Рішення № 35890953, 03.12.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1539/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Гриценко І.Г.,

при секретарі: Манюк Л.В.,

за участю адвоката: ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок про стягнення заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди і інші вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок про стягнення індексації і компенсації в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати в розмірі 4093,00 грн. починаючи з 20.12.2012 року; 3% річних за період з 19.12.2012 року по час подачі позову в сумі 3355,00 грн.; неодержані доходи в сумі 3850,20 грн.; моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., які вважає повинні бути йому виплачені за виконану роботу після постановлення Вінницьким районним судом Вінницької області 19.12.2012 року рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі в даному підприємстві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і інші.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Вінницького районного суду 19.12.2012 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі в ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок і стягнення на його користь середнього заробітку за 1 місяць підлягало до негайного виконання. На наступний день після винесення рішення, 20.12.2012 року, позивач ходив на роботу, але керівництво не допускало його до роботи, в звязку з чим він писав скарги в різні інстанції. Через недопущення до роботи позивач дуже нервував і тому вимушений був звертатися за медичною допомогою.

В липні 2013 року також ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок про стягнення заробітної плати за період роботи з 20.12.2012 по 23.04.2013 року в звязку з її невиплатою відповідачем, стягнення середнього заробітку за весь період незаконної затримки видачі трудової книжки і затримки видачі належних до сплати йому сум у день звільнення, починаючи з 23.04.2013 року по день винесення рішення суду та стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Вінницького районного суду від 21.11.2013 року обєднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного підприємства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозвязок» про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримання трудової книжки за №128/3593/13-ц з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозвязок про стягнення невиплаченої заробітної плати, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди, відшкодування шкоди заподіяної здоровю, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації за несвоєчасну виплату за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за №128/1539/13-ц, і присвоєно обєднаній справі єдиний номер - №128/1539/13-ц.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги по обох позовах підтримав повністю, надав пояснення аналогічні змісту позовних заяв. Після винесення рішення суду від 19.12.2012 року про поновлення його на роботі в ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок, тобто 20.12.2012 року, позивач зявився на роботу, але керівництво не допускало його до роботи, не виділило йому робоче місце, в звязку з чим він писав скарги в різні інстанції, записувався в журналах на прохідній на роботі. Через недопущення до роботи позивач дуже нервував і тому вимушений був звертатися за медичною допомогою. Лише на початку січня 2013 року підприємством було видано наказ про поновлення позивача на роботі, але фактично до роботи його не допускали, робоче місце не виділяли та не виплачували присуджену заробітну плату, проте ОСОБА_2 щодня ходив на роботу до квітня 2013 року, поки не захворів. В квітні 2013 року позивач знаходився на лікарняному, а 22.04.2013 року подав заяву про звільнення, яка зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції і в подальшому на роботу він не виходив.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову (а.с. 219-222), просила відмовити в їх задоволенні. Також пояснила, що ОСОБА_2 по теперішній час являється їх працівником та згідно його заяви з 24.04.2013 року він не звільнений з роботи, так як ним заява подана з порушенням вимог чинного законодавства і по сьогоднішній день на роботу не зявляється, на їх письмові запити з даного приводу позивач нічого не повідомив, на роботу не зявився. Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні є безпідставними. ОСОБА_2 після поновлення на роботі за рішенням суду від 19.12.2012 року, яке набуло законної сили, відпрацював всього 7 днів: 20-22 лютого 2013 року, 28, 29 березня 2013 року, 22, 23 квітня 2013 року. З початку квітня 2013 року позивач знаходився на лікарняному, бухгалтерією йому повністю була виплачена заробітна плата по відпрацьованих днях і по лікарняних.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексації і компенсації в звязку з несвоєчасною виплатою зарплати в розмірі 4093,00 грн. починаючи з 20.12.2012 року; 3% річних за період з 19.12.2012 року по час подачі позову в сумі 3355,00 грн.; неодержані доходи в сумі 3850,20 грн. ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013 року залишені без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Оглянувши дві позовні заяви позивача, які обєднані в одне провадження, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13688,64 грн. (Т.1 а.с.13, 16), які складаються із неоплати ОСОБА_2 відпрацьованих в грудні 2012 року 12 робочих днів, в січні 2013 року 21 дня, в лютому 2013 року - 20 днів, в березні 2013 року - 22 дні, в квітні 2013 року 21 день (всього 96 днів х 142,59 грн. середньоденної зарплати) і вимоги про стягнення з відповідача зарплати за період роботи з 20.12.2012 року по 23.04.2013 року (Т.2 а.с.103,104) являються одними і тими ж вимогами.

Судом встановлено, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.12.2012 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі в ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок на посаді провідного інженера по охороні праці та стягнуто на його користь з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33780,45 грн., 3000,00 грн. моральної шкоди і 6000,00 грн. витрат на правову допомогу. Рішення суду про поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за 1 місяць підлягало до негайного виконання з дня винесення рішення суду (том №1 а.с. 21-27).

Позивач на наступний день після винесення рішення, тобто 20.12.2012 року зявився на роботу, але до роботи його керівництво не допустило, робоче місце не забезпечило, наказ про поновлення на роботі не видало, що підтверджується його заявами і скаргами до керівництва підприємства та в різні інстанції.

Наказ про поновлення на роботі ОСОБА_2 було видано лише 02.01.2013 року (том №1 а.с. 4).

Присуджений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33780,45 грн. був виплачений підприємством ОСОБА_2 поетапно частинами починаючи з 23.04.2013 року по 20.08.2013 року, тобто після подачі ним заяви про звільнення з роботи з 24.04.2013 року.

З оглянутих судом матеріалів справи, та, зокрема, табелів робочого часу за період з грудня 2012 року по травень 2013 року не вбачається, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі без поважних причин, тобто здійснив прогул чи інше і внаслідок чого він не був звільнений відповідачем з роботи, що свідчить про те, що ОСОБА_2 з 20.12.2012 року по 23.04.2013 року значився працівником на даному підприємстві, виходив на роботу, але до роботи керівництво його не допускало, тому позивачу підлягала виплаті заробітна плата відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» по день подачі позивачем заяви про звільнення з роботи з 24.04.2013 року за виключенням часу перебування його на лікарняному згідно законодавства.

Всупереч чинному трудовому законодавству відповідач не нарахував і своєчасно не виплатив до теперішнього часу своєму працівникові ОСОБА_2 заробітну плату в грудні 2012 року-березні 2013 року, тому суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заробітна плата в загальній сумі 9896,85 грн., виходячи з середньоденної зарплати позивача в розмірі 142,59 грн. згідно довідки №90 від жовтня 2012 року та 69 робочих днів позивача (в грудні 2012 року 8 днів; в січні 2013 року 21 день; в лютому 2013 року 20 днів; в березні 2013 року 20 днів). При цьому суд не враховує до стягнення заробітну плату нараховану і виплачену відповідачем за 7 днів: 20-22 лютого 2013 року, 28, 29 березня 2013 року, 22, 23 квітня 2013 року. Тому, ОСОБА_2 в стягненні решти заявленої суми зарплати слід відмовити.

Суд вважає доведеною позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн., оскільки через невиплату заробітної плати позивач переніс хвилювання, нервування, що негативно вплинуло на його здоровя і підтверджується довідкою з лікарні.

Матеріалами справи і поясненнями представника відповідача в судовому засіданні підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 не звільнений з роботи згідно поданої ним заяви з 24.04.2013 року, а являється по теперішній час працівником ПрАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та затримки видачі належних сум на день звільнення з роботи є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України та з урахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Тому, суд вважає, що необхідно стягнути з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 9896 гривень 85 коп., 1500 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат за правову допомогу, а всього 12396 грн. 85 коп.

Підлягає до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 115, 232, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 9896 (девять тисяч вісімсот девяносто шість) гривень 85 копійки, 1500 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат за правову допомогу, а всього 12396 грн. 85 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок в дохід держави судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: