Рішення № 35903242, 28.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7661/13

Справа № 646/6172/13-ц Головуючий 1 інст. - Чудовський Д.О.

Категорія : житлові Доповідач - Бобровський В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Шевченко Н.Ф.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про зняття з реєстрації, виселення, усунення перешкод у користуванні власністю, зняття заборони на відчуження нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнення вимог у вересні 2013 року, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про зняття з реєстрації за адресою квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як таких, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням, про усунення перешкод у праві користування власним житлом шляхом виселення вказаних відповідачів із квартири, про солідарне стягнення з них понесених по справі судових витрат, про скасування заборони відчуження квартири, вчиненої державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори при посвідченні 6 лютого 1996 року договору довічного утримання відповідача ОСОБА_4 з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та про зобов'язання реєстраційну служба Харківського МУЮ вилучити вказану заборону відчуження з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що придбала вказану квартиру з прилюдних торгів відповідно протоколу торгів, які відбулись 8 січня 2013 року та набула право власності на квартиру на підставі Свідоцтва про право власності, яке видане приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_9 27 лютого 2013 року, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав власності.

Зазначивши, що у зв'язку з реєстрацією та мешканням відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у спірній квартирі вона позбавлена можливості користуватися власним житлом, позивач просила задовольнити позов та вилучити із реєстру заборон відчуження квартири.

Відповідачі на виклики в судове засідання не з'явились.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення відповідачів, скасовано заборону відчуження квартири, накладеної державним нотаріусом 14 серпня 2007 року у зв'язку з укладанням 6 лютого 1996 року договору довічного утримання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3114,70 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Реєстраційної служби Харківського МУЮ з посиланням на безпідставність покладання на них зобов'язання про скасування заборони відчуження, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням вимог процесуального права, просить рішення районного суду скасувати, новим рішенням у задоволенні позову відмовити у повному обсязі заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія вирішила апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення районного суду у відповідності до ч.1 ст.309 ЦПК України змінити з наступного.

Згідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу відповідно із законом.

Під час ухвалення рішення суд за нормою ст..214 ЦПК України вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 цього Кодексу під час розгляду справи перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Судом встановлено та не оспорюється того, що ОСОБА_3 підставно придбала спірну квартиру з прилюдних торгів та набула право власності з моменту державної реєстрації права власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 2013 року, яке видане приватним нотаріусом відповідно акту державного нотаріуса про реалізації арештованого майна, яке належало ОСОБА_4 за договором довічного утримання від 6 березня 1996 року.

Згідно довідки дільниці КП «Жилкомсервіс» за адресою квартири окрім попереднього власника ОСОБА_4 зареєстровані та мешкають члени його родини ОСОБА_5, ОСОБА_6

Власникові за ч.1 ст.317 ЦК України належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном та відповідно до ч.1 ст.391 цього Кодексу він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.

За таких обставин, суд при задоволенні позову про усунення порушення права власності ОСОБА_3 на квартиру шляхом виселення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_4 у відповідності до норми ст..391 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у його праві власності на майно.

Проте з висновком суду про визнання вказаних відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, про солідарне стягнення з них на користь ОСОБА_3 судових витрат та про зобов'язання Реєстраційну службу вилучити заборону на відчуження спірної квартири із державного реєстру прав на нерухоме майно у зв'язку з укладанням попереднього власника ОСОБА_11 з відповідачем ОСОБА_4 договору довічного утримання від 6 лютого 1996 року погодитись не можна.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім обставин, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підстави доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання Реєстраційну службу вилучити із Державного реєстру заборону відчуження спірної квартири суд не звернув уваги на те, що позивачем не було надано відповідних допустимих доказів про наявність такої заборони, яка була вчинена в порушення його права власності, а визнавши відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування спірною квартирою із застосуванням норм ст.ст.317, 319, 321, 405 ЦК України, ст..ст.150, 156 ЖК України, якими врегульовані правовідносини власника та членів його родини щодо користування власним житлом, судом не враховано, що такого способу захисту цивільних прав та інтересів у зв'язку з набуттям права власності на квартири іншою особою не передбачено чинним законодавством, а позовні вимоги ОСОБА_3 заявлені без дотримання вимог ст..4 ЦПК України.

Окрім цього стягуючи судові витрати позивача солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судом не враховані положення ст..541 ЦК України про солідарне зобов'язання, яке виникає лише у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, які між відповідачами відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст. 303. 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2013 року змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, про скасування заборони відчуження вказаної квартири, вчиненої у зв'язку з укладанням договору довічного утримання 6 лютого 1996 року та зобов'язання Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити таку заборону на відчуження вказаної квартири - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 по 38 грн.23 коп. судових витрат з кожного.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді