Рішення № 35889698, 12.08.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2199/13-ц

Провадженя № 2/266/820/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Зіберовій К.О.

за участю:

позивачаОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним наказу про звільнення № 945/к від 29.03.2013р. поновлення на роботі в попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Наказ про звільнення вважає незаконним оскільки прогулів він не скоював.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказав, що прогулів 13 та 14 грудня 2012р. не скоював. В цей період знаходився у навчальній відпустці. Після відпустки перебував на лікарняному та з 18.03.2013р. по 19.03.2013р. знаходився у відпустці як донор. 19.03.2013р. він звернувся с заявою про звільнення з підприємства за власним бажанням, оскільки йому потрібно було виїхати на попереднє місце проживання. Коли звернувся до відповідача за розрахунком його повідомили, що його звільнено з роботи за прогули 20.03.2013р.

Представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні з позивачем, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що позивача звільнено за прогули 13 та 14 грудня 2012р.. На період з 26.11.12р. по 15.12.2012р. позивачу була надана навчальна відпустка, згодом зясувалося, що згідно наказу від 13.12.2012р. позивача було відраховано із навчального закладу, але він до роботи не став після відрахування. С того часу до 17.03.2013р. ОСОБА_1 у весь час перебував на лікарняному і жодного дня не виходив на роботу. А з 18.03.2013р. по 19.03.2013р. йому була надана оплачу вальна відпустка 2 дні як особі, що являється донором. 19.03.2013р. позивач дійсно звертався із заявою про звільнення за власним бажанням, але оскільки до заяви не було додано доказів, що він переїжджає в іншу місцевість заяву про звільнення не розглядали, оскільки за законодавством він повинен був відпрацювати в такому разі ще два тижні. За таких підстав адміністрацією підприємства було вирішено звільнити ОСОБА_1 за прогули які відбулися 13 та 14 грудня 2012р.. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст..10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01.03.2010р. ОСОБА_1 відповідно до наказу №422\к від 01.03.2010р. переведений водієм автотранспортних засобів ДП «Маріупольський морський торгівельний порт». (а.с.7).

Наказом керівника Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» №945\к від 29.03.2013р. про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з 20.03.2013р. за ст..40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини. При тому обставини які полягли у причину звільнення в наказі не зазначено (а.с.18). Звільнення узгоджено з профспілковим комітетом. (а.с.17).

Як зазначено в розясненнях п.18 ПВСУ №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивача звільнено за прогули без поважних причин 13 та 14 грудня 2012р.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як зазначено в розясненнях п.24 ПВСУ №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як вбачається з наказу адміністрації відповідача №9324 від 26.11.2012р. ОСОБА_1 надана оплачу вальна відпустка на період з 26.11.2012р. по 15.12.2012р..(а.с.13). Доказів про відзив позивача з відпустки, або скасування наказу відповідачем суду не надано.

Таким чином, оскільки позивач в період 13 та 14 грудня 2012р. перебував у відпустці за наказом адміністрації відповідача у відповідача не було підстав на розірвання трудового договору за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Посилання відповідача на те, що позивача відраховано з навчального закладу з 13.12.2012р. (а.с.32) суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина є підставою тільки для проведення перерахунку виплат за час наданої відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами копію наказу про звільнення позивач отримав 18.04.2013р. Таким чином, позивачем дотримано строків звернення до суду у відповідності до вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України і його вимоги про поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача в рамках заявлених вимог вирішується на підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100. Згідно довідки ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» №1061 від 11.06.2013 року середньомісячний заробіток склав 1720 грн. Таким чином сума вимушеного прогулу яка підлягає стягненню на користь позивача на дату ухвалення рішення складає 8312,85 грн. (а.с.45).

Відповідно до ст..88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати Наказ (розпорядження) №945/К від 29.03.2013р. керівника Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водій автотранспортних засобів Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» з 21.03.2013 року.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (код 01125755) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8312,85 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (код 01125755) в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водій автотранспортних засобів Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт».

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Шишилін О. Г.