Постанова № 35883252, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2013 року № 826/16409/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоопроект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004072230 від 04.06.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 червня 2013 року № 0004072230.

В обґрунтування позиції зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 28 травня 2013 року № 1955/22-3-10-37571500.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС від 23 травня 2013 року № 907 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках по зовнішньоекономічному контракту від 05 грудня 2012 року № 0165, за результатом якого складено акт перевірки від 28 травня 2013 року № 1955/22-3-10-37571500.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по контракту від 05 грудня 2012 року № 0165 з компанією «Lantmannen Doggy AB», Швеція на суму 31816,80 грн. євро на 66 днів.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 червня 2013 року № 0004072230 на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Товариству з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» нараховано пеню за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 65364,15 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 серпня 2013 року № 2732/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17 вересня 2013 року № 11192/6/99-99-10-01-15 спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

На думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано пеню у розмірі 65364,15 грн., а тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Зоопроект» (Покупець) укладено контракт від 05 грудня 2012 року № 0165 з компанією «Lantmannen Doggy AB», Швеція (Продавець) на покупку сухого та консервованого корму для кішок та собак, загальною вартістю контракту - 1000000 євро.

На виконання умов даного контракту ТОВ «Зоопроект» здійснило попередню оплату нерезиденту 13 грудня 2012 року в сумі 31 816,80 євро.

На думку податкового органу, в даному випадку, граничний термін надходження товару по попередній оплаті настає 13 березня 2013 року (13.12.2012 року + 90 днів).

Проте, як свідчить матеріали справи та не спростовано представником позивача, товар від нерезидента не отримано. Нерезидентом повернуто 18 травня 2013 року валютні кошти у розмірі 31 816,80 євро.

Таким чином, перевіряючими встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме прострочення терміну розрахунків на 66 днів на суму 31 816,80 євро.

При цьому, в обґрунтування такої позиції, податковий орган посилається на постанову Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яким визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті вимог, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Аналогічно, стаття 2 цього Закону встановлює, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Податковим органом встановлено, та не спростовано представником позивача, що у зв'язку з невиконанням умов контракту від 05 грудня 2012 року № 0165, компанією «Lantmannen Doggy AB», Швеція (Продавець) повернуто валютні кошти у розмірі 31816,80 євро 18 травня 2013 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нерезидентом компанією «Lantmannen Doggy AB», Швеція (Продавець) повернуто позивачу кошти у розмірі 31816,80 євро в межах 180 днів встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відповідно позивачем не порушено граничний термін здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 05 грудня 2012 року № 0165.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин 90-денного строку розрахунків відповідно до постанови Національного банку України від 16 грудня 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яким встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1392.

Зокрема, зазначеним Порядком встановлено, що строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Судом встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Зоопроект» здійснило попередню оплату нерезиденту 13 грудня 2012 року в сумі 31 816,80 євро, проте, валютні кошти повернуті позивачу 18 травня 2013 року, тобто до завершення 180-денного строку розрахунків відповідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1392.

Слід зазначити, що в контексті спірних правовідносин спеціальним законом є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 85 Конституції України визначено, що внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції; призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції; прийняття законів серед іншого відносять до виключних повноважень Верховної Ради України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов; засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних та міграційних процесів; засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; територіальний устрій України; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; правовий режим державного кордону; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; організація і порядок проведення виборів і референдумів; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

З огляду на вищевикладене, врегулювання відносин, що виникають у сфері здійснення розрахунків в іноземній валюті відведені до виключної компетенції Верховної Ради України шляхом прийняття законів України, які мають вищу юридичну силу у порівнянні з іншими нормативно-правовими актами, містять імперативні норми та підлягають обов'язковому виконанню колом осіб, які є учасниками відповідних відносин.

За таких обставин, постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України щодо врегулювання відносин, що виникають у сфері здійснення розрахунків в іноземній валюті повинні узгоджуватись із приписами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд звертає увагу, що приписи стосовно строків розрахунку в іноземній валюті за умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, визначені Порядком визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1392 узгоджуються із приписами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Водночас, відповідачем застосовано до позивача строки встановлені постановою Національного банку України від 16 грудня 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», які відмінні від строків встановлених Законом.

При цьому, зі змісту резолютивної частини акту перевірки та мотивувальної частині спірного податкового повідомлення - рішення вбачається нарахування пені за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення 90-денного строку розрахунків.

Суд звертає увагу, що не правильне визначення відповідачем підстави застосування пені в акті перевірки, унеможлює встановлення складу порушення застосованій санкції.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року № 0004072230.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» підлягає задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 2 відсоток розміру майнових вимог, але не 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» сплачено судовий збір у розмірі 653,64 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 65364,15 грн., суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 172,05 грн.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 172,05 грн.

При цьому, суд роз'яснює, що решта суми у розмірі 481,59 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір» як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 червня 2013 року № 0004072230.

3. Судові витрати в сумі 172,05 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоопроект» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник