Рішення № 3589580, 19.11.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2008 р.

Справа № 16/4972

За позовом Агрофірми „Проскурів”, с. Розсоша Хмельницького району

до Спільного підприємства „Рудтранс-Інтернешнл”, м. Хмельницький

про стягнення 249 957,25 грн.

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

Від позивача: Лисенко О.В. - за довіреністю №01/02 від 08.01.2008 р.;

Від відповідача: Залуцький В.Н. –за довіреністю від 10.11.2008 р.

Горох Р.В. - за довіреністю № 85 від 19.11.2008 р.

Рішення приймається 19.11.2008 р., оскільки в судовому засіданні 17.11.2008 р. оголошувалася перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 249 957,25 грн. заборгованості за поставлений впродовж 1999 р. бензин марки А-76.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами. При цьому представник позивача зазначив, що в період 1999 р. відповідачу було поставлено бензин марки А-76 на загальну суму 49 991,45 грн., що підтверджується долученими до справи податковими накладними, довіреностями на отримання товару та накладними. Відповідач визнав борг, що підтверджується листом №30 від 02.10.2008 р. та актом звірки розрахунків, відповідно до якого, станом на 27.08.2008 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 249 957,25 грн. Різниця в цінах позивачем пояснюється тим, що сума боргу зросла в зв’язку з перерахунком цін на пальне станом на 27.08.2008 р., де оптова ціна за 1 л пального марки А-76 становила 5 грн.

Відповідач у відзиві на позов, його представник в судовому засіданні 17.11.2008 р. позовні вимоги не визнають та зазначають, що із наявних в матеріалах справи документах (податкових накладних) вбачається, що СП „Рудтранс-Інтернешнл” отримувало від Агрофірми „Проскурів” пальне А-76. В даних податкових накладних вказано тип розрахунків „бартер”.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” бартерна операція - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)..

Таким чином, як стверджує відповідач, СП „Рудтранс-Інтернешнл” провело розрахунки з Агрофірмою „Проскурів” не грошовими коштами, а іншою продукцією (послугами), що унеможливлює виникнення заборгованості.

Зі слів відповідача, в СП „Рудтранс-Інтернешнл” заборгованості перед Агрофірмою „Проскурів” на сьогоднішній день не існує, а, відповідно жодних документів фінансового характеру з цього приводу не залишилося внаслідок спливу строків їх зберігання.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків від 27.08.2008 р. керівними особами СП „Рудтранс-Інтернешнл”, за твердженням відповідача, не підписувався, що підтверджує відсутністю вказання в самому Акті на посаду, прізвище та ініціали підпису особи, яка проставлена під печаткою.

Як стверджує відповідач, відповідь № 30 на претензію від 09.10.2008 року директор підприємства Ткач В.З. підписати у вказану дату, тобто 02.10.2008 року не міг, оскільки в той час перебував у відрядженні за кордоном України (наказ про відрядження з 01.10.2008 року).

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків від 27.08.2008 р. та відповідь на претензію за вих. № 30 від 09.10.2008 р. на думку відповідача є недійсними, оскільки на них проставлено печатку Підприємства, яка вже є недійсною через її втрату. Спільне підприємство „Рудтранс-Інтернешнл” втратило печатку, відбиток якої проставлений на цих документах. 22.08.2008 р. в газеті „Подільські вісті” за № ПО було дане оголошення про те, що „втрачену печатку Спільного підприємства „Рудтранс-Інтернешнл” свідоцтво № 23841630 вважати недійсною. Таким чином, зазначені вище документи на думку відповідача не можуть слугувати доказами підтвердження на сьогоднішній день заборгованості Спільного підприємства „Рудтранс-Інтернешнл” перед Агрофірмою „Проскурів”.

Відповідно до наявних в справі документах (податкових накладних, накладних на видачу тощо) вбачається, що СП „Рудтранс-Інтернешнл” отримувало від Агрофірми „Проскурів” пальне А-76 в березні 1999 р.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - де строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Посилаючись на вищевикладені доводи та обгрунтування, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Відповідач у відзиві на позов від 19.11.2008 р. за підписом представника Горох Р.В. підтверджує заборгованість СП „Рудтранс-Інтернешнл” перед Агрофірмою „Проскурів” в розмірі 249 957,00 грн. та наполягає на перенесені строку сплати даної суми. При цьому представник відповідача Горох Р.В. зазначив, що відзив по справі від 17.11.2008 р. не може судом прийматися до уваги, оскільки підписаний представником, який не має повноважень представництва підприємства в суді.

Представник відповідача Залуцький В.Н. проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позов від 17.11.2008 р. та зазначає, що довіреність представника Гороха Р.В. завірена печаткою підприємства, яка є втраченою, про що також вказано у відзиві на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до податкових накладних від 05.03.99 р. № 1629, від 11.03.99 р. № 1594, від 22.03.99 р. № 1588, від 25.03.99 р. № 1603, накладних: № 1580 від 12.03.99 р., № 1590 від 10.03.99 р., довіреності серія ЯАГ № 0930038 відповідачем було отримано у позивача бензин марки А-76 на загальну суму 49 991,45 грн. В зазначених податкових накладних як підстави передачі бензину вказано „взаєморозрахунки”, „бартер”.

Відповідно до акту звірки розрахунків, що проведений між сторонами, станом на 27.08.2008 р., за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 249 957,25 грн. При цьому в акті визначено, що заборгованість відповідача за 1999 р. склала 49 991,45 грн. Загальна сума боргу станом на 27.08.2008 р. складає 249 957,25 грн. Сума боргу зросла в зв’язку з перерахунком цін на пальне, станом на 27.08.2008 р., де оптова ціна за 1 л пального марки А-76 становила 5 грн.

09.09.2008 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 249 957,25 грн. в п’ятиденний термін з моменту отримання претензії.

02.10.2008 р. директором СП „Рудтранс-Інтернешнл” позивачу - АФ „Проскурів” направлено відповідь на претензію, в якій відповідач повідомляє, що через скрутне фінансове становище не має змоги погасити заборгованість, визначену в акті взаємозвірки від 27.08.2008 р., просить розглянути питання про відстрочку здійснення платежу до 30.12.2008 р.

В поясненнях по справі від 10.11.2008 р., що подані директором відповідача зазначається, що він як директор підприємства не підписував відповідь на претензію № 30 від 09.10.2008 р., оскільки в той час перебував у відрядженні за кордоном України. Відповідно до наказу № 19 від 30.09.2008 р. директор підприємства Ткач В.З. з 01.10.2008 р. відбуває у відрядження за кордон терміном на 15 днів.

Президентом СП „Рудтранс-Інтернешнл” Рудиком І.Л. 19.11.2008 р. на адресу суду направлено лист в якому повідомляється, що Рудик О.І. не працює на підприємстві, довіреність Рудику О.І. та Залуцькому В.Н. на представництво інтересів в суді не видавалася. Дійсним є відтиск печатки на даному листі та дорученні Гороха Р.В. Крім того повідомляється, що Ткач В.З. за кордоном не перебував, такий наказ не видавався, а лист № 30 від 02.10.2008 р. дійсно направлено на адресу позивача Ткачом В.З. З приводу позовних вимог, він підтверджує наявність заборгованості перед Агрофірми „Проскурів”.

Таким чином, позивач вважаючи, що відповідачем не проведені розрахунки за поставлений в 1999 р. бензин , звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 249 957,25 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із поданих позивачем ксерокопій податкових накладних поставка бензину марки А-76 Агрофірмою „Проскурів” здійснювалася відповідачу –СП „Рудтранс-Інтернешнл” на умовах бартеру, про що безпосередньо зазначено в даних документах.

Відповідно до п.1.19. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Бартерні операції, що мали місце між сторонами здійснювалися в березні 1999 р. Відповідно до ст.71 ЦК УРСР, що діяв на момент вчинення сторонами господарських операцій, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Ст. 75 цього ж кодексу встановлено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Ст.256 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 р. встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем, у відзиві на позов від 17.11.2008 р. заявлено вимогу про застосування судом строку позовної давності по справі.

Судом не приймаються до уваги, як належні та допустимі докази по справі акт звірки розрахунків між сторонами від 27.08.2008 р., оскільки він не є документом бухгалтерського обліку та не підтверджений первинними документами такого обліку, а також відповідь на претензію № 30 від 02.10.2008 р., оскільки з пояснень директора СП „Рудтранс-Інтернешнл” вбачається, що даний документ ним не підписувався, оскільки останній в цей час перебував в службовому відрядженні за межами України, що підтверджується відповідним наказом. Ухвалою суду від 11.11.2008 р. позивача зобов’язано надати суду оригінали доказів на підтвердження позовних вимог, а саме податкових накладних: від 05.03.99 р. № 1629, від 11.03.99 р. № 1594, від 22.03.99 р. № 1588, від 25.03.99 р. № 1603, накладні: № 1580 від 12.03.99 р., № 1590 від 10.03.99 р., довіреність серія ЯАГ № 0930038, акти прийому передачі бензину, обґрунтований розрахунок позовних вимог. Однак позивач без поважних причин витребувані документи та докази не подав, поважні причини не виконання вимог ухвали суду від 11.11.2008 р. не повідомив.

Лист президента СП „Рудтранс-Інтернешнл” Рудика І.Л. від 19.11.2008 р. судом не може бути прийнято по справі як належний та допустимий доказ, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні відомості що вказана особа є президентом СП „Рудтранс-Інтернешнл”, а відповідно до довідки АА № 171304 Головного управління статистики у Хмельницькій області керівником підприємства зазначено Ткача Василя Зіновійовича. Крім того позовну заяву, що подана до суду підписано Рудиком І.Л., як головою правління Агрофірми „Проскурів”

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.7 ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. За таких обставин суд не приймає визнання позову відповідачем, викладене у відзиві на позов від 19.11.2008 р. за підписом представника Гороха Р.В., оскільки ці дії суперечать законодавству.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача, з підстав визначених ним у позовній заяві суперечать вимогам чинного законодавства, не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними. За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача не покладаються, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

В И Р І Ш И В:

В позові Агрофірми „Проскурів”, с. Розсоша Хмельницького району до Спільного підприємства „Рудтранс-Інтернешнл”, м. Хмельницький про стягнення 249 957,25 грн. відмовити.

Суддя В.В. Магера