Рішення № 3590697, 14.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2009

Справа №2-22/10873-2008

За позовом – Костянтинівського державного хімічного заводу, Донецькаобласть, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1

до відповідача – Красноперекопського ВАТ «Бром», м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1

про стягнення 701426,10 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

від позивача – Жиліна О.В., дов. №1 від 08.01.2009 р.

від відповідача – Дерев’янко О.М., представник, дов від 31 березня 2009 року

Обставини справи:

Позивач - Костянтинівський державний хімічний завод звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Красноперекопського ВАТ «Бром», просить суд стягнути з відповідача 701426,10 грн., у тому числі: заборгованість в сумі 627367,20 грн. та пеню у розмірі 74049,10 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач,у порушення взятих на себе зобов’язань за договором поставки соляної кислоти № 025 від 20 листопада 2007 року, не здійснив оплату поставленої позивачем кислоти, у зв’язку з чим за відповідачем склалась заборгованість в сумі 627367,20 грн.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на необґрунтованість позовних вимог у зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язань для відповідача не настав, оскільки позивачем рахунки на оплату продукції відповідачу не надавались.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

встановив:

20 листопада 2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 025, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується виробити та відвантажити, а покупець оплатити та прийняти кислоту соляну технічну ТУ 6-01-1194-79, згідно специфікацій.

Пунктами 3.6. та 3.7. договору встановлено, що оплата вартості партії продукції покупець здійснює продавцю згідно виставленого продавцем рахунку; загальна сума договору на момент його укладення складає 210000,00 грн., у тому числі ПДВ – 35000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3. договору, за прострочення оплати продукції, покупець оплачує пеню у розмірі 2% несплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період, за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 8.2., даний договір вступає в силу з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Надалі, між сторонами були складені та підписані протокол розбіжностей до договору та протокол погодження розбіжностей, а.с. 12-13.

01 лютого 2008 року між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони визначили ціну однієї тонни кислоти – 300,00 грн.; та загальну суму договору з ПДВ 20% - 360000,00 грн., а.с. 14.

Так, позивачем, на виконання умов договору, відповідачу була поставлена продукцію вартістю 627367,20 грн., факт поставки якої підтверджується наданими суду платіжними вимогами – дорученнями, рахунками – фактурами та квитанціями про приймання вантажу, а.с. 15-58.

Однак, як зазначив позивач, відповідач не оплатив вартість поставленого товару, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість на суму 627367,20 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи, а.с. 59-61, наявний акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 18 серпня 2008 року, відповідно до якого обидві сторони за договором встановили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 627367,20 грн. Вказаний акт звірки скріплений підписами головних бухгалтерів та печатками підприємств.

01 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача з претензію вих. № 6 від 30 вересня 2008 року про погашення суми боргу у розмірі 627376,20 грн. та оплату нарахованої пені у розмірі 62119,89 грн. за 151 день прострочки оплати вартості поставленої кислоти.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 627376,20 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 74049,10 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на відсутність прострочення виконання зобов’язань господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно пунктів 4.1., 4.2. договору оплата за продукцію проводиться у вигляді 100 %-й передплати згідно виставленого рахунку, але у випадку відвантаження продукції на суму, що перевищує попередньо сплачену кількість, покупець проводить оплату різниці протягом 7 банківських днів з дати відвантаження продукції. Оскільки Красноперекопське ВАТ «Бром» не здійснювало передплати отриманої продукції, господарський суд виходить з того, що прострочення з боку відповідача наступає з 8-го дня з моменту відвантаження продукції.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Красноперекопського ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, рахунок № 26009313360065в ПІБ м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЄДРПОУ 05444552) на користь Костянтинівського державного хімічного заводу (м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1, рахунок № 26008074276000в Донецькій обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 05766362) 701426,10 грн., у тому числі: заборгованість в сумі 627367,20 грн. та пеню у розмірі 74049,10 грн.

3. Стягнути з Красноперекопського ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, рахунок № 26009313360065в ПІБ м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЄДРПОУ 05444552) на користь Костянтинівського державного хімічного заводу (м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1, рахунок № 26008074276000 в Донецькій обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 05766362) 7014,26 грн. державного мита.

4. Стягнути з Красноперекопського ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, рахунок № 26009313360065в ПІБ м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЄДРПОУ 05444552) на користь Костянтинівського державного хімічного заводу (м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1, рахунок № 26008074276000 в Донецькій обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076, ЄДРПОУ 05766362) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.