Рішення № 3590653, 02.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/9

02.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсель", м. Київ

до Акціонерного товариства "Вексель", м. Київ

Треті особи 1. Закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , м. Київ

2. Суб’єкт підприємницької діяльності Тарасов Денис Миколайович,

м. Знам’янка

про стягнення 449 000 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Ковальчук Ю.Б., Крижанівський С.В. - пред. по довір.

Від відповідача Роговенко Д.С. - пред. по довір., Малюга В.В. - пред. по довір.

Від третіх осіб не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 449 000 грн. страхового відшкодування, відповідно до Договору № 202-224/08 від 26.03.2008р. добровільного страхування наземного транспорту, посилаючись на порушення відповідачем, як страховиком, умов щодо виплати страхового відшкодування. Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у 2008 році ним було придбано автомобіль марки «Камаз»за рахунок отриманих у Закритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк кредитних коштів. Вказаний автомобіль 14.03.2008 р. було передано у найм фізичній особі –підприємцю Тарасову Денису Миколайовичу згідно договору оренди автомобіля.

У подальшому автомобіль було застраховано Позивачем у Відповідача, про що було укладено відповідний договір добровільного страхування автотранспорту. У зазначеному договорі добровільного страхування автотранспорту серед страхових випадків було зазначено: незаконне заволодіння транспортним засобом –навмисне, з будь-якою метою протиправне вилучення транспортного засобу у власника чи користувача усупереч їх волі.

У червні 2008 р. на водія Карягіна О. В., який керував автомобілем, було вчинено розбійний напад, внаслідок якого неустановлені особи протиправно заволоділи автомобілем та зникли у невідомому напрямку. За даним фактом було порушено кримінальну справу, у рамках якої проводяться слідчі дії.

У зв‘язку з цим, Позивач звернувся до Відповідача стосовно отримання страхового відшкодування, проте отримав відмову з посиланням на те, що особа, яка керувала транспортним засобом не мала на це відповідного права.

З огляду на те, що на думку Позивача така відмова Відповідача у здійсненні страхового відшкодування є незаконною, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 449 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.01.2009р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2009р., розгляд справи було відкладено на 25.02.2009р., у зв’язку з неявкою представників третьої особи 1., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача СПД Тарасова Д.М. Одночасно від сторін судом витребувано додаткові докази по справі.Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2009р., розгляд справи було відкладено на 19.03.2009р., у зв’язку з неявкою представників третіх осіб.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві Відповідач зазначив про те, що його відмова у здійсненні страхової виплати була цілком обґрунтованою та законною. Нормами чинного законодавства України передбачено, що страхування в Україні здійснюється на підставі укладених між страховиком (застрахованою особою) та страхувальником договорів страхування.

Нормами укладеного між Позивачем та Відповідачем договору страхування встановлювалося, що до страхових випадків не відносяться події, що відбулися внаслідок керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не мала право керувати транспортним засобом згідно умов договору, тобто, на законних підставах. Передання автомобіля у оренду (прокат, лізинг) Позивачем на користь третіх осіб згідно умов договору страхування підлягало могло бути здійснено за попереднім погодженням з Відповідачем.

Договір оренди, за яким автомобіль було передано у користування Тарасову Д.М., на думку Відповідача є таким, що підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до положень Цивільного кодексу України. Будь-які належні докази передачі транспортного засобу у користування водієві Карягіну О. В. у матеріалах справи відсутні. Шляховий лист на автомобіль на день, коли сталася подія, до суду не надавався.

Крім того, Відповідач оспорив представлений розрахунок та наголошував на тому, що Позивач неналежним чином розрахував ціну позову, оскільки відповідно до умов договору страхування виплаті підлягала страхова сума з урахуванням 15% франшизи, що, в цілому, складає 305320, 00 грн. На думку Відповідача будь-які правові підстави для стягнення з нього на користь Позивача страхового відшкодування у розмірі 449 000, 00 грн. відсутні. У зв‘язку з цим, Відповідач просив суд у задоволенню позову відмовити повністю.

Третя особа –Банк –надала до суду письмові пояснення у справі, у яких зазначила про те, що вважає позовні вимоги Позивача законними та обґрунтованими, у зв‘язку з чим просила суд позов задовольнити.

Третя особа –Тарасов Д. М. –надав до суду письмові пояснення у справі, у яких повідомив суд про фактичні обставини події , що стосувалися суті заявлених позовних вимог, а також просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008р. між Позивачем та фізичною особою –підприємцем Тарасовим Д.М. було укладено Договір оренди №1, відповідно до п.п. 1.1. якого фізичною особою –підприємцем Тарасовим Д. М. було прийнято у оренду на право тимчасового користування автомобіль. П. 9.1. строк дії договору оренди №1 встановлювався з моменту його підписання сторонами та до 14.03.2010р.

Пунктом 2.1. договору оренди №1 передбачалося, що вступ фізичної особи –підприємця Тарасова Д. М. у користування автомобілем настає з моменту вступу договору у дію та підписання акту приймання-передачі автомобіля.

14.03.2008р. Позивачем та фізичною особою –підприємцем Тарасовим Д. М. було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого Тарасовим Д. М. було прийнято у користування автомобіль.

26 березня 2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №202-224/08КВ добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого Відповідач (страховик) на підставі заяви Позивача (страхувальника) прийняв під свій страховий захист майнові інтереси Позивача, які пов‘язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом –КАМАЗ 53229R, 2007 р.в., реєстраційний номер ВА 0137 КМ, свідоцтво про реєстрацію №776016, кузов №ХТС53229R71142798.

27.06.2008р. на водія Карягіна О. В., який здійснював за дорученням фізичної особи – підприємця Тарасова Д. М. перевезення бетону територією Київської області, було вчинено розбійний напад. Внаслідок розбійного нападу невідомі особи протиправно заволоділи автомобілем та зникли у невідомому напрямку.

За фактом даного розбійного нападу Києво-Святошинським районним відділом ГУ МВС України в Київській області 03.07.2008р. було порушено кримінальну справу, у рамках якої провадяться слідчі дії.

У подальшому Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням про настання страхового випадку. 22.07.2008р. Відповідачем було надано відповідь у формі листа за №3442у, яким Відповідач повідомив Позивача про необхідність надання передбаченого Договором пакету документів та зазначив про те, що виплата страхового відшкодування є можливою лише після надання такого комплекту документів.

01.09.2008р. Позивачем було отримано від Відповідача відмову у виплаті страхового відшкодування, мотивовану тим, що особа, яка керувала автомобілем під час скоєння розбійного нападу, не мала права на законних підставах керувати ним, а тому вищевказаний випадок на думку Відповідача не належить за договірних умов до страхових випадків. Факт зазначеної відмови підтверджується поясненнями представника Позивача у судовому засіданні, а також підтверджуються та не заперечуються поясненнями представників Відповідача у судовому засіданні та відзивом Відповідача на позовну заяву .

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників сторін, що брали участь у судовому засіданні, письмові пояснення третіх осіб суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини щодо здійснення страхування, в тому числі щодо здійснення страхового відшкодування на сьогоднішній день в Україні регулюються главою 67 Цивільного кодексу України, а також нормами спеціального Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування є страховою виплатою, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

П. 4.6. Договору до страхових випадків відноситься незаконне заволодіння транспортним засобом –навмисне, з будь-якою метою протиправне вилучення застрахованого транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі («незаконне заволодіння ТЗ»).

П.п. 3.9.-3.10. Договору страхову суму було визначено у розмірі 359 200, 00 грн., загальну страхову суму –у розмірі 359 200, 00 грн.

Згідно з п. 3.12. Договору франшиза при незаконному заволодінні транспортним засобом було встановлено у розмірі 15% від страхової суми.

Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону підставою для виплати страхового відшкодування є заява страхувальника.

Розділом 8 Договору передбачено порядок дій страховика (Позивача) у разі настання страхового випадку. Відповідно до п. 8.1.5. Договору для отримання страхового відшкодування страховик (Позивач) зобов‘язаний надати страхувальнику (Відповідачу) протягом 30 днів з дня настання події, що має ознаки страхової, заяву про виплату страхового відшкодування, а також наступні документи, повний комплект яких є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування: договір страхування: правовстановлюючі документи на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію, договір купівлі-продажу тощо); документи на підтвердження того, що водій застрахованого транспортного засобу мав право керування ним (довіреність, подорожній лист, наказ про закріплення водія за транспортним засобом); посвідчення водія, який керував транспортним засобом у момент настання страхового випадку; документи, видані повноважними органами ДАІ, МВС і т.п.; при незаконному заволодінні транспортним засобом –копію постанови про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння; усі виготовлені підприємством комплекти ключів, усі комплекти пультів керування (брелоків, карток, ключів) протиугінними, охоронними, пошуковими пристроями і системами, якими обладнано транспортний засіб, а у разі відсутності їх –відповідне письмове пояснення їх відсутності; інші документи на вимогу страховика (Відповідача).

Відповідно до умов розділу 11 укладеного Договору, а також положень ст. 26 Закону України «Про страхування»підставами для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) випадки, які згідно розділу 9 Договору, є виключенням із страхових випадків та обмеженням страхування (зокрема, керування транспортним засобом, що не є страхувальником або особою, яка не визначена як особа, яка має право керування застрахованим транспортним засобом на законних підставах; передача застрахованого транспортного засобу у оренду, прокат, лізинг без попереднього погодження з страховиком);7) невиконання страхувальником своїх обов‘язків, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відзиву на позовну заяву та пояснень представників Відповідача у судовому засіданні, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування було наступне: неправомірне на думку Відповідача передання автомобіля в оренду без погодження з Відповідачем; відсутності шляхового листа на день, коли стався розбійний напад.

Таким чином, фактично, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування Відповідач вважає факт існування випадку керування транспортним засобом, особою що не є страхувальником або особою, яка не визначена як особа, яка має право керування застрахованим транспортним засобом на законних підставах, а також факт передачі застрахованого транспортного засобу у оренду, прокат, лізинг без попереднього погодження з страховиком.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії Договору, договір страхування між Позивачем та Відповідачем було укладено 26.03.2008 р. Відповідно до п. 3.14 Договору строк його дії було встановлено сторонами з 00-00 годин доби наступної за днем надходження страхової премії на рахунок страховика, тобто з 27.03.2008 р.

Таким чином, усі норми Договору, якими регулюються правовідносини Позивача і Відповідача з приводу страхування автомобіля, набрали чинності починаючи з 27.03.2008 р., і, відповідно до загальної теорії права, оскільки інше не обумовлено Договором, не розповсюджувалися на події, що мали місце до набрання Договором законної сили.

Передача автомобіля у оренду відбулася на підставі Договору оренди №1 та акту приймання-передачі, укладених між Позивачем та фізичною особою –підприємцем Тарасовим Д.М. 14 березня 2008р.

З огляду на ці обставини , передача автомобіля у оренду третім особам (ФОП Тарасову Д. М.) мала місце до набрання Договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем, законної сили, а тому вимоги такого Договору, у тому числі щодо необхідності попереднього погодження Відповідачем передачі Позивачем автомобіля у оренду (найм) будь-яким третім особам не розповсюджуються на факт такої передачі.

Тому суд не погоджується з твердженням Відповідача щодо відсутності необхідного погодження Відповідачем факту передачі автомобіля ФОП Тарасову Д.М.

Також суд не погоджується з твердженням Відповідача про те, що укладений договір оренди автомобіля №1 є нікчемним з моменту укладення з огляду на відсутність нотаріального посвідчення такого договору.

Відповідно до вимог ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у простій письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Нормами ст. 24 глави 4 ЦК України під фізичною особою розуміється людина як учасник цивільних відносин . Таким чином, вимога ст. 799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу поширюється виключно на фізичних осіб –людей, громадян України, які є учасниками цивільних відносин.

Щодо фізичних осіб підприємців (фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, які здійснили державну реєстрацію в установленому порядку) ст. 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, оскільки в укладеному договорі оренди №1 прямо зазначено, що Тарасов Д.М. (орендар), укладаючи договір, діяв саме як фізична особа –підприємець, а не просто фізична особа –громадянин України, то суд приходить до висновку про те, що до зазначеного договору підлягають застосуванню норми ЦК України, які регулюють порядок укладення договорів найму транспортних засобів за участю юридичних осіб.

З огляду на це, оскільки ч. 1 ст. 799 ЦК України прямо передбачено укладення договору найму транспортного засобу між юридичними особами у простій письмовій формі, то підстав для визнання договору оренди №1 таким, що є нікчемним в силу закону у суду немає.

Таким чином, факт передачі автомобіля у користування фізичній особі –підприємцю Тарасову Д. М. підтверджується наявними у справі договором оренди №1 та актом приймання-передачі до такого договору, які станом на сьогоднішній день є чинними, не оспорювалися, в установленому порядку не визнавалися недійсними, і, з огляду на викладене вище, не потребували погодження з боку Відповідача. Перелічені докази визнаються судом безумовними по даній справі .

Що стосується відсутності шляхового листа на автомобіль на день вчинення розбійного нападу, то у матеріалах справи знаходяться письмові пояснення третьої особи –ФОП Тарасова Д.М., відповідно до яких шляховий лист та накладна знаходилися у автомобілі, яким внаслідок розбійного нападу заволоділи невстановлені особи, за фактом чого міліцією порушено кримінальну справу. З огляду на це, суд приходить до висновку, що шляховий лист не надавався Позивачем у витребуваному пакеті документів та не міг бути наданий ним з причин, які не залежали від його волі. Суд визнає зазначену причину поважною та враховує цю обставину при прийнятті рішення у справі.

Факт наявності у водія Карягіна О.В. законних підстав для керування автомобілем підтверджується письмовими поясненнями особи – ФОП Тарасова Д.М., які знаходяться у матеріалах справи, ніким не спростовані, і, відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються належними доказами у господарському процесі, і підстав не довіряти зазначеному доказу у суду немає.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що водій Карягін О.В., якого було найнято для перевезення вантажу автомобілем ФОП Тарасовим Д.М., здійснював керування автомобілем на законних підставах, а тому відповідне твердження Відповідача не приймається до уваги судом як таке, що не ґрунтується на обставинах справи та спростовується наявними у ній доказами.

Факт надання Позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування підтверджується письмовими поясненнями сторін у справі та не заперечується Відповідачем та його представниками. Факти надання Позивачем інших документів, необхідних для отримання страхового відшкодування, зокрема, правовстановлюючі документи на автомобіль, документи, видані органами міліції за фактом протиправного заволодіння автомобілем (відповідні копії довідок є у матеріалах справи) підтверджуються поясненнями представників сторін у справі, не спростовуються наявними у справі доказами, і копії таких документів знаходяться у матеріалах справи.

Проте, Позивачем та іншими особами, що беруть участь у розгляді справи, не було надано до суду належних та допустимих доказів надання Відповідачу (страховику) посвідчення водія, який керував автомобілем в момент скоєння розбійного нападу, копії постанови про порушення кримінальної справи за фактом протиправного заволодіння автомобілем, а також усіх комплектів пультів керування (брелоків, карток, ключів) протиугінними, охоронними, пошуковими пристроями і системами, якими обладнано транспортний засіб, а у разі відсутності їх –відповідного письмового пояснення їх відсутності.

Крім того суд, на підставі аналізу положень п.п. 3.9.-3.10, 3.12. Договору приходить до висновку про те, що загальна сума страхового відшкодування, яка могла бути сплачена Позивачу з боку Відповідача на підставі Договору складає з урахуванням 15% франшизи 305 320 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України однієї з підстав виникнення цивільних обов‘язків є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до умов Договору страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Таким чином, відповідно до умов ст.ст. 11, 22 ЦК України та Договору відшкодування підлягає сплаті Відповідачем у розмірі, не вище розміру заподіяного прямого збитку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що факт настання страхового випадку –протиправного заволодіння автомобілем –є таким, що підтверджується наявними доказами, а Відповідачем у справі не було надано належних та допустимих доказів того, що Позивач або інші особи, зокрема, ФОП Тарасов Д.М. чи водій автомобіля Карягін О.В. своїми діями навмисно сприяли настанню страхового випадку, або що ними було вчинено умисний злочин, чи відшкодування за заподіяні збитки було отримано ними з особи, яка здійснила протиправне заволодіння автомобілем.

Проте, враховуючи ту обставину, що Позивачем не у повній мірі було виконано свої договірні зобов‘язання, зокрема, з переліку документів, які згідно Договору мали бути надані Позивачем на користь Відповідача для отримання страхового відшкодування, а саме: договору страхування: правовстановлюючі документи на транспортний засіб (свідоцтва про реєстрацію, договору купівлі-продажу тощо); документів на підтвердження того, що водій застрахованого транспортного засобу мав право керування ним (довіреність, подорожній лист, наказ про закріплення водія за транспортним засобом); посвідчення водія, який керував транспортним засобом у момент настання страхового випадку; документів, видані повноважними органами ДАІ, МВС і т.п.; при незаконному заволодінні транспортним засобом –копії постанови про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння; усіх виготовлених підприємством комплекти ключів, усіх комплектів пультів керування (брелоків, карток, ключів) протиугінними, охоронними, пошуковими пристроями і системами, якими обладнано транспортний засіб, а у разі відсутності їх –відповідне письмове пояснення їх відсутності Позивачем не було надано посвідчення водія, який керував транспортним засобом у момент настання страхового випадку; усіх виготовлених підприємством комплекти ключів, усіх комплектів пультів керування (брелоків, карток, ключів) протиугінними, охоронними, пошуковими пристроями і системами, якими обладнано транспортний засіб або відповідного письмового пояснення їх відсутності, копії постанови про порушення кримінальної справи, а шляховий лист не було надано з причин, які не залежали від волі Позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково щодо стягнення з Відповідача 152 660, 00грн., а у задоволенні решти позову Позивачу слід відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 11, 22, 799 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 2, 5, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7; ідентифікаційний код 20031391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсель»(27406, м. Знам‘янка Кіровоградської області, вул. Фрунзе, 110-А; ідентифікаційний код 23898512), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 152 660 (сто п‘ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят) грн., 1 526 (одну тисячу п‘ятсот двадцять шість) грн. 60 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовити .

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Н. І. Качан