Рішення № 35884894, 02.12.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

02.12.2013

Справа № 203/6711/13-ц

2/0203/2227/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Науменко А.М.

за участю: представника позивача - Литвиненко О.Л.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с. 2-5)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилались на те, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н від 31.05.2007 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмір 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що співпадає строку дії картки. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором № б/н від 31.05.2007 року - 26 981 грн. 43 коп. та стягнути судові витрати (а.с. 2-5)

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір який був укладений між сторонами не відповідає вимога чинного законодавства, припинив свою дію, крім того, позивачем було пропущено строк для звернення до суду з даними вимогами, тому просив суд відмовити у задоволені позову(а.с.61-62)

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н від 31.05.2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмір 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що співпадає строку дії картки, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору у формі заяви та умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 19-27).

Встановлено, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 5 000 грн. шляхом зняття даної суми з картки НОМЕР_2 отриманої відповідачем 16.06.2007 року(а.с.19-20)

Також встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.05.2007 року, яка станом на 31.08.2013 року становила 26 981, 42 грн., з яких заборгованості за кредитом - 8 841 грн. 77 коп., заборгованості за відсотками - 12 637 грн. 83 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 978 грн. 90 коп., штрафу - 1 522 грн. 93 коп., ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с.6-18,44-56).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

Відповідно до ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами договору позивач зобов'язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу. Відповідач має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

За умовами договору відповідач має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Умовами договору № б/н від 31.05.2007 року, передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до п. 9.12 договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі його строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично оцінює твердження позивача, що договір який був укладений між сторонами не відповідає вимога чинного законодавства, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів того, що існувало недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Позивачем не заперечується факт підписання заяви, яка є формою кредитного договору на умовах передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг», та отримання грошових коштів передбачених даним договором, тобто укладаючи даний договір сторони з'ясовують на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент укладання даного договору, визначають для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однією з сторін.

На час розгляду позовних вимог позивача про стягнення заборгованості, договір кредиту № б/н від 31.05.2007 року не визнаний недійсним, в межах даної цивільної справи відповідачем не було заявлено відповідних вимог, тому вищезазначені посилання відповідача є безпідставними.

Також оцінюючи всі усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд приходить до висновку, що розрахунок наданий позивачем є належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.05.2007 року, оскільки альтернативного розрахунку який спростовував його відповідачем не надано. Крім того, розрахунок заборгованості відповідає даним зазначеним в виписці по рахунку відповідача.

Отже, вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.05.2007 року, та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.05.2007 року - 26 981 грн. 43 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 841 грн. 77 коп., заборгованості за відсотками - 12 637 грн. 83 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 978 грн. 90 коп., штрафу - 1 522 грн. 93 коп.

Заперечення відповідача щодо необхідності відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності суд не може прийняти до уваги, оскільки такі заперечення та викладена в них позиція суперечать фактичним обставинам існуючих між сторонами правовідносин та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм цивільного законодавства. Так, відповідач, вказуючи на пропуск позивачем строку позовної давності, зазначає про необхідність відраховування початку перебігу такого строку саме з дати, коли відповідачу було заблоковано карту, а саме 10.06.2009 року, при цьому відповідач залишає поза увагою норму ч.5 ст. 261 ЦК України, якою визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Саме дана норма підлягає застосуванню до існуючих між сторонами правовідносин, оскільки в основі останніх знаходяться взаємні зобов'язання сторін, а спір між сторонами виник саме внаслідок невиконання відповідачем свого строкового зобов'язання із повернення кредиту, що зумовило виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову. Стосовно ж строку повернення кредиту, то укладеним між сторонами договором передбачено щомісячне погашення боргу із встановленням остаточної дати повернення кредиту, яка, дата, як зазначалось вище та слідує з аналізу положень п.9.12 Розділу І Умов і правил надання банківських послуг, збігається зі строком дії цього договору, який фактично було пролонговано останній раз в 2013 році - до 31.05.2014 року. Відтак, оскільки строк дії договору, а разом із ним і строк остаточного повернення кредиту, на час розгляду справи не сплив, а за договірними зобов'язаннями із визначеним строком виконання у відповідності до ст. 264 ч.5 ЦК України строк позовної давності відраховується лише з дати після його спливу або з дати дострокового повернення кредиту, враховуючи дату звернення до суду позивача із даним позовом, суд приходить до висновку про відсутність буд-яких законних підстав вважати строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом пропущеним позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачем (а.с.1) покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №б/н від 31.05.2007 року - 26 981 грн. 43 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 841 грн. 77 коп., заборгованості за відсотками - 12 637 грн. 83 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 978 грн. 90 коп., штрафу - 1 522 грн. 93 коп. та у рахунок повернення судових витрат - 269 грн. 81 коп., а разом 27 251 грн. 24 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур