевірки ОСОБА_3 на торгівельному об'єкті не було, а тому перевіряючі через працівників запросили ОСОБА_3 до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва для дачі пояснень з приводу виявлених перевіркою порушень законодавства.

27.05.2013 р. ОСОБА_3 у першій половині дня прибула до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1.

Прибувши до ДПІ у Ленінському районі ОСОБА_3 запросили до кабінету заступника начальника ДПІ ОСОБА_1 для надання пояснень з приводу проведеної у неї на торгівельних об'єктах перевірки. У кабінеті ОСОБА_1 службові особи ДПІ доповіли останній про результати перевірки та виявлені порушення. Після доповіді перевіряючих у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди.

Так, ОСОБА_1, реалізуючи виниклий злочинний умисел, висловила ОСОБА_3 вимогу передачі їй неправомірної вигоди у вигляді грошей в сумі 2000 грн. за заниження кількості виявлених при перевірці неоформлених працівників та не нарахування фінансових санкції на суму близько 30 000 грн.

Не бажаючи настання негативних наслідків у вигляді значних фінансових санкцій, ОСОБА_3 погодилась надати грошові кошти в сумі 2000,00 грн., однак попросила деякий час, щоб зібрати кошти.

З урахуванням досягнутої домовленості, 29.05.2013 р. службовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було складено Акт про результати фактичної перевірки з питання отриманої інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, в якому відображено фактично допущене ОСОБА_3 порушення Податкового Кодексу України, у вигляді праці 2 неоформлених осіб, відповідно до якого встановлено заниження ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 255,00 грн. Акт вручено ФОП ОСОБА_3

На підставі зазначеного акту 03.06.2013 року ОСОБА_1 підписала податкове повідомлення - рішення №0003261702, яким було встановлено заниження ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 255 грн., що потягло сплату ОСОБА_3 до бюджету суми 255,00 грн. та 63,75 грн. штрафних санкцій.

19.07.2013 р. близько 14.00 ОСОБА_3 прибула до будівлі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про те, що прийшла. Остання запросила ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до свого службового кабінету. Знаходячись у службовому кабінеті заступника начальника ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ОСОБА_1, ОСОБА_3 передала їй, а ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 2000 грн.

Допитана в ході судового засідання обвинувачена свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 4 КК України визнала повністю, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, окрім обставини, що у разі відмови надати грошові кошти - надасть розпорядження своїм підлеглим завищити в акті перевірки кількість виявлених при перевірці неоформлених працівників та нарахувати завищені фінансові санкції на суму близько 30 000 грн.

З цього приводу обвинувачена пояснила, що не висловлювала прямої погрози у разі не надання хабара, надати таку вказівку підлеглим.

У вчиненому щиро кається.

Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо даних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченої, допитом свідка ОСОБА_3 та дослідженням письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, окрім визнання вини самою обвинуваченою, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Допитана в ході судового розгляду кримінального провадження свідок ОСОБА_3 пояснила, що коли дізналась про проведену перевірку з'явилась до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, з відповідними документами на підставі яких здійснювала підприємницьку діяльність, де була запрошена до кабінету заступника начальника ДПІ ОСОБА_1 для надання пояснень з приводу проведеної у неї перевірки. У кабінеті ОСОБА_1 перевіряючи доповіли останній про результати перевірки, а саме про те, що виявили чотирьох осіб, праця яких не була оформлена належним чином. Після доповіді перевіряючи вийшли з кабінету. Потім ОСОБА_1 вказала їй, що за таке порушення передбачена відповідальність у вигляді донарахування штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн. та додаткові відрахування до Пенсійного фонду України, що разом складе близько 30 000 грн. Але у разі надання грошей в сумі 2000 грн. ОСОБА_1 штрафні санкції занизить до суми близько 1000 грн. На її дозвільні документи ніхто не дивився та ніхто не вимагав.

ОСОБА_3 пояснила, що не є економістом чи бухгалтером за фахом, розгубилась та погодилась на запропоновані ОСОБА_1 умови.

Відповідно до заяви від 26.06.2013 р. за вх. № 2/з/ф/ ОСОБА_3 звернулась до в.о. начальника УВБ ГУ Міндоходів у Миколаївській області із вимогою прийняти міри до ОСОБА_1Є, оскільки остання вимагає грошові кошти в сумі 2000 грн.

Наказом голови Державної податкової служби України від 27.11.2012 р. за № 2137-о ОСОБА_1 було присвоєне чергове спеціальне звання - радник податкової служби І рангу.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази суд визнає винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч.4 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.

При цьому суд вважає за необхідне виключити з кваліфікації кримінального правопорушення таку дію, як вимагання, оскільки вимагання хабара може бути поставлене за провину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам законним інтересам.

Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Вивченням особистості обвинуваченої встановлено, що вона повнолітня, раніше не судима, одружена, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем праці та місцем проживання характеризується позитивно.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до тяжких злочинів, сукупність усіх обставин, що характеризують даний злочин, який є умисним, особистість обвинуваченої, яка раніше не судима, повнолітній, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем попередньої роботи та місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що помякшує покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченої, визнання нею вини. Обставин, що обтяжують покарання - не встановлено.

Враховуючи вищезазначене та з метою виправлення обвинуваченої і запобігання вчиненню нею нових злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення обвинуваченої без відбування покарання та звільнити останню від відбування покарання з випробуванням.

Окрім того, ухвалою суду від 04.12.2013 р. було частково задоволено клопотання прокурора та обрано щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді застави.

Оскільки на час винесення судом вироку обставини, що стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді застави перестали існувати, суд вважає, що запобіжній захід, вжитий ухвалою від 04.12.2013 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 374, 375 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 368 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на три роки без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 3,4 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи і періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ст.ст. 54, 77 КК України позбавити ОСОБА_1 рангу радника податкової служби І рангу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (розрахунковий рахунок №31251272210005 в Управлінні державного казначейства в Миколаївській області МФО 826013, ідентифікаційний код юридичної особи 25574110) судові витрати в загальному розмірі 391,20 грн.

Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя