Постанова № 35893146, 06.12.2013, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

УКРАЇНА

Справа № 421/3552/13-а

Провадження № 2-а/421/118/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Первомайський міський суд Луганської області

в складі : головуючого судді Скочій Г.Д.

при секретарі Бондар К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та зобовязання виконати певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив, посилаючись на те, що він з 15.11.1974 р. по 07.02.1990 р. проходив службу у збройних силах СРСР. Наказом міністра оборони СРСР №01601 від 13.11.1990 року був звільнений у запас за статтею 59 п. «в» Положення про проходження військової служби офіцерським складом збройних сил СРСР, за скороченням штатів. Військове звання на день звільнення - капітан.

На день звільнення календарна військова служба складала 16 років 0 місяців 19 днів, пільгова вислуга складала 17 років 02 місяці 00 днів.

На час звільнення йому виповнилося повних 35 років, тому був звільнений у запас з постановкою на облік за місцем проживання у Луганському облвійськовому комісаріаті. У серпні 2010 року, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, а саме 45 років, був звільнений у відставку та знятий з військового обліку. На той час загальний стаж роботи складав близько 27 років.

Відповідно до п. «б» статті 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XI1, з змінами, внесеними ОСОБА_2 України «Про внесення змін до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №51 -IV від 04 липня 2002 року, на призначення пенсії за вислугу років мають право «особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягне45-річного віку, крім осіб позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинені з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни - незалежно від віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних" років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

ОСОБА_2 №51-IV від 04 липня 2002 року були внесені також зміни і в назві ОСОБА_2, а саме вказано, що крім військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, дія ОСОБА_2 також розповсюджується на деяких інших осіб.

На липень 2002 року йому виконалося 47 років. Мав загальний трудовий стаж більше 25 календарних років та більше 12 календарних років і 6 місяців військової служби.

Тобто у зв'язку зі змінами у законодавстві у липні 2002 року отримав право на призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до положень ст.46 Конституції України та ст.1 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.

Згідно ст.6 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» право вибору пенсії належить громадянам. А статті 7, 80, 81 цього ОСОБА_2 передбачають, що особи мають право звернутись до органу пенсійного забезпечення для призначення (перерахунку) пенсії в будь-який час після отримання права на неї або за місцем роботи (для працюючих осіб), або до органів пенсійного забезпечення за місцем проживання.

Саме тому, коли у серпні 2010 року його звільнили у відставку, тоді ж у серпні 2010 року звернувся до Управління пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області за призначенням йому пенсії за вислугою років як військовослужбовцю.

В управлінні Пенсійного фонду України в м.Первомайську йому не запропонували подати заяву встановленого зразку, а запропонували звернутися з цим питанням до Луганського обласного військкомату.

На його звернення до Луганського обласного військкомату отримав відповідь від 13.08.2010 року про те, що за призначенням пенсії за вислугою років необхідно звертатися до Головного управління ПФУ в Луганській області.

02.09.2010 р. він звернувся з заявою до Головного УПФУ в Луганській області

(далі відповідач) із заявою про призначення пенсії за вислугою років, але відповідач

повідомив, що заява про призначення пенсії за вислугою років повинна

подаватися до уповноважених структурних підрозділів Міністерства оборони України, в

його випадку це Луганський обласний військкомат. При цьому відповідач не розглянув

заяву та не прийняв по ній ніякого рішення.

3цього приводу він звертався до суду і рішенням суду від 06.04.2011 р. відповідача

було зобов'язано розглянути його заяву про призначення пенсії відповідно до вимог

чинного законодавства.

Але і після нього відповідач не прийняв ні якого рішення по його заяві, а знову листом від 31.01.2012 року повідомив, що заяви про призначення пенсій за вислугу років особам звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із ОСОБА_2 України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких, інших осіб» подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони.

Також повідомив, що вони зверталися до Луганського обласного військкомату, щодо надання пакету документів для призначення пенсії, але отримали відповідь, що у Луганського обласного військкомату не мас правових підстав для підготовки документів, необхідних для призначення мені пенсії та направлення їх до Головного управління ПФУ в Луганській області, оскільки постановок Первомайського міського суду від 06.04.2011 року не зобов'язано Луганський обласний військкомат вчинити вищевказані дії.

У зв'язку з тим, був змушений звертатися до суду, але вже із вимогами до Луганського обласного військкомату надати до ГУПФУ у Луганській області необхідні документи і згідно рішень Луганського окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду. Луганський обласний військкомат був зобов'язаний оформити всі необхідні документи .для призначення пенсії відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб» і направити їх до ГУПФУ у Луганській області.

Але рішенням Вищого адміністративного суду Україна: від 03.04.2013 року це рішення було скасовано з посиланням на те, що функції з призначення та виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб» покладено з 1 січня 2007 року на органи Пенсійного фонду України.

У зв'язку з цим після 01.01.2007 року відповідальною особою в правовідносинах щодо призначення(перерахунку) пенсії вказаним особам є відповідний орган Пенсійного фонду України. Тому за таких обставин відсутні правові підстави для зобов'язання Луганського обласного військового комісаріату оформити всі необхідні документи для призначення пенсії та направлення їх Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області.

У той же час, до прийняття рішенням Вищим адміністративним судом України, Луганський обласний військкомат, виконуючи рішення Луганського окружного адміністративного суду, вже направив необхідні документи для розгляду моєї заяви про призначення пенсії до ГУПФУ в Луганській області і спеціалістом УПФУ ОСОБА_3 мені було повідомлено усно, що питання про призначення мені пенсії вирішено, пенсія мені нарахована та буде сплачуватись з липня 2013 року.

Але листом від 18.06.2013 року за №948/26-01 відповідач мені повідомив, що мені відмовляється в призначенні пенсії за вислугою років тому, що «рішенням суду головне управління ПФУ в Луганської області не зобов'язано призначати йому пенсію та, що на час звільнення, вислуга складала 16 років, а загального стажу не було 25 років.

Вважаю дії Відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років незаконними у зв'язку з наступним:

Відповідно до положень ст.46 Конституції України та ст. 1 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.

Згідно ст.6 цього ж ОСОБА_2, право вибору пенсії належить громадянам. А статті 7, 80, 81 передбачають, що особи мають право звернутись до органу пенсійного забезпечення для призначення (перерахунку) пенсії в будь-який час після отримання права на неї або за місцем роботи (для працюючих осіб), або до органів пенсійного забезпечення за місцем проживання.

Відповідно до статті 4 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми

тапорядокпенсійногозабезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», назва якого була змінена на «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб». їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим: ОСОБА_2, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Відповідно до п. «б» статті 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-Х11, з змінами, внесеними ОСОБА_2 України «Про внесення змін до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №51 -IV від 04 липня 2002 року, на призначення пенсії за вислугу років мають право «особи офіцерського складу, прапорщики І мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення досягне45-річного віку, крім осіб позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинені з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них. що є інвалідами війни,- незалежно від віку- і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На липень 2002 року йому виконалося 47 років. Він мав загальний трудовий стаж більше 25 календарних років та більше 12 календарних років і 6 місяців військової служби. Тобто у зв'язку зі змінами у законодавстві у липні 2002 року, отримав право на призначення пенсії відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Посилання відповідача, при відмові у призначенні мені пенсії на те, що саме на час звільнення повинен був мати загального стажу 25 календарних років та більше, не відповідає нормам законодавства, так як у ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб» у редакції, починаючи з липня 2002 року немає жодного посилання на те, що загальний трудовий стаж 25 років необхідно мати саме на час звільнення зі служби. Вимога наївності загального трудового стажу 25 років у законодавстві, діючому з липня 2002 року, є одним з підстав виникнення права на пенсію відповідно до цього ОСОБА_2. При цьому внесеними у липні 2002 року змінами до статті 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не встановлено, що загальний трудовий стаж 25 років повинен бути саме на час звільнення, у зв'язку з чим вважаю розширеному тлумаченню ця обставина для призначення пенсії за вислугою років не підлягає.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність своїх дій по відмові у призначенні пенсії за вислугою років, в своїх запереченнях застосування норм законодавства зв'язує не з моменту виникнення у нього права на отримання пенсії, тобто не з моменту виникнення цивільно-правових відносин у призначені пенсії, а з моменту звернення за призначенням пенсії. Тобто приймає до уваги редакцію ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що діяла на 02 вересня 2010 року, і в який вже неодноразово вносилися зміни, які звужують зміст і обсяг моїх прав на отримання пенсії за вислугою років, що виникли в липні 2002 року. Однак усі ці дії не відповідають нормам Законодавства і є неправомірними.

Так згідно рішення Конституційного суду України за № З-рп/2007 від 14.06.2007 року, право на пенсійне забезпечення особи є складовою права на соціальний захист, передбаченою Конституцією України. Механізм реалізації цього права військовослужбовців і деяких інших категорій осіб, установлений ОСОБА_2« 2262-XII, «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначає умови, норми і порядок такого пенсійного забезпечення.

Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії й щомісячного довічного грошового утримання) констатував: "Зміст прав і свобод людини - це умови та засоби, які визначають матеріальні і духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб його існування та розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояви та виражені в певних одиницях виміру.

Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 5 ЦК України передбачено акти цивільного законодавства, які регулюють відносини, що виникли від дня набрання ними чинності.

Тобто з часу набуття законної сили ОСОБА_2 України «Про внесення змін у Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». №51-IV від 04.07.2002 року, яким буди знесені зміни в статтю 12 ОСОБА_2, я фактично одержав право на отримання пенсії за вислугою років і тим самим саме в той момент фактично виникли правовідносини із приводу призначення мені пенсії за вислугою років.

Статтею 12 ЦК України передбачено особа здійснює свої цивільні права і обов'язки вільно, за своїм розсудом. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою їх припинення, крім випадків, установлених ОСОБА_2.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін у чинні закони, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно рішення Конституційного суду України за № З-рп/2007 від 14.06.2007 року звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознаків, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ або будь-яких інших кількісно обмірюваних показників використання прав і свобод, тобто їхньої кількісної характеристики"

Згідно статті 5 ЦК України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків,, коли він зм'якшує або скасовує громадянську відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, що втратили силу, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Однак його право на отримання пенсії за вислугою років виникло з моменту набуття законної сили ОСОБА_2 України «Про внесення змін у Закон України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». №51 -IV від 04.07.2002 року.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків; коли вони зм'якшують або скасовують відповідальність особи,,

Згідно рішення Конституційного суду України № 1-зп/1997 від 13.05.1997 року слідує: стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання чинності законів та інших нормативно-правових актів.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їх існуюче положення не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону або іншого нормативно-правового акту.

Принцип необоротності дії в часі поширюється також на Конституцію, що є Основним ОСОБА_2 держави (Преамбула Конституції України).

Виключення із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти зм'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Саме ґрунтуючись на цьому принципі, а також і інших норм ОСОБА_2, які передбачають право особи звернутися в будь-який час за призначенням пенсії з моменту отримання права на пенсію, я вважав, що моє положення і право на отримання пенсії за вислугою років не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону або іншого нормативно-правового акту і я вільний у використанні цього права за своїм розсудом. Однак перебуваючи у запасі і маючи надію знову оформитися на військову службу, припускав звернутися за призначенням мені пенсії за вислугою років надалі, що мною і було зроблено відразу ж після звільнення у відставку по закінченню граничного строку перебування на військовій службі та зняття з військового обліку.

Застосування відповідачем, при відмові мені в призначенні пенсії , законодавства, яким фактично погіршується моє положення, зважаю є підставою для визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років неправомірними та зобов'язання відповідача призначити мені пенсію за вислугою років з 02 вересня 2010 року, тобто з моменту мого звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у редакції зі змінами, внесеними ОСОБА_2 України «Про внесення змін у Закон України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», №51 -IV від 04.07.2002 року.

Статтею 87 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугою років неправомірними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити йому пенсію за вислугою років, відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції зі змінами, внесеними ОСОБА_2 України «Про знесення змін у Закон України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», №51 -IV від 04.07.2002 року - з 02 вересня 2010 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не зявився, надав письмові заперечення, в яких вказав, що 06.11.2013 на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними.

Головне управління не визнає позовні вимоги позивача з таких підстав:

03.06.2013 головним управлінням було отримано документи, які надані Луганським обласним військовим комісаріатом для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 на підставі рішення суду.

Рішенням головного управління від 18.06.2013 № 118/26- 1р., копію якого було надіслано раніше, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки він не має права на пенсію за вислугу років, а саме:

Статтею 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-ХП, 09.04.1992 ( в редакції на момент звернення позивача з заячою, тобто станом на 2 вересня 2010 року) пенсія за вислугу років призначається:

а)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього ОСОБА_2, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього ОСОБА_2;

б)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцямнадстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього ОСОБА_2, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього ОСОБА_2, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;

в)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцямнадстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".

Позивач не підпадає ні під жодний пункт вищевказаної статті і відповідно не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України від 09.04.1992 року № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", станом на 02.09.2010 року, як зазначено ним в позові.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції ОСОБА_2 України від 04.07.2002р. право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим ОСОБА_2, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Тобто, в ОСОБА_2 у наведеній редакції була скасована вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугу років, має відповідати встановленим пунктом "б" частини першої статті 12 даного ОСОБА_2 вимогам саме на дату звільнення.

Пунктом "б" частини першої статті 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції ОСОБА_2 України від 04.04.2006р. знову встановлена вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугою строків служби повинна відповідати встановленим наведеною нормою вимогам саме на день звільнення. Крім того, до служби, яка надає право на пенсію за вислугу років, крім військової служби, служби в органах внутрішніх справ та в державній пожежній охороні додано службу в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції та Державній кримінально-виконавчій службі України.

Отже, ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як в редакції на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і в теперішній редакції передбачає призначення пенсій не військовозобов'язаним, а військовослужбовцям, таким чином право на пенсію визначається саме на день звільнення з військової служби (тобто на останній день, коли особа ще має статус військовослужбовця) і виходячи саме з обставин, які мали місце до цього часу.

Тож обставини, які мають місце на день звільнення з військової служби (тривалість служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж та ін.), визначають як право на пенсійне забезпечення за діючими нормами ОСОБА_2. На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вже діяла редакція зазначеного ОСОБА_2 від 04.04.2006р., якою були встановлені умови щодо призначення пенсії за вислугу років, а саме: досягнення на час звільнення 45 років та наявність загального стажу не менше 25 років.

Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання призначити пенсію за вислугою років відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції ОСОБА_2 від 04.07.2002, яку було змінено у 2006 році, не обґрунтовані.

На підставі вищевказаного, головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Прошу розглянути справу без участі представника головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В суді встановлено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив дійсну військову службу у збройних силах СРСР з 15.11.1974 р. по 07.12.1990 р. і звільнений у запас наказом №01601 Міністра Оборони СРСР від 13.11.1990 р. у звязку з скороченням штатів (а.с.7,14)

На день звільнення ОСОБА_1 виповнилося повних 35 років, військова служба складала 16 років 0 місяців 19 днів.

Постановою Первомайського міського суду від 06.04.2012 р. за заявою ОСОБА_1 була визнана бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області незаконною та зобов'язано ГУПФ України прийняти та розглянути відповідно вимог чинного законодавства заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 02.09.2010 р.

Рішенням №118/26-1 р від 18.06.2013 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на те, що відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається:

а)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом,незалежно від віку якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 р. та на день звільнення зі служби мають вислугу 20 років і більше,

б)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

За документами, які надані для призначення пенсії ОСОБА_1, відповідно до п.а ст. 12 ОСОБА_2 вислуга складає 16 р., а відповідно до п. б ст. 12 ОСОБА_2 на момент звільнення (07.12.1990 р.) йому виповнилося 35 р. та не було 25 р. загального стажу.

Статтею 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-ХП, 09.04.1992 ( в редакції на момент звернення позивача з заявою, тобто станом на 2 вересня 2010 року) пенсія за вислугу років призначається:

а)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» -«д» статті 1 -2 цього ОСОБА_2, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього закону;

б)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього ОСОБА_2, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього ОСОБА_2, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до ОСОБА_2 України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції ОСОБА_2 України від 04.07.2002р. право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим ОСОБА_2, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Пунктом "б" частини першої статті 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції ОСОБА_2 України від 04.04.2006р. знову встановлена вимога про те, що особа, якій надається право на пенсію за вислугою строків служби повинна відповідати встановленим наведеною нормою вимогам саме на день звільнення. Крім того, до служби, яка надає право на пенсію за вислугу років, крім військової служби, служби в органах внутрішніх справ та в державній пожежній охороні додано службу в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції та Державній кримінально-виконавчій службі України.

Суд вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії, законно посилався на те, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як в редакції на дату звернення позивача з заявою про призначення пенсії, так і в теперішній час передбачає призначення пенсій не військовозобов'язаним, а військовослужбовцям, таким чином право на пенсію визначається саме на день звільнення з військової служби (тобто на останній день, коли особа ще має статус військовослужбовця) і виходячи саме з обставин, які мали місце до цього часу.

Тож обставини, які мають місце на день звільнення з військової служби (тривалість служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж та ін.), визначають як право на пенсійне забезпечення за діючими нормами ОСОБА_2. На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вже діяла редакція зазначеного ОСОБА_2 від 04.04.2006 р., якою були встановлені умови щодо призначення пенсії за вислугу років, а саме: досягнення на час звільнення 45 років та наявність загального стажу не менше 25 років.

Враховуючи, що відповідач здійснював свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до ОСОБА_2 України суд не вбачає підстав для визнання їх дій неправомірними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 159-163 КАС України , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними дій субєкта владних повноважень та зобовязання виконати певні дії ОСОБА_4, відмовити.

Постанова у повному обсязі буде виготовлена 10.12.2013 року.

Постанова може бути оскаржено в Донецькому адміністративному апеляційному суді через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.Д. Скочій