Постанова № 35886869, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2013 року № 826/17579/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії і бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, що виявилась у невизнанні Декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додатку до Декларації 2, додатку до Декларації 3, додатку до Декларації 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року;

- визнати прийнятою Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додаток до Декларації 2, додаток до Декларації 3, додаток до Декларації 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 рок, у день її фактичного отримання Державною податковою інспекціє у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а саме 19 березня 2013 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, поданої 19 березня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна декларація з додатками до неї за лютий 2013 року заповнені у відповідності до пункту 46.1 Податкового кодексу України. При цьому, згідно квитанції зазначена Декларація прийнята податковим органом.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» (код ЄДРПОУ 38292107) зареєстроване як юридична особа за адресою: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68.

Згідно Довідки від 07 вересня 2012 року № 3038 позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС укладено Договір № 111020121 від 11 жовтня 2012 року про визнання електронних документів.

Судом встановлено, що 19 березня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» засобами електронного зв'язку подано звітну Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додаток 2, додаток 3, додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року.

Вищезазначену декларацію за лютий 2013 року було прийнято на районному рівні, про що свідчать відповідні квитанції № 2, отримані у підтвердження того, що звіт прийнято ДПІ у Печерському р-ні м. Києва.

Проте, згідно листа Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26 березня 2013 року № 14223/10 відповідачем проведено камеральну перевірку вищевказаної звітності та встановлено заповнення її з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, а саме: відсутність за місцезнаходженням.

У зв'язку з вищевикладеним, податкову звітність позивача не визнано, запропоновано подати нову податкову звітність, заповнену відповідно до норм чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що лист Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26 березня 2013 року № 14223/10 товариством не отримано, проте, копію направлено у відповідь на запит від 07 червня 2013 року № 07/06-1.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Водночас п. 49.11 ст. 49 ПК передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Порядок подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлюється Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 №233 (далі - Інструкція).

Відповідно до 7.5 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

У разі, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Слід зазначити, у листі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26 березня 2013 року № 14223/10 позивача повідомлено, що підставою для відмови у визнанні податкової звітності є відсутність за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест».

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

За визначенням частини 1 статті 1 цього Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Матеріали справи містять виписку з Державної реєстраційної служби України, із зазначенням дати видачі 02 квітня 2013 року, згідно якої юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» зазначено 01042, місто Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, офіс 322.

Проте, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 778568, виданої 05 вересня 2012 року, місцезнаходження юридичної особи змінено, зазначено: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68.

Таким чином, на момент подання податкової Декларації з ПДВ за лютий 2013 року юридичною адресою, що зазначена у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68.

Будь-яка інформація про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням відсутня. При цьому, відповідачем на вищезазначеного доказів не надано.

Згідно пункту 45.2. статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 778568 податковою адресою позивача є: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68.

Примірник податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року із додатком 2, додатком 3, додатком 5 Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, які містяться в матеріалах справи підтверджують наявність необхідних реквізитів, передбачених пунктом 43.8 статті 43 Податкового кодексу України, водночас, квитанція № 2 свідчить про прийняття зазначеної декларації з ПДВ за лютий 2013 року. Вказана квитанція № 2 не містить посилань на неприйняття податкової декларації.

Позиція відповідача про невідповідність поданої декларації вимогам Податкового кодексу України є необґрунтованою і суперечить наданими позивачем доказам. Посилання відповідача на присвоєний позивачу стан - "відсутній за своїм місцезнаходженням" не відповідають дійсності і спростовуються наданими позивачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05 вересня 2013 року, довідкою про взяття на облік платника податків від 07 вересня 2012 року та іншими матеріалами справи, які свідчать, що офіційним зареєстрованим місцезнаходженням позивача є адреса, вказана ним у податковій декларації.

Суд звертає увагу, що примірних листа Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26 березня 2013 року № 14223/10 свідчить, що зазначене повідомлення про невизнання податкової звітності направлено позивачу за адресою: 1133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 24, кв. 68. Водночас, як свідчить копія листа Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 13 червня 2013 року № 402/10/15.1-10, зазначений документ направлено саме на попередній адрес позивача, який відповідає тій, що зазначена в податкові декларації.

Таким чином, судом встановлено, що податкова адреса вказана позивачем в зазначеній податковій декларації за лютий 2013 року, внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повністю співпадають, що свідчить про помилковість висновків відповідача про відсутність за місцезнаходженням, а також про відсутність у податкового органу підстав для відмови у її прийнятті та реєстрації у встановленому порядку.

Підсумовуючи наведене в сукупності, суд зазначає, наявність чи відсутність посадових осіб за місцезнаходження ТОВ «Гефест Інвест» не впливає на розгляд справи, оскільки дана обставина не стосується порядку подання податкових декларацій і не визначена законом як підстава для її не прийняття.

Таким чином, доводи позивача і надані ним докази підтверджують зазначені в позовній заяві обставини, та свідчать про правильність оформлення податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року і відсутність законних підстав для її не прийняття.

При цьому, з аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень, що, серед інших, має нести відповідальність за відмову у реєстрації податкової декларації позивача є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві.

Отже, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про зобов'язання зареєструвати декларацію, у визнанні якої відмолено податковим органом.

Водночас, в частині позовних вимог, у якій позивач просить вважати прийнятою Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додаток до Декларації 2, додаток до Декларації 3, додаток до Декларації 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 рок, у день її фактичного отримання Державною податковою інспекціє у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а саме 19 березня 2013 року на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки визнання протиправними дій, що полягають у відмові в визнанні податкової декларації є належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин, а тому в частині позовних вимог, що підлягають задоволенню, податкова декларація з ПДВ за лютий 2013 року вважається такою, що зареєстрована у встановленому порядку.

Також, вимога про зобов'язання відповідача відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, поданої 19 березня 2013 року не підлягає задоволенню з тотожних до вищезазначених підстав. При цьому, суд додатково констатує, що зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на відсутність доказів звернення позивача із аналогічною вимогою до податкового органу та отримання відмови у її задоволенні.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладеного на них обов'язку щодо доказування.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, що виявились у невизнанні Декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додатку до Декларації 2, додатку до Декларації 3, додатку до Декларації 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року.

3. Зобов'язати зареєструвати (прийняти) Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, додаток до Декларації 2, додаток до Декларації 3, додаток до Декларації 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2013 року та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року.

4. В решті вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 45,34 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Інвест» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник