Ухвала суду № 35903177, 04.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/7254/13 Головуючий: 1 інстанції -

Справа: № 643/6371/13-ц Харченко А.М.

Категорія: спадкові Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Житлового кооперативу «Велетень», третя особа - Харківська міська рада Харківської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої залишилася спадщина, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира знаходиться у житловому будинку, який належить житловому кооперативу «Велетень».

Ця квартира була надана матері на склад її родини, як члену кооперативу в 1970 році, та сплачена по паю в 1984 році в повній сумі - 6 094 рублів 62 коп. разом з її чоловіком (батьком позивачки) ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки на час смерті батька зазначена квартира не була об'єктом приватної власності, то право власності на її частку після батька матір позивачки не оформлювала. Не провела вона також в установленому порядку і реєстрацію придбаної в кооперативі квартири на себе.

На теперішній час, після смерті своєї матері ОСОБА_3 вона, позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після останньої, позаяк весь час як до смерті матері (спадкодавці), так і на день її смерті, а також і до цього часу постійно проживає в зазначеній вище квартирі, але оформити свої спадкові права на це житло в нотаріальному порядку позбавлена можливості, позаяк за життя матері право власності останньої на вказану квартиру в Міському БТІ не було зареєстровано, а свідоцтво про право власності на цю квартиру на ім'я її матері Московським райвиконкомом м. Харкова також не оформлювалось та не видавалось.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що її мати ОСОБА_3 за свого життя спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 на частину пайового внеску, виплаченого подружжям за кооперативну квартиру, прийняла фактично, але в нотаріальному порядку її не оформлювала, позаяк саме вона була членом житлового кооперативу, а пайовий внесок і так рахувався за нею, однак не встигла в установленому порядку зареєструвати своє право власності на належне їй житло, позивачка ОСОБА_2 просила суд на підставі ст.ст. 16, 384 ЦК України, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про власність» :

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, який належить житловому кооперативу «Велетень», в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, належну йому 1\2 частку паю вона (спадкодавиця) фактично прийняла як спадкоємець першої черги за законом, та стала єдиним власником квартири як член житлового кооперативу «Велетень», повністю сплативши її вартість по паю.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано за позивачкою ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначене рішення суду першої інстанції як неоскаржене будь-ким із сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, набрало законної сили та є чинним.

У жовтні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Московського районного суду м. Харкова, який ухвалив зазначене вище судове рішення, з письмовою заявою про ухвалення судом по справі додаткового рішення, яким зазначити, що квартира АДРЕСА_1, на яку за нею визнано право власності, має загальну площу 65,1 кв.м. та житлову площу 43,8 кв.м., оскільки без цих даних у судовому рішенні рішенням директора Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2013 року припинено реєстрацію її, позивачки прав на одержану у спадок квартиру на підставі п. 20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2011 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року в задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про ухвалення по справі додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись із таким процесуальним рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати вищезазначену ухвалу районного суду та задовольнивши її заяву доповнити ухвалене по справі рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року вказівкою про розмір житлової площі квартири АДРЕСА_1, на яку за нею визнано право власності в судовому порядку.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції ухвалити по справі додаткове рішення з зазначеного нею питання, що фактично позбавляє її можливості зареєструвати в установленому порядку своє право власності, набуте за рішенням суду на квартиру, що залишилася їй у спадок після смерті матері.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 в ухваленні по справі додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку відсутні передбачені ч. 1 ст. 220 ЦПК України підстави для такої процесуальної дії.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок є правильним і таким, що ґрунтується на законі.

За загальним правилом цивільного судочинства рішення суду повинно бути повним - містити відповіді суду на всі заявлені вимоги, а також розв'язувати всі інші, в тому числі, процесуальні питання.

Неповнота чи невизначеність доводів суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цьог8о Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав для ухвалення судом додаткового рішення визначений на законодавчому рівні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року, ухваленого по справі за вищевказаним позовом ОСОБА_2, цим судовим рішенням заявлений позивачкою позов задоволено в повному обсязі.

При цьому питання про розмір площі спірної квартири, право власності на яку визнано за позивачкою, судом першої інстанції взагалі не розглядалось і не вирішувалося, позаяк таких позовних вимог позивачкою ОСОБА_2 не заявлялось.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про ухвалення по справі додаткового рішення, а тому законні підстави для скасування оскаржуваної останньою ухвали суду першої інстанції у даному випадку відсутні.

При цьому судова колегія звертає увагу й на те, що згідно рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України № 5921451 від 16 вересня 2013 року про зупинення розгляду заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 59) підставою для зупинення розгляду зазначеної заяви стала не відсутність у судовому рішенні Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року інформації про площу квартири АДРЕСА_1, а ненадання заявницею ОСОБА_2 належним чином завірених копій цього судового рішення, а також технічного паспорту на квартиру з зазначенням її загальної та житлової площі.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й згідно п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: