Рішення № 3588831, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/308-53/85

27.04.09

За позовом Дочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000»

до Державної акціонерної компанії «Хліб України»

про стягнення 3 873,66 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Державної акціонерної компанії «Хліб України»заборгованості за Договором № 10376 від 19.06.2008р. на переробку зерна пшениці в розмірі 3 873,66грн., в тому числі: 3 564,76 грн. –основний борг, 74,86 грн. –інфляційні витрат, 207,44 грн. –пеня, 26,60 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами у справі договору на переробку зерна пшениці відповідач поставив позивачеві зерно, партія якого виявилась зараженою, через що всі відходи, отримані від переробки карантинної партії зерна, були знищені в присутності інспектора Державної інспекції по карантину рослин по Запорізькій області. Оскільки відповідно до Договору вартість відходів від переробки зерна мала бути зарахована позивачем як часткова оплата наданих послуг, а також в зв’язку з тим, що карантинні відходи були знищені, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у грошовій формі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що якість переданого позивачу зерна була підтверджена сертифікатами № 454327 від 18.01.2008р. та № 454328 від 21.01.2008р., виданими Державною хлібною інспекцією, а також карантинними сертифікатами Державної інспекції з карантину рослин у Херсонській області та АР Крим. Згідно з вказаними сертифікатами карантинні організми в зерні, яке було передано позивачу не виявлені, а відтак відповідачем було передано позивачу зерно належної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2009р. розгляд справи № 17/308-53/85 призначено на 30.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2009р., у зв’язку з нез’явленням в засідання суду представника позивача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про призначення розгляду справи справі, розгляд справи відкладено до 16.02.2009р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника позивача розгляд справи було відкладено до 02.03.2009р.

Ухвалою суду від 02.03.2009р. було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін та відкладено розгляд справи на 23.03.2009р.

Судове засідання по справі № 17/308-53/85, призначене на 23.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв’язку з виходом судді з лікарняного, справа № 17/308-53/85 призначена до розгляду по суті на 10.04.2009р.

В судовому засіданні 10.04.2009р. у зв’язку з нез’явленням позивача по справі оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.04.2009р.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.06.2007 між Дочірнім підприємством “ДП Агросервіс 2000” та Державною акціонерною компанією “Хліб України” було укладено договір № 0376 на переробку зерна пшениці (далі за текстом –Договір), відповідно до розділу 1 якого відповідач зобов’язався передати позивачеві зерно пшениці 2,3,4,5 класів для переробки на борошно на підприємстві позивача, а позивач зобов’язався приймати зерно і доводити його до борошномельних кондицій, забезпечувати збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігати і видавати борошно відповідачеві на підприємстві позивача.

Відповідно до п. 2.2 Договору позивач (Переробник) взяв на себе зобов’язання здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється відповідачем (Замовник), за показниками фізичної ваги та фактичної якості. Переробка наданого зерна та відпуск продуктів його переробки проводиться згідно з Правилами організації і ведення технологічних процесів на борошномельних заводах, затверджених наказом Мінагропрому України від 20.03.1998 № 3. Розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати і переробляти його на борошно згідно з дозволом замовника на переробку. За здану сировину переробник був зобов’язаний видавати замовнику продукти переробки за розрахунковим виходом за формою №117, виходячи з базисного виходу і фактичної якості зерна, що зазначаються в акті-розрахунку та погоджуються із замовником і є невід'ємною частиною Договору. Забезпечувати зберігання зерна пшениці та продуктів її переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

Згідно з розділом 3 Договору якість зерна, що поставляється замовником переробнику, повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768:2004 “Пшениця. Технічні умови”.

Відповідно до п. .1 Договору відповідач був зобов’язаний оплачувати позивачеві вартість переробки зерна в розмірі 150,00 грн. з ПДВ за одну тону. Оплата вартості фактично наданих послуг переробнику проводиться замовником на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт (п.4.2). Крім того, в п.4.3 Договору сторони погодили, що замовник може проводити оплату фактично наданих послуг переробнику висівками та відходами І-ІІ категорії, отриманими в результаті переробки, за цінами, погодженими сторонами в Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4.4 Договору позивач був зобов’язаний щомісячно протягом 5-ти днів місяця, наступного за звітним, надавати відповідачеві матеріали (форми №117, №34 та акти виконаних робіт) про фактично перероблені обсяги зернової сировини, виробленої готової продукції, отриманих побічних продуктів, відходів, але не менше розрахункових виходів та обсягів отриманих продуктів переробки.

Договір був укладений на термін до 31.12.2007 і за згодою сторін може бути пролонгований на визначений термін шляхом укладення додаткової угоди. Додатковою угодою №3 від 25.12.2007 сторони продовжили термін дії Договору на строк до 31.03.2008.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані Додаткові угоди №1 від 17.09.2007, №2 від 01.10.2007, №4 від 08.01.2008, в яких змінювались умови Договору щодо форми та розміру оплати наданих позивачем послуг.

В січні 2008 року відповідач передав, а позивач прийняв зерно пшениці продовольчої 3-го класу (132,850 тон) та 4-го класу (599,450 тон) у загальній кількості 732,300 тон. В підтвердження цього позивачем надані залізничні накладні № 41252242, № 47624702 та №47624703.

Позивач, як сертифікований зерновий склад, керуючись Законом України «Про карантин рослин», наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2006 року «Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, переве зення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів», Постановою КМУ № 705 від 12.05.07р. «Про де які питання реалізації Закону України «Про карантин рослин», отримане зерно пшениці, пред’явив для огляду Державній інспекції з карантину рослин у Запорізь кій області, яка виявила у зерні пшениці карантинні організми, що підтверджується відповідними актами фітосанітарного контролю №5 від 24.01.2007, №6 від 24.01.2008, №7 від 30.01.2008, №10 від 28.01.2008, №11 від 30.01.2008, та висновками фітосанітарної експертизи №98 від 24.01.2008, №106 від 25.01.2008, №111 від 29.01.2008, №112 від 29.01.2008.

Згідно з приписами Державної інспекції по карантину рослин по Запорізькій області та у відповідності до вимог чинного законодавства, всі відходи в кількості 30,757 тон, отримані від переробки 726,150 тон партії зерна за Договором (Акт за ф.№117 від 05.02.2008), були знищені шляхом спалення в присутності інспектора Державної інспекції, про що складено відповідний Акт №2/08 від 14.02.2008 (ф.№23).

Матеріалами справи підтверджується, що в рамках виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботу позивача з переробки зерна пшениці, про що складено Акт № 05.02.2005р. здачі-прийняття робіт від 05.02.2008р. до Договору №10376 від 19.06.2007р. Згідно з вказаним актом загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 108922,51 грн. Для здійснення відповідачем оплати позивач виставив рахунок-фактуру № СФ-0000064 від 05.02.2008р., однак відповідач оплатив виконані позивачем роботи лише частково (за даними позивача було перераховано 10 5357,75 грн.), після чого залишилась заборгованість в розмірі 3 564,76 грн.

08.05.2008 відповідачеві було надіслано претензію №135 з вимогою сплатити борг в розмірі 3 564,76 грн. У відповіді на претензію відповідач послався на те, що відповідно до умов Договору відходи, отримані від переробки зерна, зараховуються в якості часткової оплати наданих позивачем послуг з переробки зерна, а тому ДАК “Хліб України” вважає, що виконала свої зобов’язання за Договором повністю.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості знищених відходів в кількості 30,757 тон, отриманих від переробки зараженого зерна, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Наказу Міністерства аграрної політики України від 23.08.2006р. № 414 «Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, переве зення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів»перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

В п. 6.3 Фітосанітарних правил вказано, що фітосанітарні та карантинні документи засвідчують фітосанітарний стан підкарантинних матеріалів, а також придатність до переробки, реалізації та використання підкарантинних матеріалів.

Якість зерна, яке було передано позивачу підтверджується сертифікатами № 454327 від 18.01.2008р., № 454328 від 21.01.2008р., виданими Державною хлібною інспекцією, посвідченнями про якість зерна № 000054 від 15.01.2008р., № 000053 від 15.01.2008р., виданими Херсонським управлінням хлібопродуктів ДП «Братолюбівський елеватор», а також Карантинними сертифікатами № 2209 КС № 438595 від 15.01.2008р., № 2209 КС № 438596 від 15.01.2008р. Державної інспекції з карантину рослин у Херсонський області та Карантинних сертифікатів № 75-01-16/КС-214593 від 17.01.2008р., № 75-01-16/КС-214594 від 17.01.2008р., № 75-01-16/КС-214595 від 17.01.2008р., № 75-01-16/КС-214596 від 17.01.2008р., № 75-01-16/КС-214597 від 17.01.2008р., № 75-01-16/КС-214598 від 21.01.2008р., № 75-01-16/КС-214599 від 21.01.2008р., № 75-01-16/КС-214600 від 21.01.2008р., № 75-01-16/КС-214601 від 21.01.2008р. АР Крим (додані до позову), в яких зазначено, що карантинних мікроорганізмів в зерні не виявлено.

Таким чином суд дійшов висновку, що на момент здачі на переробку зерно мало якісну оцінку та відповідало вимогам діючого стандарту.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач не довів вину відповідача по справі, адже, відповідно до наданих суду документів, відповідач поставив позивачу якісну продукцію.

Враховуючи викладене, суд також відмовляє позивачу в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О. А.