Ухвала суду № 35903228, 09.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №645/4101/13-к Головуючий 1 інстанції: Сілантьєва Е.С.

Провадження №11-кп/790/504/13 Доповідач: Ємець О.П.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Остапчика С.В., Мозгового О.Д.,

при секретарі - Потюк А.В.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишено раніше обраний - утримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

Присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Харківській області суму в розмірі 1430 грн. 60 коп. за проведення експертиз.

Як встановив суд, приблизно о 14 годині 17 квітня 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у гостях своєї знайомої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, де сумісно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 розпивав спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник конфлікт на ґрунті того, що ОСОБА_2 приревнував ОСОБА_6, з якою мешкав у цивільному шлюбі, до ОСОБА_3 ОСОБА_2, усвідомлюючи злочинний характер своїх злочинних дій, передбачаючи, що в результаті саме цих дій може наступити смерть ОСОБА_3 та бажаючи її настання, умисно взяв у праву руку ніж зі столу та наніс останньому удар в область живота зліва. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1308-с від 21 травня 2012 року, ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у виді колото-різаного поранення проникаючого в грудну порожнину з пораненням по ходу раневого каналу плеврального синуса, діафрагми зліва, великого сальнику, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

ОСОБА_2 не довів свій злочинний намір до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки ОСОБА_3 забрав у нього ніж, тим самим припинив злочинні дії останнього.

В апеляційній скарзі обвинувачуваний ОСОБА_2 посилається на те, що потерпілий неодноразово ображав його та наніс один удар у голову, після чого він подальші події не пам'ятає. Окрім того, вказує, що, згідно комплексної стаціонарної психологічно-психіатричної експертизи, на момент скоєння злочину знаходився у стані роздвоєння особистості та сильного душевного хвилювання, тому не усвідомлював, що відбувається. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення обвинуваченого та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, потерпілого ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого та призначити йому більш м'яке покарання, а також думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляції та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляцію такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, при вказаних у вироку суду першої інстанції обставинах, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

В ході судового розгляду, ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що 17 квітня 2012 року він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої у квартирі останньої. Потім до них приєднався ОСОБА_3, який приніс ще спиртне. Під час розпивання спиртних напоїв, ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_6 та приставав до неї, що викликало з його боку ревнощі. Після цього між ними розпочалася сварка, але подальші події він не пам'ятає, вказував на те, що не міг взяти ніж та нанести ним удар, але не виключає таку можливість. Крім того, зазначав, що у нього не було наміру позбавити життя ОСОБА_3

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненому злочині підтверджується й іншими зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, поясняв, що у той день, вони разом розпивали спиртні напої у квартирі ОСОБА_4 Між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, оскільки останній приревнував його до дружини. Коли вони стояли один проти одного, ОСОБА_2 вдарив його ножем в живіт. Ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які бачили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стояли навпроти й розмовляли на підвищених тонах. ОСОБА_2 у своїй руці держав ножа. Коли побачили кров, ОСОБА_3 забрав ножа, вони випили ще спиртного та він пішов із квартири. Свідок ОСОБА_6 також зазначила, що ОСОБА_8 при зустрічі поцілував її у щічку, що могло стати причиною ревнощів з боку ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 17 квітня 2012 р. йому зателефонував батько та повідомив, що його везуть до лікарні, оскільки у нього поранення.

Також, протоколом відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_2 від 7 травня 2012 року, в ході якого ОСОБА_2 детально показав механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

Висновком судово-медичної експертизи №1308-с від 21 травня 2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 малося одне колото-різане поранення проникаюче в грудну і черевну порожнину з пораненням по ходу раневого каналу плеврального синуса, діафрагми зліва, великого сальника. Це ушкодження ускладнилося розвитком кровотечі в черевну порожнину, пневмотораксу ліворуч і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Дане поранення було отримано від одноразового впливу гострого предмета, що має колючо-ріжучі властивості і могло бути заподіяно в термін, зазначений у постанові.

Висновком судово-медичної експертизи №113-Ис/12 від 12 травня 2012 року, згідно з яким на кофті (об'єкт №2), що належить ОСОБА_2, знайдена кров людини, походження якої від громадянина ОСОБА_3 не виключається. Не можна також виключати можливість походження цієї крові від громадянина ОСОБА_2, при наявності у нього на вказаний момент тілесних ушкоджень.

Висновком судово-медичної експертизи № 114-Ис/12 від 16 травня 2012 року, згідно якого на светрі (об'єкт №3, 5), який належить ОСОБА_3, знайдена кров людини, властивої самому ОСОБА_3 На тому ж светрі (об'єкт №1, 4) знайдена кров людини, в який виявлено антиген Н. Таким чином, походження цієї крові від громадянина ОСОБА_3 не виключається. Не можна також виключати домішки в цих плямах (об'єкти 1, 3, 5) крові, котра походить від громадянина ОСОБА_2, при наявності в нього на момент указаних подій тілесних ушкоджень, котрі супроводжувалися зовнішньою кровотечею.

Висновком судово-медичної експертизи №1293-с від 7 травня 2012 року, згідно з яким у громадянина ОСОБА_2 будь яких ушкоджень не виявлено.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, дійшовши такого висновку на підставі матеріалів кримінального провадження, достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку органом досудового слідства і належним чином досліджених у судовому засіданні.

Про намір ОСОБА_2 також свідчить нанесення удару з достатньою силою у життєво-важливі органи, а також те, що він свої дії не припинив доки сам потерпілий не забрав у нього ножа.

Тому, колегія судів не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 або ст.123 КК України, як про це він ставить питання у своїй апеляційній скарзі.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він на момент вчинення злочину знаходився у стані сильного душевного хвилювання, тому не усвідомлював, що відбувається, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, згідно висновку комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи №123-К від 2 серпня 2013 року, ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням не страждає, а виявляє психопатію. У період інкримінованого правопорушення за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Окрім того, у період вчинення правопорушення ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності, які б позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав, а виявляв психопатію. За психічним станом, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням не страждає, а виявляє психопатію. За психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент інкримінованого діяння ОСОБА_2 знаходився у стані простого емоційного збудження, обумовленого наявністю у нього психічного розладу - психопатії. У цей момент ОСОБА_2 не знаходився у стані фізіологічного афекту чи іншому емоційному стані, яке могло зробити істотний вплив на його свідомість та поведінку. ОСОБА_2 може правильно сприймати обставини, які мають істотне значення для справи і давати про них відповідні свідчення.

Тому, колегія суддів вважає, що позиція ОСОБА_2 викликана бажанням зменшити свою відповідальність за скоєне та отримати більш м'яке покарання.

Надаючи оцінку призначеному судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання, із врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, а також конкретних обставин по справі, даних про особу підсудного, колегія суддів вважає його надто суворим та таким, що підлягає пом'якшенню.

Враховуючи, що ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, страждає рядом хронічних захворювань, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не рахується, на його утриманні перебувають непрацездатна мати похилого віку і брат інвалід 3-ої групи, а також позицію потерпілого ОСОБА_3, який жодних претензій до підсудного не має, заявив про те що родичі обвинуваченого відшкодували завдану шкоду та просив призначити ОСОБА_2 більш м'яке покарання, колегія суддів вважає можливим пом'якшити ОСОБА_2 покарання, призначене судом першої інстанції, застосувавши ст.69 КК України, оскільки таке покарання є достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання підсудного.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 414 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2013 р. відносно ОСОБА_2 - змінити.

На підставі ст.69 КК України, зменшити призначене ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

___ _____ _____

О.П. Ємець С.В. Остапчик О.Д. Мозговий