Ухвала суду № 35906285, 29.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/601/13-к Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 11-кп/783/198/13 Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Вовка А.С.,

суддів - Олексієнко М.Ю., Макойди З.М.

при секретарі - Когут Н.Я.

з участю прокурора - Добровольського П.О.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, а також обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26 липня 2013 року

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Комарно Городоцького району Львівської області, українець, громадянин України, проживаючий та зареєстрований по АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий: 19.11.2002р. Городоцьким районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 141 /1960р./, ст. 75 КК України на 3 /три/ роки позбавлення волі з випробуванням на 1 рік; 15.04.2004р. Городоцьким районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 186, ст.71 КК України на 3 /три/ роки шість місяців позбавлення волі; 25.01.2007р. Городоцьким районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 152, ст.71 КК України на 5 /п'ять/ років 6 місяців позбавлення волі,

визнаний винним і засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4/чотири/ роки шість місяців позбавлення волі.

Обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишено без змін. Термін відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання - 24 січня 2013 року.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області /банк одержувача: УДК ГУ ДКСУ у Львівській області, рахунок № 312592722100042. МФО 825014, код ЄДРПОУ 25575150/ процесуальні витрати в сумі 97 /дев'яносто сім/ грн. 80 коп., ухвалою даного суду від 14.08.2013 року виправлено описку і стягнено в користь держави процесуальні витрати в сумі 97 /дев'яносто сім/ грн. 80 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 14.12.2012р. о 22.00 год., у стані алкогольного сп'яніння у житловому будинку АДРЕСА_2, застосувавши до потерпілої ОСОБА_4 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, повторно, відкрито викрав у неї мобільний телефон марки «Самсунг» моделі «GТ-С3520», вартістю 636,80 грн., з карткою пам'яті на 2 Gb, вартістю 40 грн. та сім-картою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 701,80 грн., та спричинив їй легке тілесне ушкодження, пограбованим мобільним телефоном розпорядився.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26 липня 2013 року - скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками ч.2 ст.186 КК України закрити, у зв'язку з відсутності в його діях складу даного кримінального правопорушення. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Зокрема, судом однобічно, поверхово та неповно були з'ясовані обставини по справі, не надано належної правової оцінки зібраним і перевіреним в судовому засіданні доказам, а вирок суду грунтується виключно на сумнівах і припущеннях.

Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам кримінального правопорушення, на думку автора апеляції, виразились в тому, що слідчий, прокурор та суд вели провадження з обвинувальним ухилом, наперед віддаючи перевагу встановленню обставин, які викривали ОСОБА_2 Так, суд безпідставно не надав віри показам самого обвинуваченого, який як на досудовому розслідуванні, так і в судовому засіданні категорично заперечив свою причетність до скоєння злочину, вказавши, що пограбування потерпілої ОСОБА_4 не вчиняв і жодних тілесних ушкоджень їй не наносив. Доказом невинуватості обвинувачененого ОСОБА_2, як вважає захист, є покази і самої потерпілої з огляду на їх непослідовність та суперечливість.

Покликається в доводах і на покази свідка ОСОБА_5, яка факт пограбування не підтвердила, вказавши на те, що не бачила, щоб ОСОБА_2 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 та брав у неї телефон. Аналогічні свідчення на досудовому розслідуванні надав і свідок ОСОБА_6, однак клопотання обвинуваченого щодо обов'язкового виклику даного свідка і його допиту в судовому засіданні, було відхилено. Натомість свідчення свідка ОСОБА_7, на які у вироку покликається суд, як на доказ вини ОСОБА_2, як вважає захисник, не можуть братися до уваги, оскільки вона не була прямим очевидцем події, і не могла знати при яких обставинах потерпіла втратила мобільний телефон і отримала тілесні ушкодження.

Звертає увагу суду в апеляційній скарзі і на те, що подія інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення мала місце 14.12.2012 року, а потерпіла звернулася із заявою в міліцію про пограбування тільки 18.12.2012 року. Крім того, судово-медична експертиза, яка проведена лише 21.12.2012 року, не підтверджує спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим, а лише припускає, що синець можливо утворився при обставинах, на які вказує потерпіла.

В апеляційній скарзі з урахуванням поданих доповнень, обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення. В доводах покликається на те, що покази потерпілої ОСОБА_4, які неодноразово змінювались, як на досудовому розслідуванні, так і в судовому засіданні, не можуть братись до уваги.

Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_2 повністю підтримали подані апеляційні скарги, покликаючись на наведені в них доводи, просять такі задоволити.

Прокурор вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України при наведених у вироку обставинах повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, позицію захисника обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні наступними доказами:

показаннями потерпілої ОСОБА_4 про те, що 14.12.2012р. зустрівшись з ОСОБА_2 в центрі м. Комарно пішли до його друга ОСОБА_6, котрий приживає у м. Комарно, Городоцького району, де втрьох розпивали алкогольні напої, пізніше до будинку прийшла ОСОБА_5, з якою ОСОБА_2 спілкувався в іншій кімнаті, та близько 22.00 год. ОСОБА_2 підійшов до столу, взяв її мобільний телефон, попрямував до виходу з будинку, на її прохання повернути її мобільний телефон, обвинувачений вдарив її кулаком лівої руки в праву частину обличчя, від удару вона відчула сильний біль, а ОСОБА_2 з ОСОБА_5 з будинку пішли, на наступний день ОСОБА_2 приходив до неї, кричав нецензурною лайкою, вдарив її по голові мобільним телефоном, погрожував фізичною розправою;

оголошеними в суді показаннями свідка ОСОБА_7 /Т.1 а.с. 16-19, 26-30/ - сестри потерпілої про те, що 14.12.2012р. пізно ввечері ОСОБА_4 прийшла додому, плакала, розказала, що ОСОБА_2 забрав її мобільний телефон, вдарив кулаком в обличчя, при цьому на обличчі ОСОБА_4 справа був синець. Пояснила також, що цей мобільний телефон ОСОБА_4 придбала для себе в кредит, але кредитний договір та усі документи оформлені на неї;

оголошеними в суді показаннями свідка ОСОБА_6 /Т.1 а.с. 54-57/, про те, що 14.12.2013р. у будинку АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої, чув як потерпіла просила ОСОБА_2 віддати їй мобільний телефон;

протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2013р. з фото таблицею до нього /Т.1 а.с. 113-128/, за участю потерпілої ОСОБА_4, яка показала як 14.12.2012р. о 22.00 год. ОСОБА_2 забрав її мобільний телефон «Самсунг», та застосував до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого на момент заподіяння;

показаннями у суді експерта ОСОБА_8, який свій висновок № 248/12 від 18.12.2012р. підтримав та пояснив, що синець у ОСОБА_4 не міг утворитися при падінні на площину з висоти власного росту, утворився від дії тупого предмету;

висновком експерта № 248/12 від 18.12.2012р. /Т.1 а.с.17/;

заявою потерпілої ОСОБА_4 від 18.12.2012р. /Т.2 а.с.9/;

за інформацією Ломбарду «Скарбниця» від 01.03.2013р. ОСОБА_2, 17.12.2012р. звернувся до ломбардного відділення ПТ «Ломбард-Скарбниця» з приводу закладу майна, а саме мобільного телефону «Самсунг С 3520» з ІМЕІ НОМЕР_1 та який на даний час проданий;

згідно висновку експерта № 9/75 від 26.02.2013р. ринкова вартість мобільного телефона «Самсунг» моделі GТ-3520 з ІМЕІ НОМЕР_1 станом на 14.12.2012р. - 636, 80 грн.

Як видно із матеріалів кримінального провадження, журналів судових засідань та даних носія інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано судовий розгляд справи, суд дослідив всі докази у межах висунутого обвинувачення, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту про поверхневий розгляд справи та неправильну оцінку доказам є необгрунтованими.

Суд першої інстанції, всебічно, повно і неупереджено розглянувши всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, дав таким належну оцінку; на виконання вимог закону проаналізував фактичні дані, що містяться у показаннях потерпілої, свідків, обвинуваченого, висновку експерта, поклав в основу вироку достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши такі відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Апеляційні доводи захисту про те, що покази потерпілої є непослідовні та суперечливі, а відтак такі не можуть братись до уваги, є надуманими. Показання ОСОБА_4 при її допиті як потерпілої на досудовому слідстві 18.12.2012р., 18.01.2013р. / Т.1 а.с. 12-15, 21-25/, а також даними у суді 23.05.2013р. є логічними, узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що подія інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення мала місце 14.12.2012р., а потерпіла звернулася із заявою в міліцію про пограбування лише18.12.2012р., то даний факт зумовлений тим, що 15.12.2013р. ОСОБА_2 приходив до потерпілої, кричав нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою у разі звернення у міліцію, та пообіцяв повернути їй мобільний телефон до 18.12.2012р.

Підставно суд не надав віри показам обвинуваченого про непричетність його до злочину і розцінив їх як необ'єктивні та такі, що направлені на уникнення відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються вищенаведеними в ухвалі доказами.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок щодо ОСОБА_2 є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, -

у х в а л и л а:

вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, а також обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий

Судді