Рішення № 3589828, 10.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/63

10.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного агропромислового підприємства «Агрокомплекс»

до державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»

про стягнення 75 552,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Ілюченко А.С. –представник за довіреністю № 48 від 04.08.2008 року.

встановив :

Приватне агропромислове підприємство «Агрокомплекс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»про стягнення заборгованості в сумі 75 552,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та дочірним підприємством ДАК «Хліб України»«Державний резервний насіннєвий фонд України»(правонаступником майнових прав і обов’язків якого є державне підприємство ««Державний резервний насіннєвий фонд України») був укладений договір закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) насіння ярих культур (надалі –насіння), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти насіння і оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, про що свідчить укладений того ж дня договір № С-228/1 про надання послуг по зберіганню насіння, предметом зберігання за яким є насіння, придбане за договором закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року, а також податкова накладна № 150 від 24.12.2003 року.

Тобто, продавець фактично отримав товар від постачальника і того ж дня ним розпорядився.

Відповідно до п. 3.1. договору закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року загальна вартість цього договору становить 41 249,85 грн., крім того ПДВ –8 249,97 грн., разом до оплати 49 499,82 грн.

П. 3.2. вищеназваного договору передбачено, що розрахунок проводиться на підставі протоколу взаємозаліку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В даному випадку податкова накладна № 150 від 24.12.2003 року була складена постачальником у момент виникнення податкових зобов’язань, що пов’язані із продажем та поставкою продукції покупцю, проте оплата в сумі 49 499,82 грн. проведена не була.

Крім того, 26.03.2007 року платіжним дорученням № 10 приватним агропромисловим підприємством «Агрокомплекс»в якості попередньої оплати було перераховано на рахунок відповідача 26 052,68 грн. за насіння ярої пшениці сорту «Рання 93». Відповідачем не був переданий товар, передоплата за який була проведена вищеназваним платіжним дорученням.

Факт заборгованості у сумі 26 052,68 фактично визнається відповідачем, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 24.12.2007 року, підписаним генеральним директором та головним бухгалтером відповідача.

18.07.2008 року позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити заборгованість, яка становить 75 552, 50 грн., в семиденний термін.

На час подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена і становить 75 552, 50 грн.

Ухвалою від 22.01.2009 року порушено провадження у справі, присвоєно № 33/63 та призначено розгляд справи на 02.03.2009 року.

02.03.2009 року в судове засідання з’явились представники сторін та подали документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/63 від 22.01.2009 року.

Відповідно до статті 77 ГПК України судом оголошена перерва до 10.03.2009 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судове засідання 10.03.2009 року не з’явився представник позивача, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, наддав пояснення по справі та просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між позивачем та дочірним підприємством ДАК «Хліб України»«Державний резервний насіннєвий фонд України» (правонаступником майнових прав і обов’язків якого є державне підприємство ««Державний резервний насіннєвий фонд України») був укладений договір закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) насіння ярих культур (надалі –насіння), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти насіння і оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, про що свідчить укладений того ж дня договір № С-228/1 про надання послуг по зберіганню насіння, предметом зберігання за яким є насіння, придбане за договором закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року, а також податкова накладна № 150 від 24.12.2003 року.

Відповідно до п. 3.1. договору закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року загальна вартість цього договору становить 41 249,85 грн., крім того ПДВ –8 249,97 грн., разом до оплати 49 499,82 грн.

П. 3.2. вищеназваного договору передбачено, що розрахунок проводиться на підставі протоколу взаємозаліку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За свідченням представника позивача в даному випадку податкова накладна № 150 від 24.12.2003 року була складена постачальником у момент виникнення податкових зобов’язань, що пов’язані із продажем та поставкою продукції покупцю, прете оплата в сумі 49 499,82 грн. проведена не була.

У відзиві на позовну заяву представник позивача просить застосувати позовну давність.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки на час набрання чинності ЦК України строк позовної давності, який був встановлений ЦК УРСР не сплинув, то відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в даному випадку підлягають застосуванню правила ЦК України про позовну давність.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З урахуванням того, що строк виконання зобов'язання державним підприємством «Держрезервнасінфонд»по оплаті вартості насіння приватному агропромисловому підприємсту «Агрокомплекс»за договором закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року не був визначений, то, відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо стягнення зазначеної заборгованості почався з дня отримання Відповідачем насіння (податкова накладна № 150 від 24.12.2003 р.) та закінчився, відповідно, - у грудні 2006 року.

При цьому в п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відсутні положення про те, що з набранням чинності ЦК України переривається перебіг позовної давності, встановлений законодавством, що діяло раніше.

Як вбачається з вхідної дати, позовна заява надійшла до суду 27.10.2008 року, тобто після закінчення трирічного строку.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви, відзиву на позовну заяву, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності не подано, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 49 499,82 грн. на підставі договору закупівлі насіння № 3-99 від 11.12.2003 року.

26.03.2007 року платіжним дорученням № 10 приватним агропромисловим підприємством «Агрокомплекс»в якості попередньої оплати було перераховано на рахунок відповідача 26 052,68 грн. за насіння ярої пшениці сорту «Рання 93». За твердженням позивача відповідачем не був переданий товар, передоплата за який була проведена вищеназваним платіжним дорученням.

Передоплата здійснювалася на підставі рахунку-фактури № СФ-0000107 від 23.02.2007 року, в якому вказано, що передоплата повинна бути здійснена в розмірі 30 % в сумі 52 105,35 коп.

За твердженням представника відповідача, оскільки позивач не здійснив передоплату в повному обсязі, тому будь-якого зустрічного виконання зі сторони відповідача не було.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що позивач здійснив передоплату на підставі рахунку-фактури № СФ-0000107 від 23.02.2007 року, то суд вважає, що сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На момент подання позовної заяви, у позивача відпала підстава, відповідно до якої вони здійснювали оплату за отримання зерна.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Факт заборгованості у сумі 26 052,68 грн. фактично визнається відповідачем, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 24.12.2007 року, підписаним генеральним директором та головним бухгалтером відповідача.

Оскільки, правова підстава збереження відповідачем грошових коштів позивача у сумі 26 052,68 грн. відпала, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 499,00 грн., на відповідача –257,00 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 106,20 грн., на відповідача –11,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; р/р 26004300002502 в Першій Київській філії АКБ «Форум», МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного агропромислового підприємства «Агрокомплекс»(47200, м. Зборів, Зборівського району Тернопільської області, вул. Куклинецька, 90; р/р 26000055101832 в ТФ ЗАТ КБ «Приватбанк», Зборівське відділення, МФО 338783, код ЄДРПОУ 30891987) суму основного боргу 26 052 (двадцять шість тисяч п’ятдесят дві) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 257 (двісті п’ятдесят сім) грн. 00 коп. та 11 (одинадцять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості у сумі 49 499 (сорок дев’ять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 82 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення 30.03.2009 року.