Постанова № 35901387, 04.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2013 року 12:33 № 826/18058/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелен Марлен" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001912201 від 08.08.2013 та № 0005792201 від 01.11.2013

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелен-Марлен» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08 серпня 2013 року № 0001912201 та від 01 листопада 2013 року № 0005792201.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Афіша Плюс», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 18 липня 2013 року № 49/1-22-01/30021171.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового Кодексу України, відповідно до повідомлення про проведення перевірки від 10 липня 2013 року № 1170/10/22-20 та наказу від 10 липня 2013 року № 207 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен-Марлен» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіша Плюс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки 18 липня 2013 року № 49/1-22-01/30021171.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, частини 2 статті 3, частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ТОВ «Хелен Марлен» занижено суму податку на прибуток підприємства на загальну суму 47090,00 грн. в тому числі: за 4 квартал 2012 року у сумі 47090 грн.

- пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1. статті 188, підпункту «а» пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, підпункту «и» пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього у 44848 грн., в тому числі за листопад 2012 року у сумі 22424 грн., за грудень 2012 року у сумі 22424 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що за результатами перевірки ТОВ «Афіша Плюс», відповідно до акту від 03 квітня 2013 року № 1238/22-3/36302322, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не встановлено надання послуг (передачу товарів/робіт) від ТОВ «Афіша Плюс» до контрагентів-покупців та визначено факт безпідставного формування доходів і витрат, а також, податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Афіша Плюс» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, серед яких ТОВ «Хелен Марлен» у жовтні та листопаді 2012 року.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0001902201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Хелен-Марлен» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 67272 грн., в тому числі за основним платежем - 44848 грн., за штрафними санкціями - 22424 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0001912201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Хелен-Марлен» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 58863 грн., в тому числі: за основним платежем 47090 грн., за штрафними санкціями - 11773 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0001902201 скасовано, прийнято нове від 01 листопада 2013 року № 0005792201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Хелен-Марлен» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56060 грн., в тому числі: за основним платежем - 44848 грн., за штрафними санкціями - 11212 грн.

За таких обставин, на думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення від 08 серпня 2013 року № 0001912201 та від 01 листопада 2013 року № 0005792201 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Афіша Плюс»», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, у період жовтень - листопад 2012 року ТОВ «Хелен Марлен» мало господарські відносини з ТОВ «Афіша Плюс». Предметом цих відносин було надання ТОВ «Афіша Плюс» (Виконавець) рекламних послуг ТОВ «Хелен Марлен» (Замовник) на підставі Договору розміщення зовнішньої реклами № НР-300812 від 30 серпня 2012 року.

Відповідно до умов Договору розміщення зовнішньої реклами № НР-300812 від 30 серпня 2012 року Виконавець (ТОВ «Афіша Плюс») приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії по розміщенню рекламних матеріалів ТОВ «Хелен Марлен» - одяг, взуття та аксесуари в інтересах Замовника (ТОВ «Хелен Марлен»), а Замовник зобов'язується прийняти й сплатити послуги Виконавця згідно умов і строків даного договору.

На виконання умов Договору розміщення зовнішньої реклами № НР-300812 від 30 серпня 2012 року сторонами договору в період вересень-грудень 2012 року вчинено наступні дії, що підтверджують його реальне виконання:

- затвердження Контрольного макету (ескіз рекламного матеріалу) оригінал - макет рекламного зображення в масштабі 1:20, що відтворено на рекламних плакатах (копії затверджених макетів містяться в матеріалах справи);

- укладено Додаток № 1 Акт резервування від 01 вересня 2012 року до Договору № НР-300812 згідно якого Виконавцем (ТОВ «Афіша Плюс») зарезервовано відібрані Замовником (ТОВ «Хелен Марлен») робочі площини рекламних щитів для розміщення на них рекламних сюжетів ТОВ «Хелен Марлен» - одяг, взуття та аксесуари у відповідності із наведеними адресними програмами - перелік місць розміщення рекламоносіїв, місцезнаходженням і періодами експонування: адресна програма рекламних щитів формату 1,2x1,8, місто Київ, період рекламної компанії: з « 01» вересня 2012 року по « 30» вересня 2012 року; кількість сторін - 28 шт. щомісяця; ціна рекламної компанії 67 272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 212,00 грн.);

- укладено Додаток № 2 Акт резервування від 01 жовтня 2012 року до Договору № НР-300812, згідно якого Виконавцем (ТОВ «Афіша Плюс») зарезервовано відібрані Замовником (ТОВ «Хелен Марлен») робочі площини рекламних щитів для розміщення на них рекламних сюжетів ТОВ «Хелен Марлен» - одяг, взуття та аксесуари у відповідності з наведеними адресними програмами - перелік місць розміщення рекламоносіїв, місцезнаходженням і періодами експонування. Адресна програма рекламних щитів формату 1,2x1,8, місто Київ, період рекламної кампанії: з « 01» жовтня 2012 року по « 31» жовтня 2012 року; кількість сторін - 28 шт. щомісяця; ціна рекламної компанії в 1272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 212,00 грн.);

- укладено Додаток № 3 Акт резервування від 01 листопада 2012 року до Договору № НР-300812, згідно якого Виконавцем (ТОВ «Афіша Плюс») зарезервовано відібрані Замовником (ТОВ «Хелен Марлен») робочі площини рекламних щитів для розміщення на них рекламних сюжетів ТОВ «Хелен Марлен» - одяг, взуття та аксесуари у відповідності із наведеними Адресними програмами - перелік місць розміщення рекламоносіїв, місцезнаходженням і періодами експонування: адресна програма рекламних щитів формату 1,2x1,8, місто Київ, період рекламної кампанії: з « 01» листопада 2012 року по «зо» листопада 2012 року; кількість сторін - 28 шт. щомісяця; ціна рекламної компанії 67 272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 212,00 грн.);

- укладено Додаток № 4 Акт резервування від 28 листопада 2012 року до Договору № НР-300812, згідно якого Виконавцем (ТОВ «Афіша Плюс») зарезервовано відібрані Замовником (ТОВ «Хелен Марлен») робочі площини рекламних щитів для розміщення на них рекламних сюжетів ТОВ «Хелен Марлен» - одяг, взуття та аксесуари у відповідності із наведеними Адресними програмами - перелік місць розміщення рекламоносіїв, місцезнаходженням і періодами експонування: Адресна програма рекламних щитів формату 1,2x1,8, місто Київ, період рекламної кампанії: з « 01» грудня 2012 року по « 31» грудня 2012 року; кількість сторін - 28 шт. щомісяця; ціна рекламної кампанії 61 272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 212,00 грн.).

Згідно актів здачі-прийняття № ОУ-0000002 від 01 жовтня 2012 року, № ОУ-0000004 від 31 жовтня 2012 року, № ОУ-0000013 від 30 листопада 2012 року, № ОУ-0000017 від 31 грудня 2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіша Плюс» виписано податкові накладні від 01 жовтня 2012 року № 2, від 08 жовтня 2012 року № 7, від 29 листопада 2012 року № 4, від 29 листопада 2012 року № 5, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата за надані послуги здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 964 від 08 жовтня 2012 року на суму 67272,00 грн. (в тому числі ПДВ 11212,00 грн.); № 966 від 08 жовтня 2012 року на суму 67 272,00 грн. (в тому числі ПДВ 11212,00 грн.); № 1168 від 29 листопада 2012 року на суму 7272,00 грн. (в тому числі ПДВ 11212,00 грн.); № 1172 від 29 листопада 2012 року 7272,00 грн. (в тому числі ПДВ 11212,00 грн.) та виписками з банківських рахунків.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за липень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Афіша Плюс», у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Афіша Плюс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом, взуттям, шкіряними виробами у спеціалізованих магазинах.

Матеріали справи свідчать, що згідно торгового патенту № 374591, № 374585, № 374283, № 374584, № 374587, № 374592, № 374347, № 374984 (термін дії 01 квітня 2011 року по 31 березня 2016 року), № 623639 (термін дії 01 лютого 2011 року по 31 січня 2016 року) позивач має право на здійснення торговельної діяльності в магазинах за адресами: місто Київ, вул. Городецького 9; місто Київ, вул. Городецького 11; місто Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4; місто Київ, місто Київ, вул. Басейна, 4-а; місто Київ, вул. Горького, 48.

Реальне отримання рекламних послуг підтверджується фото звітом, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Афіша Плюс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Афіша Плюс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи про обов'язкову наявність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування товару, оскільки за умовами договорів поставки товар поставляється продавцем на склад покупця, а тому позивач і не повинен мати вказаних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Афіша Плюс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 листопада 2013 року № 0005792201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0001912201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 58863 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Афіша Плюс», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0001912201.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Хелен Марлен» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0001912201 та від 01 листопада 2013 року № 0005792201.

3. Судові витрати в сумі 229,85 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник